Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Юридичний факультет

Реферат:

«Салічна правда»

Виконав

студент I курсу 2 групи

денної форми навчання

юридичного факультету

Чирва Іван Олександрович

Викладач:

кандидат юридичних наук

Орленко В. В.

Київ - 2013

ПЛАН

ВСТУП 3

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА САЛІЧНОЇ ПРАВДИ 5

ІІ. САЛІЧНА ПРАВДА ЯК ДЖЕРЕЛО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 7

ІІІ. АНАЛІЗ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ ЗА САЛІЧНОЮ ПРАВДОЮ 9

ІV. РЕГУЛЮВАННЯ ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИН ЗА САЛІЧНОЮ ПРАВДОЮ 11

ВИСНОВОК 13

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 15

ВСТУП

Впродовж тривалого часу більшість європейського населення в середні віки ще жила за старими римськими законами. Кельти слов’яни, германці зберігали на території колишньої Римської імперії традиційне звичаєве право, яке в них змінювалось вкрай поволі. Але поява нових держав, а також тісні контакти з романізованим населенням, яке вже мало писані закони, посприяли писемній фіксації норм звичаєвого права і в них. Так наприкінці V – на початку ІХ ст. з’явилися їхні судебники або записи звичаєвого права, які в медієвістиці називаються «правдами».

Після розпаду Римської Імперії наприкінці V століття виникла Франкська держав, що до ІХ століття об’єднала майже всі землі сучасної Західної Європи. Найважливішим джерелом права у франкській монархії були так звані варварські правди – записи звичаєвого права варварських племен. З усіх “варварських правд” особливу цінність для історико-правової науки являє Салічна Правда - збірник записів звичаєвого права салічних (приморських) франків. Салічна правда або, як її ще називають, Салічний закон є найважливішим джерелом для вивчення господарського життя і суспільного ладу франків доби Меровінгів, а частково і Каролінгів.

«Салічна правда» не єдиний збірник судових звичаїв у германських племен доби раннього Середньовіччя. Записи звичаєвого права наприкінці V початку VI ст. були в багатьох племен, які розселилися на території колишньої Римської імперії. Наприкінці V ст. складений був запис звичаєвого права вестготів (Судебник короля Евріка), дещо пізніше — звичаєвого права бургундів — Бургундська Правда. Після впровадження «Салічної правди» на початку VI століття, був створений також запис звичаєвого права рипуарських франків — Рипуарська Правда. Алемани мали свою Алеманську Правду, бавари — Баварську, сакси — Саксонську, Тюрінгську тощо. Панував при цьому «національний», а не територіальний поділ. Однак у жодній з «варварських правд» (Leges barbarorum) не відбилося так повно давньогерманське право, як у «Салічній правді».

Матеріал присвячений аналізу Салічної правди є практично в кожному підручнику з Історії держави і права зарубіжних країн. Однак часто дослідження цього джерела здійснювалося авторами в ключі марксистсько-ленінської теорії держави та права, і юридико-догматичний метод ученими використовується в мінімальному обсязі. Необхідність зміни методів та підходів юридичної науки, що виникла після здобуття Україною незалежності та формування власної правової доктрини на інших засадах спричинила актуальність якісного переосмислення історичних джерел права. Саме тому, ми вважаємо, що це реферативне дослідження є актуальним, адже воно буде здійснено на теоретичній базі хрестоматії Історії держави і права зарубіжних країн з використанням юридико-догматичного методу дослідження тексту нормативного акту.

І. Загальна характеристика салічної правди

Упорядкування Салічної Правди відносять до царювання Хлодвіга. Цей початковий текст був доповнений пізніше при королях Хільдеберті І і Хлотарі І (\/І ст.). Таким чином, слід відрізняти основний текст судебника, упорядкованого близько 500 р., від доповнень, зроблених у VII–IX ст.

Римський вплив відчувається у Салічній правді мінімально — у мові судебника, складеного зіпсованою (так званою варварською) латиною, та у використанні римських грошових одиниць (солід, денарій). Що ж до самих принципів законодавства, то в «Салічній правді» вони є суто германськими.

Як юридичне джерело «Салічна Правда» немає чітко окресленого плану Закони сформульовані дуже лаконічно і спрямовані головним чином проти крадіжок і насильства. Положення її не носять характеру загальних юридичних норм, а є фіксованим переліком конкретних правових звичаїв. Фактично, це судебник, що складається з конкретних судових випадків (казусів), які в результаті багаторазових повторів перетворилися на судовий звичай. Структурно Салічна правда поділяється на титули, що мають назву (в найстарішому списку (507-511 рр.) таких титулів 62, а в найпізнішому (за Карла Великого (768-814)) - 70), а титули поділяються на параграфи. Деякі з них мають доповнення, зроблені за допомогою королівських указів [1, 58]. Більшість титулів присвячена злочинам проти особи і майна.

Одним з провідних завдань, яке вирішувала Салічна правда, був захист власності. Учені стверджують, що для цього збірника були характерні: надзвичайно велика казуїстичність, неповнота, фрагментарність, безсистемність, формалізм і партикуляризм. Зміст Салічної правди свідчить про те, що це був збірник ранньофеодального права. Після розпаду Франкської держави, завершення феодалізації та утворення на її території багатьох народностей Салічна правда втратила своє значення [1, 58-59]. На нашу думку, якщо з казуїстичністю та фрагментарністю судебника погодитися можна, то партикуляризм навряд можна вважати особливість Салічної правди – він притаманний усій системі тогочасного західноєвропейського права. Звісно, чітка система у Салічній правді не проглядається, тим не менше поділ на титули та параграфи, намагання систематизувати норми окремих титулів навколо специфіки тих чи інших правових відносин спростовує висновок про безсистемність судебника.

Доцільно відмітити також гуманізм санкцій, що передбачені Салічною правдою, адже навіть вбивство князя за нею карається штрафом.

Як слушно звертає увагу Л.М. Маймескулов, Салічна правда регулювала внутрішньо-общинні відносини і в основному містила норми карного та процесуального права. Статті, які регулювали майнові відносини, нечисленні [1].

Аналіз норм Салічної правди дозволяє зробити висновок, що предметом її регулювання були, переважно, кримінальні, цивільні та процесуальні відносини. При чому більшість норм все ж присвячені встановленню складів злочинів та визначенню покарання за них. Особливості кримінальних, цивільних та процесуальних норм Салічної правди будуть розглянуті в наступних розділах цього реферату.