Методичні вказівки з виконання роботи.

Робота № 1. Гемоліз крові.

Прилади та препарати: цитратна кров, пробірки, штатив, фізіологічний розчин, дистильована вода, хлороформ, соляна кислота, аміак, товстостінні циліндри, скляні палички.

Осмотичний гемоліз. В одну пробірку наливають 5 мл фізіологічного розчину, в другу - стільки ж дистильованої води. У кожну добавляють по 0,5-1 мл цитратної крові і обережно перемішують скляною паличкою. У пробірці з фізрозчином еритроцити крові зберігають свою форму і розмір. Під час відстоювання вони осідають на дно і рідина прояснюється. У пробірці з дистильованою водою еритроцити набрякають і руйнуються. Утворюється прозора рідина червоного кольору.

Хімічний гемоліз. У 4 пронумеровані пробірки наливають по 5 мл фізрозчину. У першу пробірку добавляють хлороформу, у другу - стільки ж 1%-го розчину соляної кислоти, у третю - 1 мл аміаку. Четверту пробірку лишають контрольною. В усі пробірки вливають по 3 мл цитратної крові, рідину перемішують і пробірки ставлять у штатив на 15-20 хв. У пробірках, куди добавляли хімічні речовини, відбудеться повний гемоліз. У контрольній пробірці еритроцити лишаються без змін.

Механічний гемоліз. У низький товстостінний циліндр вносять 10-15 мл цитратної крові. Після осідання еритроцитів на дно циліндра осад розтирають фарфоровим товкачиком. При подальшому відстоюванні розшарування крові не відбувається. Еритроцити крові зруйновані, гемоглобін забарвлює рідину в червоний колір.

Робота № 2. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів.

Прилади та препарати: штатив з пробірками, проградуйовані піпетки для води і 1%-го розчину соляної кислоти, ручна центрифуга, цитратна кров, 1%-й розчин хлориду натрію, дистильована вода.

Готують розчин хлориду натрію різної концентрації - від 0,9 до 0,1%.

У кожну пробірку вносять по 5 крапель цитратної крові. Рідину в пробірках добре перемішують скляною паличкою і центрифугують 15 хв. Потім пробірки розставляють у штативі в порядку зменшення в розчині концентрації хлориду натрію. Відмічають, в яких пробірках відбувся частковий гемоліз (мінімальна резистентність), а в яких повний (максимальна резистентність еритроцитів). Дані заносять в таблицю:

Розчин	Номер пробірки
	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1%-й розчин NaCl, мл	9	8	7	6	5	4	3	2	1
Дистильована вода, мл	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Концентрація розчину NaCl, мл	0,9	0,8	0,7	0,6	0,5	0,4	0,3	0,2	0,1

Робота № 3. Добування дефібринованої і цитратної крові.

Прилади та препарати: кровопускальні голки, товстостінні циліндри, скляні палички, настойка йоду, вата, цитрат натрію, тварини.

З яремної вени коня або корови беруть 15-20 мл крові, вносять у товстостінний циліндр і протягом 10-15 хв. поміщують скляною паличкою. На паличці формується згусток фібрину білого кольору. Його видаляють і дістають дефібриновану кров, що втратила здатність зсідатися. В інший циліндр заздалегідь вносять кілька кристаликів цитрату натрію. Беруть знов з яремної вени, вносять у циліндр і обережно помішують скляною паличкою. Дістають цитратну кров, яка також не зсідається.

Робота № 4. Визначення кількості гемоглобіну.

Прилади та препарати: гемоглобінометр ГС-3, очна піпетка, 0,1 н розчин HCl (децинормальний розчин соляної кислоти), дистильована вода, спирт, ефір, 5%-й спиртовий розчин йоду, вата, дефібринована кров.

Кількість гемоглобіну визначають колориметричним способом, який грунтується на тому, що досліджувану кров розбавленням доводять до забарвлення, однакового зі стандартним розчином. Прилад для визначення кількості гемоглобіну в крові називається гемоглобінометром. Дві крайні пробірки в штативі запаяні, в них міститься стандартний розчин хлориду гематину - сполука гемоглобіну з соляною кислотою. Середня проградуйована пробірка призначена для досліджуваної крові. Вона має поділки, які показують кількість гемоглобіну в грамах на 100 мл крові, тобто концентрацію гемоглобіну в грамах-процентах (г %). До приладу додається піпетка на 0,02 мл і тонка скляна паличка.

Кількість гемоглобіну встановлюють так. У середню пробірку наливають розчин децинормальної соляної кислоти, до нижньої позначки з цифрою 2 г %.

У тварин (корови, кози, собаки, кроля) дезинфікують спиртом або ефіром шкіру вуха і проколюють вушну вену, що міститься під шкірою зовнішньої поверхні вушної раковини. У капілярну піпетку набирають 0,02 мл крові, обережно всмоктуючи її через трубку з мундштуком. Обтирають ватою кров із зовнішньої поверхні кінчика піпетки, опускають піпетку в пробірку з розчином соляної кислоти так, щоб її кінчик занурився в нижній шар соляної кислоти, і обережно видувають кров. Після цього, не виймаючи з пробірки, піпетку промивають дво- чи триразовим всмоктуванням соляної кислоти з верхнього прозорого шару. Потім піпетку виймають з рідини, доторкаються нею до стінки пробірки і видувають з піпетки вміст; піпетку видаляють.

Суміш крові з соляною кислотою добре перемішують, злегка ударяючи пальцем по дну пробірки. Після перемішування кров гемолізується, рідина в пробірці стає прозорою.

Пробірку вміщують у штатив приладу і залишають там на 5 хв. За цей час червоний колір рідини переходить у коричневий (колір міцного чаю). Гемоглобін крові під дією децинормального розчину соляної кислоти перетворюється на солянокислий гематин (хлорид гематину). Через 5 хв. у пробірку краплями добавляють дистильовану воду доти, доки колір розчину буде однаковим з кольором стандарту. Добавляючи воду, розчин перемішують скляною паличкою.

Рівень розчину (за меніском) після розбавлення показує кількість (вміст) гемоглобіну в досліджуваній крові в грам-процентах (г %).

Примітка: у зв’язку з тим, що кров у капілярній піпетці швидко зсідається, можна використовувати свіжу дефібриновану кров.

Робота № 5. Зсідання крові.

Прилади та препарати: кровопускальні голки стерильні, пробірки, предметне скло, годинникові скельця, тоненька дротинка або щетинка, 10%-й розчин хлориду кальцію, 5%-й розчин цитрату натрію, настойка йоду, вата, тварини.

З яремної вени коня або корови беруть кров у чисті пробірки, заповнюючи їх на 2/3 об’єму, і ставлять у штатив. У одну пробірку добавляють 4-5 крапель розчину хлориду кальцію, а в другу - розчину цитрату натрію.

З голки беруть краплю крові і наносять її на предметне скло, яке знежирене, висушене спиртом і ефіром та вкрите шаром парафіну, щоб крапля не розпливалася. Фіксують час нанесення краплі. Через півхвилини з одного краю краплі вводять щетинку або тоненьку дротинку, проводять її до центра і виймають з краплі. Щетинку відразу ж миють, висушують і через кожні 10 с процедуру повторюють. Так роблять доти, доки під час виймання щетинки з крові не з’явиться перша ниточка фібрину. Час появи перших ниток фібрину фіксують як початок зсідання крові. Перетворення ж краплі на тугий кров’яний згусток, який при нахилянні скла на 90º лишається нерухомим, вважають закінченням зсідання крові. Процес зсідання слід спостерігати за кімнатної температури (17-18ºС).

У коня кров починає зсідатися через 7-10 хв, а закінчує через 15-20 хв. У пробірці з добавлянням хлориду кальцію зсідання крові відбувається швидше, а з цитратом натрію кров взагалі не зсідається.

Щоб вивчити вплив різних факторів на швидкість зсідання крові, треба провести такі досліди.

Нумерують п’ять годинникових скелець. Скельце №1 ставлять на склянку з льодом, скельце №2 - на склянку з теплою водою (температура 38-40ºС). На годинникове скельце №3 наносять 2-3 краплини розчину цитрату натрію. Увігнуту поверхню скельця №4 вкривають тонким шаром парафіну. Скельце №5 лишають чистим. На кожне годинникове скельце наносять по 2-3 краплі свіжої крові, випускаючи її з кровоносної судини тварини за допомогою кровопускальної голки.

Фіксують час від моменту нанесення крові на скельце до її зсідання.

Після виконання роботи студенти повинні:

знати фізіологію системи крові та лімфи;

вміти проводити лабораторні дослідження крові.

Завдання додому: повторити розділ 2.9 «Система органів крово- і лімфообігу, кровотворення та імунного захисту», Лисенко М.В. «Анатомія і фізіологія с/г тварин».

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 20

для проведення лабораторного заняття

з навчальної дисципліни

«анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин»

Тема: Спостереження і реєстрація діяльності серця жаби. Визначення провідної системи серця. Спостереження кровообігу в капілярах.

Робоче місце: лабораторія анатомії або манеж.

Тривалість заняття: 2 години.

Мета заняття: ознайомитися на жабах з фізіологічними властивостями серцевого м’яза та кровоносних судин.

Правила охорони праці та особистої гігієни: роботу виконувати в спецодязі, дотримуючись техніки безпеки при користуванні анатомічними інструментами та правил роботи з мікроскопом, робоче місце тримати в чистоті і порядку.

Порядок виконання роботи:

1. Дослідити роботу серця та зареєструвати його діяльність.

2. Вивчити провідну систему серця.

3. Дослідити кровообіг в капілярах.

4. Висновки оформити в робочі зошити.