Методичні вказівки з виконання роботи.

Робота № 1. Гістологічна будова епітеліальних тканин.

Прилади і матеріали: мікроскопи, гістологічні препарати епітеліальної тканини, таблиці і схеми будови епітеліальної тканини, кольорова крейда, окуляр-покажчик.

Для епітеліальної тканини характерне щільне розташування клітин одна біля одної і утворення сукліть. Основної речовини в епітеліальній тканині немає. Епітеліальні клітини завжди розміщені на сполучнотканинній пластинці, що називається основною перетинкою (membrana basalis). Від цієї перетинки клітини отримують поживні речовини. Епітеліальна тканина дуже поширена в організмі тварини. Вона розвивається з усіх зародкових листків і поділяється за своєю будовою на окремі різновиди.

Одношаровий плоский епітелій. Це вид тканин, у яких клітини мають плоску форму і розміщені в один шар. Він міститься в альвеолах легень, на серозних оболонках грудної та черевної порожнин і називається мезотелієм.

Найкращим препаратом одношарового плоского епітелію є препарат із сальника. Його можна виготовити самому в анатомічному кабінеті. Для цього беруть свіжий сальник від забитої тварини (собаки, кота, кроля) і занурюють на 20-30 хв. у 0,5% розчин нітрату аргентуму. Щоб сальник не зморщився, його занурюють у розтягнутому стані (на рамочці або фанерці). Потім сальник промивають дистильованою водою і занурюють у скляну посудину з водою на один-два дні. Посудину ставлять на світло.

Під впливом світлових променів нітрат аргентуму відновлюється до металічного срібла, яке осідає в міжклітинних просторах. Завдяки цьому між клітинами утворюються чітко виявлені межі, що добре видно під мікроскопом. Оброблений у такий спосіб сальник набуває слабо - коричневого забарвлення. Ножицями від нього відрізають невеликі шматочки і забарвлюють гематоксиліном. Далі зневоднюють їх спиртом різної концентрації та обробляють ксилолом для прояснення препарату. Шматочок сальника кладуть на чисте предметне скло, розправляють препарувальними голками і накривають накривним скельцем. У такому вигляді препарат готовий для дослідження.

Під час розглядання препарату за малого збільшення мікроскопа між окремими клітинами рельєфно виступають межі у вигляді темних звивистих ліній. У кожній клітині добре видно її основні складові частини – протоплазму та ядро. Якщо в клітині ядра немає, це означає, що клітина зруйнована під час обробки препарату. Ядро клітин має округлу або овальну форму.

Під час вивчення препаратів одношарового плоского епітелію під мікроскопом учні порівнюють його будову із зображенням клітин цього епітелію на схемах і малюнках. Одночасно кожний учень замальовує схему будови одношарового плоского епітелію в свій робочий зошит, позначає окремі утвори в клітинах і записує, в яких органах тваринного організму знаходиться одношаровий плоский епітелій та яку роль він виконує.

Одношаровий кубічний епітелій – тканина, в якій клітини розміщені в один шар і мають кубічну форму. Препаратом кубічного епітелію може бути зріз із щитоподібної залози або поперечний переріз вивідних проток залоз.

За малого збільшення мікроскопа на препараті видно клітини кубічної форми, що вистилають внутрішню поверхню проток. Ядра в клітинах великі, округлої форми, розміщені в центрі клітини. Клітини епітелію одним кінцем прикріплюються до основної перетинки.

Одношаровий циліндричний епітелій – вид тканини, в якій клітини циліндричної форми розміщені в один шар. За будовою клітин і функціями епітелію одношаровий циліндричний епітелій поділяють на: а) одношаровий циліндричний каймистий епітелій; б) одношаровий циліндричний миготливий епітелій; в) одношаровий циліндричний залозистий епітелій.

Одношаровий циліндричний каймистий епітелій розглядають на зрізі із стінки кишок. Клітини в ньому циліндричні, щільно прилягають одна до одної. Одним кінцем клітини закріплюються на основній перетинці. На вільному кінці клітин, обернутих у просвіт кишок, знаходяться обідки (кайомки), які зливаються між собою і утворюють суцільну пластинку (кутикулу). У кутикулі є капілярні отвори, здатні всмоктувати розчинені в кишках поживні речовини. В протоплазмі клітин виразно видно ядра.

Препарат досліджують за малого збільшення мікроскопа (об’єктив 8) і великого збільшення сухої системи (об’єктив 40).

Одношаровий циліндричний миготливий епітелій. Клітини циліндричної форми розміщені в один шар. На вільному кінці клітин є війки, що здатні рухатися (миготіти), тому цей вид епітелію названо "миготливим".

Клітини та війки цього епітелію слід розглядати за великого збільшення мікроскопа. Препаратом може бути зріз із слизової оболонки яйцепроводів самок.

Війки циліндричного миготливого епітелію проштовхують яйцеклітину по яйцепроводах від яєчника до матки.

Одношаровий циліндричний залозистий епітелій має великі клітини циліндричної форми. Їх особливо добре видно на препаратах, виготовлених із зрізів функціонуючих залоз. Клітини на препаратах, виготовлених із нефункціонуючих залоз, більш здавлені, тонкі.

Одношаровий багаторядний миготливий епітелій. Клітини цього епітелію мають різну форму і розміри, на вільному кінці мають війки, ядра їх розміщені на різних рівнях.

Препаратом може бути зріз із слизової оболонки дихальних шляхів тварин (гортані, трахеї, бронхів). Під час миготіння війок чужорідні тверді часточки і слиз виштовхуються зі слизової оболонки дихальних шляхів.

Багатошаровий епітелій. Це такий вид епітеліальної тканини, в якій клітини розміщені в кілька шарів. Форма клітин може бути плоска, кубічна, циліндрична. Тому багатошаровий епітелій поділяють на такі різновиди: багатошаровий плоский епітелій, багатошаровий кубічний епітелій, багатошаровий циліндричний епітелій.

Багатошаровий плоский епітелій. Препаратом багатошарового плоского епітелію може бути зріз із шкіри або рогівки ока. Під час дослідження препарату за малого збільшення мікроскопа видно напластування клітин у кілька шарів.

Розглядаючи препарат за великого збільшення мікроскопа, легко переконатися, що клітини різних шарів мають різну форму. Так, клітини найглибшого шару, що розміщені на основній перетинці базального шару, мають циліндричну форму. В міру віддалення від базального шару клітини набувають плоскої форми. Клітини поверхневих шарів перетворюються на змертвілі, зроговілі. Шар зроговілих клітин багатошарового плоского епітелію виконує захисну роль в організмі тварин. Такий епітелій вкриває шкіру, слизову оболонку ротової порожнини, прямої кишки, піхви.

Багатошаровий перехідний епітелій. Препаратом, на якому вивчають будову багатошарового перехідного епітелію, може бути лише зріз із стінки сечового міхура, тому що в інших органах тваринного організму його немає.

Клітини цього виду епітелію кубічні і розміщені в кілька шарів. Назву "перехідний" епітелій має тому, що його клітини змінюють свою форму. При наповненні сечового міхура клітини розтягуються, а при скороченні набувають кубічної форми.

Під час розглядання препарату за малого збільшення мікроскопа добре видно окремі епітеліальні клітини з ядрами в центрі.

Клітини епітелію розміщені в 4-5 шарів. У глибоких шарах клітини мають неправильну форму, в середніх – неправильну багатокутну, іноді з відростками. В поверхневому шарі вони великі, із значною кількістю ядер. На вільному кінці поверхневих клітин можна побачити кутикулярну облямівку і замикальні пластинки, які запобігають надходженню тканинної рідини в порожнину сечового міхура та сечі в тканини.

Робота № 2. Гістологічна будова сполучних тканин.

Прилади та матеріали: мікроскопи, гістологічні препарати сполучної тканини, окуляр-покажчик, макропрепарати тканин, таблиці і схеми.

Сполучна тканина побудована з клітин, міжклітинної (основної) речовини і волокон. Сполучні тканини поділяють на три групи.

Усі види сполучної тканини розвиваються із зародкової (ембріональної) сполучної тканини, яка називається мезенхімою.

Для гістологічного дослідження мезенхіми беруть зріз зародка курячого яйця або голови зародка свині. За малого збільшення мікроскопа розглядають загальний вигляд препарату. Мезенхіма має вигляд сітки. Окремі клітини зірчастої або веретеноподібної форми з’єднуються відростками в сукліття (синтицій). Ядра в клітинах великі і розміщені в центрі. Міжклітинні простори заповнені гомогенною речовиною, яка не забарвлюється.

Серед зірчастих клітин мезенхіми на препараті в основній речовині можна виявити округлі клітини без відростків. Це первинні блукаючи сполучнотканинні клітини.

Волокниста сполучна тканина. До групи волокнистої сполучної тканини відносять пухку сполучну тканину, жирову, щільну сполучну тканину, ретикулярну тканину.

Пухка сполучна тканина. Препаратом може бути зріз підшкірної клітковини. За малого збільшення мікроскопа видно клітини, міжклітинну речовину і волокна. Клітинами в пухкій сполучній тканині є фіброцити. Це великі клітини з круглим або овальним ядром. Трапляються також тканинні базофіли, жирові клітини, гістіоцити.

Міжклітинна, або основна речовина має вигляд однорідної аморфної маси, блідофіолетового кольору.

Волокна в пухкій сполучній тканині бувають двох видів: еластичні й колагенові, які переплітаються між собою. Еластичні волокна розміщені у вигляді тоненьких волоконець, а колагенові – широкими тяжами.

Пухка сполучна тканина розташована в підшкірній клітковині, між м’язовими волокнами та в інших органах. При інтенсивній годівлі тварини вона легко переходить у жирову тканину. В основній речовині між волокнами пухкої тканини відкладається велика кількість жирових клітин, які добре видно під мікроскопом. Вони порівняно великі за розміром. Ядра в них витіснені жировою краплею на периферію.

Щільна сполучна тканина. На препараті (поздовжній і поперечний зрізи сухожилків або зв’язок) за малого і великого збільшення мікроскопа добре видно волокна, що йдуть паралельно одне одному. Різноманітні клітини щільної сполучної тканини (фіброцити, гістіоцити, макрофаги) розміщені між волокнами.

Ретикулярна сітчаста сполучна тканина утворює основу кровотворних органів: лімфатичних вузлів, селезінки, кісткового мозку.

На препараті (зріз лімфатичного вузла) за малого збільшення мікроскопа знаходять найпрозорішу ділянку, вільну від лімфоцитів. Установивши мікроскоп на велике збільшення, можна побачити ніжну сіточку, яка являє собою ретикулярну (сітчасту) тканину. Клітини в ній зірчасті, з довгими відростками, якими вони сполучаються між собою. Ядра слабко забарвлені, розміщені в центрі клітин.

Простори в сіточці заповнюються лімфою і лімфоцитами. Ретикулярна тканина утворює остов лімфатичних вузлів. Зовні лімфатичний вузол вкритий товстою сполучнотканинною оболонкою-капсулою, від якої відходять перегородки (трабекули).

Проміжна речовина ретикулярної тканини являє собою ретикулярні волокна, що переплітаються.

Опорна сполучна тканина. До групи опорної (механічної) сполучної тканини відносять хрящову і кісткову тканини.

Хрящова тканина поділяється на гіаліновий, еластичний і волокнистий хрящі.

Гіаліновий хрящ. Препаратом є зріз кільця трахеї або носової перегородки. За малого збільшення мікроскопа видно хрящові клітини і міжклітинну речовину. Хрящові клітини мають овальну або видовжену форму. Вони розміщені переважно групами (по 2-4 в групі), хоча трапляються й поодинокі клітини. Окремі клітини і групи клітин оточені інтенсивніше забарвленою основною речовиною, що утворює хрящову капсулу.

Міжклітинна (основна) речовина в хрящовій тканині за малого і великого збільшення мікроскопа має вигляд однорідної аморфної маси, забарвленої гематоксиліном у фіолетовий колір. По краях препарату видно волокнисту оболонку – охрястя. Волокон в основній речовині гіалінового хряща не видно. Тому гіаліновий хрящ має вигляд однорідної тканини, яка просвічується і називається склоподібним хрящем.

Еластичний хрящ. Для вивчення гістологічної будови еластичного хряща беруть зріз з вушної раковини.

Під мікроскопом на препараті видно клітини, міжклітинну речовину і волокна. Хрящові клітини розміщені поодиноко або групами і оточені капсулою.

У міжклітинній речовині за малого і великого збільшення мікроскопа можна бачити густу сітку еластичних волокон, що переплітаються між собою. Особливо багато волокон розміщено в середній частині препарату.

Волокнистий хрящ. Препаратом є гістологічний зріз з міжхребцевого хрящового диска.

Під мікроскопом видно клітини округлої або овальної форми, оточені хрящовою капсулою, міжклітинну речовину і волокна. У міжклітинній речовині широкими тяжами проходять колагенові волокна.

При вивченні гістологічної будови хрящової тканини оглядають також макропрепарати всіх видів хряща.

Кісткова тканина. Для препарату беруть поздовжній і поперечний зрізи з декальцинованої трубчастої кістки.

За малого збільшення мікроскопа видно кісткові клітини, основну компактну речовину і кісткові пластинки. Кісткові клітини багатоядерні, мають овальну форму з великою кількістю відростків і розміщені в певному порядку між кістковими пластинками.

На поздовжньому розрізі декальцинованої кістки видно гаверсові канали із залишками крові (еритроцитів). Гаверсові канали розміщені вздовж кістки у вигляді поздовжніх паралельних щілин. В окремих місцях вони мають сполучення, це – анастомози (фолькманові канали). По гаверсових каналах та їх анастомозах проходять кровоносні судини.

На поперечному зрізі кістки за малого збільшення мікроскопа чітко видно розріз гаверсових каналів у вигляді світлих круглих отворів. Навколо гаверсових каналів кістковими пластинками створюються гаверсові системи. У кожну гаверсову систему входить від 3-20 концентричних кісткових пластинок, що оточують гаверсів канал. Кісткові пластинки гаверсових систем сполучаються між собою проміжними, або вставними, кістковими пластинками. На зовнішній і внутрішній поверхнях кістки утворюються загальні кісткові пластинки (зовнішні і внутрішні).

Трофічна сполучна тканина. До трофічної (живильної) сполучної тканини відносять кров, лімфу і ендотелій.

Препаратом для вивчення трофічної тканини є мазок крові. Розглядають свіжу кров у вигляді завислої краплі. Для цього застосовують спеціальні предметні стекла з ямкою. Щоб виготовити препарат, чистим накривним скельцем доторкаються до краплі крові, що виступила після уколу шкіри голкою. Потім накривне скельце з краплею крові кладуть на предметне з таким розрахунком, щоб крапля висіла в ямці предметного скла.

Препарат вивчають спочатку за малого, а потім за великого збільшення мікроскопа. На препараті потрібно знайти клітини крові – еритроцити і лейкоцити.

Еритроцити – це без’ядерні клітини дископодібної форми. Лейкоцити – ядерні, мають округлу або овальну форму.

При розгляді під мікроскопом мазка крові холоднокровних тварин (жаби) легко переконатися, що еритроцити в них великих розмірів, овальної форми і мають ядра.

Крім гістологічного дослідження крові на практичному занятті потрібно розглянути і вивчити склад крові. Для цього в пробірку вносять невелику кількість (1-2 г) цитрату натрію і додають до 2 3 об’єму крові, яку беруть з яремної вени тварини. Пробірку обережно перевертають 2-3 рази з тим, щоб цитрат натрію, який запобігає зсіданню крові, розчинився.

Вивчають властивості та склад крові. Насамперед відмічають, що це рідина червоного кольору, при відстоюванні вона розшаровується на дві складові частини. Клітини крові осідають на дно пробірки, а зверху, над осадом, залишається рідина жовтого кольору – плазма крові. Якщо пробірку кілька разів перевернути, то кров знову стає однорідною червоною рідиною.

Слід звернути увагу на те, що кров і лімфа відрізняються від інших видів сполучної тканини за своєю консистенцією і будовою, але за походженням – це сполучна тканина.

В організмі тварин кров і лімфа виконують трофічну (живильну) функцію.

Ендотелій розміщується на внутрішній стінці кровоносних і лімфатичних судин, ендокарді серця. З нього побудовані капіляри.

Робота № 3. Гістологічна будова м’язових тканин.

Прилади та матеріали: мікроскоп біологічний з набором окулярів і об’єктивів, окуляр-покажчик, гістологічні препарати м’язової тканини, таблиці і схеми.

М’язові тканини здатні скорочуватися, виконуючи при цьому рухову функцію. Тому вони розміщені в організмі тварин у тих місцях і органах, де здійснюються рухи.

За гістологічною будовою та функціями м’язові тканини поділяють на три види: гладенька, поперечносмугаста скелетна та серцева м’язова тканини.

Гладенька м’язова тканина. Найкращим препаратом для вивчення гладенької м’язової тканини є гістологічний зріз зі стінки внутрішніх органів (сечового міхура, стінки шлунка). У цих органах м’язові волокна йдуть у різних напрямках. Тому під мікроскопом можна спостерігати і поздовжній розріз волокон, і поперечний. Препарат спочатку розглядають за малого збільшення мікроскопа. Ознайомлюються із загальним виглядом тканини. Потім переходять на не велике збільшення і вивчають будову окремих м’язових клітин (волокон).

Гладенькі м’язові волокна видно на препараті у вигляді видовжених пучків, розділених прошарками пухкої сполучної тканини.

На поздовжньому зрізі м’язового пучка можна знайти окремі клітини веретеноподібної форми – міоцити. У центрі кожної клітини розміщене ядро овальної форми. Вся клітина заповнена протоплазмою. В протоплазмі вздовж клітини проходять тоненькі скорочувальні волокна – міофіламенти.

На поперечному зрізі гладенької м’язової тканини також видно окремі м’язові пучки, розділені прошарками пухкої сполучної тканини у вигляді світлих вузеньких смужок. У центрі деяких волокон можна бачити ядра, зрізані в поперечному напрямку. Слід звернути увагу на те, що ядра лежать у центрі поперечного зрізу м’язового волокна. Волокна матимуть вигляд без’ядерних у тому разі, якщо поперечний зріз зроблено вище або нижче від ядра.

Поперечносмугаста скелетна м’язова тканина. Препаратом є гістологічний зріз з язика. Через те що в язиці м’язові волокна розміщені в поздовжньому, поперечному і вертикальному напрямах, то в будь-якому зрізі можна бачити одні волокна розсічені вздовж, інші – впоперек.

За малого збільшення мікроскопа (об’єктив 8) розглядають препарат для загального ознайомлення. Відмічають різний напрямок волокон. Кожне волокно має циліндричну форму. На периферії м’язових волокон лежать ядра овальної форми.

Пучки м’язових волокон розділені прошарком пухкої сполучної тканини. У цих прошарках розгалужуються кровоносні судини та нервові закінчення. Потім знаходять світлішу ділянку поздовжніх м’язових волокон і переводять мікроскоп на велике збільшення (об’єктив 40).

Поперечносмугаста скелетна м’язова тканина побудована з м’язових волокон завдовжки 10-12 см. Кожне волокно має оболонку (сарколему), цитоплазму (саркоплазму) і до 80-100 ядер, розміщених під сарколемою. На препараті видно м’язові волокна у вигляді видовжених смуг різної ширини і довжини, по периферії є значна кількість ядер. При точному настроюванні мікроскопа (з допомогою мікрогвинта) на волокнах можна бачити поперечну смугастість, яка створюється світлими і темними дисками міофібрил.

Під час розглядання поперечного зрізу препарату в полі зору видно окремі пучки м’язових волокон, розділених прошарками сполучної тканини, в окремих волокнах знаходять зрізи ядер, розміщені на периферії. На поперечному зрізі волокна можна побачити скупчення дрібних точок, це – поперечний зріз міофібрил.

З поперечносмугастої скелетної м’язової тканини побудовані всі скелетні м’язи. Тому ця тканина називається поперечносмугастою скелетною.

Серцева м’язова тканина. Розглядають зріз із серцевого м’яза. За малого збільшення мікроскопа видно окремі м’язові волокна видовженої форми, між якими є прошарки пухкої сполучної тканини.

За великого збільшення на поздовжніх м’язових волокнах помітна поперечна смугастість. Отже, міофібрили в серцевій м’язовій тканині також побудовані із світлих і темних дисків.

М’язові волокна серцевої тканини сполучені між собою відростками. Ядра розміщені в центрі кожного м’язового волокна.

Із серцевої м’язової тканини побудована м’язова оболонка серця (міокард).

Робота № 4. Гістологічна будова нервової тканини.

Прилади та матеріали: біологічні мікроскопи, окуляр-покажчик, гістологічні препарати нервової тканини, таблиці і схеми.

Нервова тканина побудована з нервових клітин (нейронів), клітин нейроглії та проміжної речовини.

Нервові клітини. Препаратом може бути поперечний зріз із спинного мозку або кори головного мозку. За малого збільшення мікроскопа на препараті чітко видно клітини неправильної зірчастої форми (нейрони). У центрі кожної клітини розміщене кругле ядро. В протоплазмі лежать інтенсивно забарвлені в синій колір різної форми і величини гранули особливої речовини. Це тигроїдна речовина, або тільця Ніссля. Вони являють собою запас поживних речовин у клітині. Тіло нервової клітини пронизане тоненькими волоконцями – нейрофібрилами.

Нервові волокна. Від тіла нервової клітини відходять відростки двох видів: дендрити і нейрит (аксон). Дендрити – короткі волокна, які відходять від кутів нервової клітини і розгалужуються, утворюючи густу сітку нервових сплетень з чутливими нервовими закінченнями.

Нейрит – дуже довгий відросток, що відходить від тіла клітини і йде на периферію до різних органів та ділянок тіла тварини. Кожний нейрит вкритий жироподібною (ліпоїдною) речовиною – мієліном, який утворює мієлінову оболонку. Нейрити сполучаються між собою і утворюють периферичні нерви.

Для вивчення нервових волокон беруть гістологічний препарат периферичного нерва. За малого збільшення мікроскопа на препараті видно велику кількість нервових волокон. Де які з них об’єднані в пучки, інші лежать ізольовано.

На ізольованому нервовому волокні можна бачити центральну частину – осьовий циліндр світлого кольору, який вкритий мієліновою оболонкою темного кольору. Такі нервові волокна називаються м’якушевими. Зверху на мієліновій оболонці розміщена тоненька безструктурна оболонка, яка називається неврилемою, або шваннівською оболонкою.

З безм’якушевих волокон побудовані периферичні нерви вегетативної нервової системи, вони не мають мієлінової оболонки.