Розділ 2. Гласність і відкритість як засада кримінального процесу згідно нового законодавства

2.1. Поняття гласності та відкритості як засади кримінального процесу: вітчизняна та європейська практика

Принцип гласності й відкритості судочинства є одним із загальновизнаних міжнародних стандартів належного правосуддя. Так, Загальна декларація прав людини (1948 р.) містить вимогу про необхідність забезпечення природного і невід’ємного права кожного на розгляд його справи «гласно та із додержанням усіх вимог справедливості незалежним та неупередженим судом» (ст. 10); гласність розглядається також як необхідний складник презумпції невинуватості (ст. 11)²⁸. Згідно з п. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.) публічний розгляд є елементом права на справедливий суд, а будь-яка судова постанова у кримінальній або цивільній справі shall be made public — «має бути публічною»²⁹.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) публічний розгляд справи є одним із елементів справедливого судового розгляду, а судове рішення проголошується публічно³⁰.

Аналіз процесуального законодавства європейських країн свідчить, що загальним правилом у більшості з них є відкритий розгляд судових справ. Так, у ФРН вважається, що відкритий доступ громадськості до суду є одним із фундаментальних прав особи, а судове рішення, винесене з порушенням цього права, є абсолютною підставою для касаційного оскарження. Винятком є Великобританія, де дозвіл на присутність сторонніх осіб під час судового засідання має надати суддя 1.

Відповідно до норм Конституції України (п. 7 ч. 3 ст. 129) ³¹, однією з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Принцип гласності судового розгляду справи та його повного фіксування технічними засобами це конституційно-правове положення, відповідно до якого розгляд кримінальних проваджень у всіх судових інстанціях (першій, апеляційній, касаційній) є відкритим (п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України; ст.ст. 20, 87-1 КПК).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. містить ст. 11, яка розкриває зміст цієї засади, нормативно закріплюючи: відкритість судового розгляду; вільний доступ до судового рішення та результатів розгляду справи; фіксування перебігу судового процесу технічними засобами ³². Вимога щодо гласності судового розгляду передбачена також вітчизняним кримінальним процесуальним законодавством (ст. 20 КПК України).

Гласність у кримінальному процесі, як правило, визначалась як відкритий судовий розгляд ³³. Однак поняття гласності кримінального судочинства не обмежується відкритим судовим розглядом. Воно є значно ширшим і охоплює не тільки судовий розгляд.

Поняття відкритості судового розгляду і гласності, хоча і мають багато спільного, є різними. Відкритість означає доступність кримінального судочинства для всіх громадян, а гласність – не тільки доступність, але й можливість обговорення ходу і результатів кримінального провадження громадськістю, тобто спосіб формування громадської думки, її оцінки діяльності суду і правоохоронних органів, яку останні повинні врахувати з метою удосконалення своєї роботи. Іншими словами, гласність – це голос громадськості, який не може бути байдужим для учасників процесуальної діяльності. Гласність, таким чином, означає також, що діяльність, спрямована на порушення, провадження, розгляд та вирішення кримінальних проваджень знаходиться під громадським контролем.

З огляду на важливість досліджуваної засади у процесі здійснення правосуддя та її ключову роль у прийнятті судом справедливого рішення, не обійшов увагою дану засаду і новий КПК України.

Зазначимо, що у цілому положення ст. 27 (Гласність і відкритість судового провадження) КПК України від 13.04.2012 р. відповідає основним вимогам Європейської конвенції. Однак, при його застосуванні треба також повною мірою враховувати відповідну практику Європейського суду щодо права особи на повагу до приватного і сімейного життя та на свободу вираження поглядів (ст. ст. 8, 10).

Так, у ч. 1 ст. 27 КПК, яка ледь не дослівно повторює норму ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», йдеться про доступ до рішень і інформації щодо результатів судового розгляду сторін, учасників та осіб, які не брали участі в судовому розгляді, але стверджують наявність законних інтересів ³⁴.

Сумнівним видається положення про те, що засада гласності судочинства породжує в осіб, які не беруть участі у процесі, право розповсюджувати відомості про хід і результати розгляду кримінальної справи. Право одержувати інформацію і право розповсюджувати її – два самостійні права, хоча і закріплені в одній статті Конституції України (ст. 34). Право одержувати інформацію про діяльність державних і громадських органів – конституційне право кожного громадянина, на підставі якого і закріплена відкритість судочинства.

Відносини, що складаються при розповсюдженні відомостей про хід і результати кримінального провадження особами, які не залучені до сфери судочинства, знаходяться за межами цієї сфери (тобто, кримінально-процесуальне регулювання на ці відносини не поширюється). Видається, що в поняття гласності судочинства не слід вводити право розповсюдження відомостей сторонніми особами. Зокрема, якщо особам, які не досягли 16-річного віку, згідно із законом заборонено бути присутніми на судовому розгляді, то правом розповсюджувати такі відомості вони володіють у повному обсязі.

Що стосується учасників провадження, то, з одного боку, слід зазначити, що їх право на розповсюджування інформації про судочинство у провадженні не носить особливого характеру, але, з іншого боку, ставити їх в один ряд з публікою було б неправильно у зв’язку з такими причинами. Що стосується їх права розповсюджувати інформацію про судочинство у провадженні, насамперед, необхідно відмітити їх можливість і право розголошувати вказані відомості, які пізніше включаються в загальний процес розповсюдження інформації. А правом розповсюджувати розголошену інформацію учасники судового розгляду наділені у тій же мірі, що і будь-яка інша стороння особа.

Окрім того, якщо особа з публіки має право у повному об’ємі розповсюджувати одержану нею у галузі судочинства інформацію, то учасник кримінального провадження не у всіх випадках може розголошувати і розповсюджувати все те, що стало відомо у ході участі у такому провадженні.

Процесуальний статус учасника судового розгляду характеризується тим, що, по-перше, учасники розгляду забезпечені особливим порядком ознайомлення з матеріалами справи і ходом судочинства; по-друге, учасник розгляду – конкретна, формально визначена для суду особа, а не невизначена, якою є особа з публіки ³⁵.

Доступ до всіх рішень, що стосуються кримінального провадження, а також до всієї інформації щодо судового розгляду може, однак, бути обмежений у тих випадках, коли судом, наприклад, вжито заходи програми захисту свідків, тому-то слід визнати можливість винятків із правила, згідно з яким «Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення» ³⁶.

Крім того, було б доцільно до даної частини додати за аналогією до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції, що гласність судового розгляду та інших судових слухань може бути також обмежена, якщо така гласність зашкодила б «інтересам правосуддя».

Зазначимо, що положення ст. 129 Конституції України про повне фіксування судового процесу технічними засобами отримує двояке відображення: перше полягає в обов’язку суду забезпечити повне фіксування судового процесу технічними засобами (як мінімум – обов’язково і незалежно від фіксування технічними засобами – повинен вестись протокол судового засідання); друге – це право громадян, присутніх на судовому розгляді, вести записи, звукозапис, фото- і кінозйомку, теле- і відеозапис.

Однак перше з них є гарантією законності у кримінальному судочинстві та проявом так званої «внутрішньої гласності сторін», яка, як ми зазначали, є нічим іншим як гарантією прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у ньому, забезпеченням підозрюваному, обвинуваченому права на захист, формами реалізації засад змагальност і, усності та безпосередності у кримінальному провадженні. Певний вплив на гласність кримінального судочинства звукозапис судового засідання все ж може мати при перегляді кримінальних проваджень у вищестоящих судових інстанціях, оскільки його відтворення (озвучення) робитиме провадження у цих судах більш доступним і безпосереднім для сприйняття присутніми.

Ч. 6 ст. 27 КПК України регулює умови, за яких представники ЗМІ можуть вести аудіо- чи відеозапис у залі судових засідань. Можуть вони це робити тільки «на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду» ³⁷.

Важливо відзначити, що в більшості демократичних країн відсутнє право журналістів чи інших осіб робити будь-яку фіксацію на фото-, аудіо- чи відеотехніку. Наприклад, така заборона діє у Великобританії та в більшості штатів США. Саме тому для телевізійного висвітлення судових процесів у цих країнах залучаються спеціальні судові художники, які роблять замальовки залу судових засідань.

Правила, встановлені Радою Європи, також вказують на те, що фіксація інформації у судовому процесі технічними засобами (за винятком тієї, що здійснює суд) має бути обмежена. Зокрема, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №13 (2003) «Про надання інформації щодо кримінального судочинства через засоби масової інформації» вказано, що прямі трансляції або записи засобами масової інформації в залах суду не повинні відбуватися, якщо і доки це не є навмисно дозволеним законом або відповідними судовими органами. Таке висвітлення може бути дозволене лише тоді, коли це не несе серйозного ризику недоречного впливу на жертв, свідків, сторін кримінального судового процесу, присяжних або суддів» ³⁸. Тобто заборона на запис встановлюється, у першу чергу, для того, щоб не було шкідливого впливу на учасників судового процесу. Зазначимо, що умови, за яких суд має право/повинен на дати дозвіл на проведення вказаних дій законодавством не визначені.

Враховуючи це, вважаємо, що при розгляді вказаної категорії кримінальних проваджень суд, вирішуючи питання про надання дозволу на проведення фото -, відео зйомки чи про відмову в цьому, повинен збалансувати принципи, закладені в ч. 1 ст. 6 та ст. 10 Європейської Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод, а саме – з одного боку, забезпечити право на справедливий суд, а з іншого – право на свободу висловлювання.

Роль ЗМІ у здійсненні правосуддя та умови, за яких може здійснюватися аудіо запис судового розгляду, його радіо- чи телетрансляція, є предметом широкого обговорення серед учених і практиків. Однак вимога згоди «усіх учасників» для здійснення аудіо- чи відеозапису судового засідання в першій інстанції може невиправдано обмежити гласність судового розгляду в тих кримінальних провадженнях, які викликають значний суспільний інтерес. Звичайно, зважаючи на широке визначення «учасників судового провадження» у п. 25 ч. 1 ст. 4 КПК, було б, мабуть, недоцільним питати згоди перекладача або судового розпорядника про дозвіл на трансляцію слухань. Краще замість того, щоб дозволяти трансляцію лише «з дозволу всіх учасників», від суду б вимагалось зробити висновок про наявність якихось досить вагомих заперечень, які б дали підстави виключити всякий аудіо- чи відеозапис або здійснення такого запису щодо конкретної особи³⁹.

Окрім того, обсяг обмеження, встановленого в ч. 7, яка дозволяє пропускати інформацію, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання, при прилюдному проголошенні вироку, здається надмірним та таким, що не відповідає вимогам прозорості при здійсненні правосуддя. Було б належним передбачити, що хоч інформація, яка обґрунтовано потребує захисту, публічно не оголошується, ніякої загально ї заборони посилатися на інформацію, розглянуту в закритому засіданні, при прилюдному проголошенні рішення бути не має.

Засада гласності і відкритості судового провадження є одним з найважливіших проявів демократичності держави, основою демократії, її фундаментом, оскільки тільки інформованість громадян надає їм можливість із знанням справи брати участь в управлінні державою. Усунення недоліків КПК України в частині забезпечення засади гласності і відкритості судового провадження, буде одним із кроків приведення у відповідність до вимог Європейського Співтовариства кримінального процесуального законодавства України⁴⁰.