Питання до захисту технологічного розділу дипломного проекту

1. Етапи розробки технології виготовлення швейного виробу в умовах індивідуального (масового) виробництва. Їх характеристика.

2. Принцип підбору асортименту виробів для технологічної проробки.

3. Назва зрізів деталей крою виробу.

4.Технічні умови на викроювання деталей (основних, похідних, дрібних, оздоблювальних).

5. Вибір та обґрунтування обладнання для виготовлення виробу.

6. Вибір та обґрунтування обладнання для волого-теплової обробки виробу.

7. Вибір режимів волого-теплової обробки, їх характеристика.

8. Вибір режимів клейових з’єднань, їх характеристика.

9. Вибір методів обробки виробу, їх характеристика.

10. Графічне та умовне зображення розрізів основних вузлів виробу.

11. Поняття про технологічну послідовність, неподільну операцію.

12.Призначення технологічної послідовності, її характеристика як технологічного документу.

13. Поділ обробки виробу на заготовку, монтаж і оздоблення.

14. Як встановлюються розряди робіт в технологічній послідовності?

15. Як встановлюються види робіт в технологічній послідовності?

16. Поняття про трудомісткість обробки виробу, її вплив на собівартість виробу.

17. Визначення трудомісткості виробу.

18. Принцип розробки графічної структури технологічного процесу (побудова графу технологічного процесу виготовлення виробу).

19. Характеристика графу процесу як технологічного документа.

20. Термінологія ручних робіт.

21. Термінологія машинних робіт.

22. Термінологія волого-теплових робіт.

23. Термінологія клейових з’єднань.

24. Етапи виготовлення виробів в умовах ТДВ «Трембіта».

25. Визначення норм витрат матеріалів на виготовлення виробу, який проектується.

26. Визначення норм витрат швейних ниток на виріб, який проектується.

27. Види розкладок лекал, їх характеристика.

28. Технічні умови на виконання розкладки лекал.

29. Способи настилання матеріалів, їх характеристика.

30. Визначення міжлекальних відходів.

3 Економічний розділ

Економічний розділ дипломного проекту включає:

• складання змісту економічного розділу і його узгодження з керівником;

• підбір джерел інформації (законодавчо-нормативних документів, навчально-методичної літератури, періодичних видань, Інтернет-ресурсів);

• підбір практичних матеріалів (даних галузевих підприємств, статистичних та оперативних даних, форм статистичної звітності та ін..);

• проведення досліджень, розрахунків, аналіз отриманих результатів;

• компоновка і безпосереднє написання економічного розділу дипломного проекту;

• представлення виконаної роботи керівнику економічного розділу.

В методичний комплект дипломного проектування входять: методичні рекомендації з виконання і захисту дипломних робіт; законодавчі і нормативно-довідникові матеріали; форми статистичної звітності; накази про закріплення тем дипломних робіт за студентами; методичні рекомендації з оформлення дипломних робіт; перелік додаткових питань; схеми, таблиці, діаграми, малюнки, ринкова атрибутика товару; список використаної літератури, додатків, нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, оформлення таблиць, малюнків; зразки заповнення штампів.

Виконання розрахункової частини проводиться з використанням комп’ютерної техніки та програмного забезпечення.

До захисту студент готує доповідь з економічного розділу тривалістю 5-10 хвилин, в якій чітко формулює результати проведеної роботи, представляє техніко-економічні показники дипломного проекту, робить висновки і пропозиції. При захисті після доповіді студент відповідає на запитання, поставлені членами комісії.

Зміст економічного розділу наводиться нижче. В змісті можуть бути відхилення, обумовлені темою дипломного проекту, особливостями її технологічного процесу, організації виробництва, нормування праці та ін.

Для індивідуального виробництва:

3. Економічнй розділ

3.1 Організація індивідуального виробництва

3.1.1 Організація виробничого процесу

3.1.2 Встановлення технічно обґрунтованих норм праці

3.2 Планування виробництва

3.2.1 Складання виробничої програми

3.2.2 Розрахунок вартості матеріалів

3.2.3 Складання калькуляційного листа на пошиття виробу

3.2.4 Розрахунок цін і фінансових результатів діяльності

3.2.5 Техніко-економічні показники проекту

3.3 Фірмовий стиль та ринкова атрибутика моделі

Для серійного виробництва:

3 Економічнй розділ

3.1 Маркетингове дослідження моделі

3.2 Організація серійного виробництва

3.3 Планування виробництва

3.3.1 Складання виробничої програми

3.3.2 Розрахунок вартості матеріалів

3.3.3 Складання калькуляційного листа на пошиття виробу

3.3.4 Розрахунок цін і фінансових результатів діяльності

3.3.5. Побудова графіку беззбитковості

3.3.6. Техніко-економічні показники проекту

3.4 Фірмовий стиль та ринкова атрибутика моделі

В загальний список використаної літератури включити:

1. Господарський кодекс України. К.:2003.

2. Л.І.Шваб. Економіка підприємства – К.: Каравела, 2004.

3. С.Г.Бабаджанов, Ю.А.Доможиров. Экономика предприятий швейной промышленности – М.: Академия, 2003.

4. Т.Н.Реут, Р.Б.Конторер. Экономика и организация производства одежды по индивидуальным заказам. М.: Лёгкая промышленность, 2006.

5. К.В.Кутепова. Научная организация и нормирование труда. М.: Лёгкая пром., 2001.

6. П.О.Нікіфоров, Т.М.Махній, О.В.Стець. Практикум з аналізу економіки підприємства: Навчальний посібник. – Чернівці: ЧНУ Рута, 2010 р.

7. П.О.Нікіфоров, Т.М.Махній, А.В.Гапей, О.В.Стець. Практикум з маркетингу: Навчальний посібник. – Чернівці: ЧНУ Рута, 2011.

Маркетингове дослідження моделі полягає у вивчені ринків збуту продукції, споживацьких уподобань, стану конкуренції, організації системи руху товару й видів каналів збуту, розробці стратегії і тактики маркетингової діяльності, стимулюванні збуту продукції за рахунок проведення рекламної кампанії, організації післяпродажного сервісу, вивченні попиту на модель, бору оптимальної цінової політики, впровадженні торгових знижок тощо.

Для виробу, який проектується, проводиться маркетингове дослідження, яке полягає в складі матриці класифікації індивідуальних потреб, розробці життєвого циклу товару і анкети споживача, визначенні ринків збуту й форм продажу виробу, розробці анкети споживача, а також аналізу споживацьких уподобань.

Матриця класифікації індивідуальних потреб складається для визначення класифікаційних і складових ознак, характерних для даного виробу. Така матриця є безрозмірною і, в залежності від специфіки товару, може включати ті чи інші класифікаційні та складові ознаки. Реалізація продукції може проводитися через торгівельну мережу спеціалізованих, фірмових магазинів західних регіонів країни, особливо в Чернівцях і Чернівецькій області, а також через оптових покупців (канали першого і другого рівня збуту) на споживчих ринках різних регіонів, в тому числі і на Калиновському ринку, товарообіг якого достатньо великий, а рівень сервісу росте з кожним роком. Виріб, враховуючи його сучасний стиль і відповідність моді, може бути запропонований на продаж в різних регіонах країни через Торгові дома, універсальні магазини, фірмові магазини, ринки, а також інші засоби роздрібної і оптової торгівлі.

Методика організації індивідуального виробництва викладена в підручнику [4], а серійного виробництва – в підручнику [3].

В розділі «Організація виробництва» дається коротка характеристика режиму роботи, обраного виробничого процесу, принципів його організації і технічної підготовки виробництва, визначаються основні напрямки роботи. Необхідно обґрунтувати кількість працюючих і їх кваліфікацію, форми оплати праці, скласти нормувальну карту для визначення норм праці.

Нормувальна карта складається для встановлення технічно обґрунтованих норм праці. На основі нормувальної карти визначається змінний випуск продукції. Згідно нормувальної карти проводяться наступні розрахунки нормативно-економічних показників.

Машинний час виробітку виробу – t_м, хв. Допоміжний час – t_д, хв.

Оперативний час, хв.

t_оп = t_м + t_д ()

Коефіцієнт по групі „а”, що враховує технологічні перерви в роботі обладнання

К_а = t_м / (t_м + t_д) ()

Час ефективної роботи, хв.

Т= Т_зм - Т_б ()

Коефіцієнт по групі „б”, що враховує організаційні перерви

К_б = Т / Т_зм ()

Коефіцієнт корисного часу

ККЧ = К_а ∙ К_б ()

Теоретична продуктивність обладнання, од / год.

А = 60 / t_м ()

Фактична норма продуктивності, од / год.

Н_п = А ∙ ККЧ ()

Планова виробітка за зміну (Т_зм = 8 год. – тривалість зміни), од.

Н_в = Т_зм ∙ Н_п ()

На основі розрахунку планової виробітки приймається змінний випуск продукції В_зм .

Методика встановлення технічно обґрунтованих норм праці, складання нормувальної карти на пошиття виробу для визначення змінного випуску продукції наводиться в навчальному посібнику [6], практичне завдання №4, с.32 – 41.

Планування виробництва проводиться у вигляді розділів бізнес-плану. Методика складання виробничої програми і розрахунку вартості матеріалів наводиться в навчальному посібнику [6], практичне завдання №6, с.48 – 53.

Виробнича програма представляє розрахунок місячного випуску продукції (при індивідуальному виробництві) і квартальний випуск продукції (при серійному виробництві).

Випуск продукції, одиниць:

В = Взм ∙ n ∙ Д, ()

де Взм - змінний випуск виробів; Д - кількість робочих днів за місяць;

n - кількість робочих змін.

Вартість матеріалу на одиницю виробу, грн.

m =∑ (Ні ∙ Ці), ()

де Ні – норма витрат матеріалу на одиницю виробу;

Ці – ціна одиниці матеріалу і-ого компоненту.

Вартість матеріалів на весь випуск, грн.

М = k ∙ m ∙ В, ()

де k – коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати, втрати від маломірних залишків і реалізацію зворотних відходів.

За результатами розрахунків визначена вартість сировини й матеріалів у собівартості продукції на одиницю виробу і на весь випуск. В структурі собівартості витрати на сировину й матеріали найбільші, тому необхідно ефективно використовувати всі види матеріальних ресурсів, зменшувати втрати від браку, проводити утилізацію зворотних відходів. Зниження собівартості продукції – найефективніший шлях покращення фінансового становища підприємства.

Розрахунок чисельності працюючих і фондів оплати праці

До основних виробничих робітників – ОВР – належать ті, що безпосередньо зайняті у процесі створення товарної продукції. Оплата праці цих робітників виділяється в окремі статті калькуляції, а оплата праці інших категорій працюючих входить складовою частиною до комплексних статей калькуляції.

Явочна чисельність ОВР, що працюють на потоці, приймається з технологічної схеми розподілу праці: в одну зміну – N_я1, в дві зміни – N_я = 2 · N_я1.

Списочний склад ОВР:

N_сп = N_я · 100 : (100 - %Н), ()

де %Н – процент невиходу на роботу з поважних причин. За даними базових підприємств %Н = 8% – 12%.

Кількість резервних працівників:

N_рез = N_сп – N_я ()

В калькуляцію собівартості продукції заноситься основна зарплата Ф_осн основних виробничих робітників, додаткова зарплата Ф_дод основних виробничих робітників (25% від Ф_осн при індивідуальному виробництві і 30% від Ф_осн при серійному виробництві), що складає в сумі фонд оплати праці ФОП

ФОП = Ф_осн + Ф_дод ()

В калькуляцію також заносяться відрахування на соціальні потреби в Єдиний соціальний фонд – ЄСВ – (згідно нового Податкового кодексу).

Основна зарплата ОВР розраховується:

• при індивідуальному виробництві – за прейскурантами цін (40%-50% вартості пошиття виробу;

• при серійному виробництві – за типовою структурою собівартості.

Середньомісячна заробітна плата ОВР:

• при індивідуальному виробництві (місячне планування):

З_пл = ФОП / N_сп ()

(якщо N_сп = 1, то З_пл = ФОП).

• при серійному виробництві (квартальне планування):

З_пл = ФОП / (3 · N_сп) ()

Заробітна плата та нарахування на неї в ЄСВ для інших категорій працюючих розраховується в комплексних статтях калькуляції (наладчиків, електриків – у статті «Утримання та експлуатація машин і устаткування», начальника цеху, технолога, бухгалтера, прибиральниці та інших працівників – у статтях «Загальновиробничі витрати», «Адміністративні витрати» ).

Складання калькуляційного листа на пошиття виробу здійснюється за методикою, представленою в навчальному посібнику [6], практичне завдання №7, с.54 – 63.

Розрахунок цін і фінансових результатів діяльності підприємства наводяться в навчальному посібнику [6], практичне завдання №8, с.64 – 69.

Для розрахунку цін на продукцію використовується «витратний метод» ціноутворення, коли за основу встановлення ціни приймається рівень рентабельності продукції %R.

Прибуток на одиницю виробу, грн.:

П_pl = R ∙ 100/C₁, ()

де С₁ – собівартість одиниці виробу, грн.

Гуртова (оптова) ціна виробу, грн.

Цопт = С₁ + П_р1 ()

Податок на додану вартість – ПДВ – складає 20% від оптової ціни, грн.:

ПДВ = 0,20 ∙ Цопт, ()

Вільновідпускна (вільна) ціна, грн.

Цв = Цопт + ПДВ ()

Обсяг товарної (реалізованої) продукції при умові, що вся продукція якісна (коефіцієнт сортності дорівнює 1), грн.

Вр = В ∙ Цопт, ()

Загальний прибуток від виробничо-комерційної діяльності розраховується як різниця між вартістю продукції та її повною собівартістю

Пр = Вр - С, ()

Один з основних ТЕП собівартості продукції - це витрати на 1 гривню товарної продукції - відношення собівартості до вартості товарної продукції:

З_1грн = С / Вр, ()

Розподіл прибутку та побудова графіку беззбитковості описані в навчальному посібнику [6], практичне завдання №9, с.70 – 75.

Методика побудови графіку беззбитковості

На основі даних калькуляції собівартості продукції проводиться групування витрат по статтях за економічними ознаками.

Постійні (умовно-постійні) витрати на весь випуск, грн.

С_пост = У_м + В_з.в. + В_ад + П_в + В_ін ()

Змінні витрати на одиницю виробу, грн.

С_зм1 = М₁ + Е_тех1 + Ф_осн1 + Ф_дод1 + В_соц1 ()

Змінні витрати на весь випуск, грн.

С_зм = С_зм1 ∙ В, ()

де В – випуск продукції, одиниць.

Загальні витрати на випуск продукції, грн.

С = С_зм + С_пост ()

Дохід від виробничо-збутової діяльності (при умові, що вся продукція реалізується першим сортом за ціною Ц_опт), грн.

Д = Ц_опт · В ()