Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lab rob.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
02.03.2020
Размер:
673.79 Кб
Скачать

Методичні вказівки з виконання роботи.

Робота № 1. Травні властивості слини.

Прилади та препарати: крохмальний клейстер, чисті пробірки в штативі, 1%-й розчин йоду, очні піпетки, водяна баня, спиртівки.

Травні властивості слини легко визначити, діючи нею на крохмаль.

У три пробірки наливають по 2-3 мл крохмального клейстеру і додають по 2-3 краплі розчину йоду. Вміст пробірок перемішують. Крохмальний клейстер під дією йоду забарвиться в синій колір. В одну з пробірок вносять 2-3 мл профільтрованої слини людини, в другу 2-3 мл прокип’яченої слини, у третю (контрольну) - стільки ж дистильованої води. Пробірки ставлять на водяну баню з температурою 38-40°С або в термостат. Через 15-20 хв. дивляться, що відбулося з крохмальним клейстером. У пробірці з некип’яченою слиною синє забарвлення зникає і розчин стає прозорим. Це свідчить про дію ферментів слини на крохмаль. У другій і третій пробірках розчин не знебарвиться.

Проводять досліди, що ілюструють залежність травних властивостей слини від температури і реакції середовища. У дві пробірки наливають по 3-5 мл розбавленої слини людини. У кожну з них добавляють по 2-3 мл крохмального клейстеру і по краплі 1%-го розчину йоду. Одну пробірку негайно ставлять у склянку з льодом, другу - на водяну баню. У першій пробірці розчин майже не знебарвлюється, оскільки розщеплення крохмалю до глюкози ферментами слини за низької температури сповільнюється. У другій пробірці синє забарвлення розчину через 15-20 хв. зникає.

У пробірку наливають 3-5 мл розбавленої слини і за допомогою лакмусового папірця встановлюють, що реакція слини нейтральна або слабколужна. Добавляють краплями розбавлену соляну кислоту до слабкокислої реакції. Доливають крохмального клейстеру, йоду і ставлять пробірку на водяну баню на 10-15 хв. Розчин зберігає синє забарвлення. Проба на цукор дає негативний результат. Це означає, що ферменти слини розщеплюють крохмаль у лужному середовищі і не діють на нього в кислому середовищі.

Робота № 2. Дія шлункового соку на білки.

Прилади та препарати: шлунковий сік, фібрин, штатив з пробірками, водяна баня, 10%-й розчин їдкого лугу, лакмусовий папірець.

Для досліду беруть штучний шлунковий сік або натуральний, добутий із слизової оболонки свіжого свинячого шлунка. Щоб дістати штучний шлунковий сік, розчиняють 1 г пепсину в 500 мл 0,2%-го розчину соляної кислоти. Здатність пепсину шлункового соку розщеплювати білки особливо добре виявляється, коли діяти ним на фібрин крові.

Беруть три пронумеровані пробірки: у першу і другу кладуть по кілька тонких ниток фібрину, а в третю вносять 2-3 мл крохмального клейстеру. В першу і третю пробірки наливають до половини шлункового соку, а в другу - стільки ж води. Усі пробірки ставлять на водяну баню за температури 38-40°С. Через 20-30 хв. нитки фібрину в шлунковому сокі (перша пробірка) зникають. У воді ж вони тільки злегка набрякають, а крохмальний клейстер не змінюється.

Шлунковий сік через наявність у ньому соляної кислоти має кислу реакцію. Отже, його ферменти діють на органічні поживні речовини тільки в кислому середовищі. Беруть дві пробірки і кладуть у них однакову кількість фібрину. В одну пробірку наливають нормальний шлунковий сік, а в другу - сік, заздалегідь нейтралізований добавлянням кількох крапель 10%-го розчину їдкого лугу. Пробірки ставлять на водяну баню. Через 20-25 хв. оцінюють результати досліду.

Щоб з’ясувати питання про вплив температури на дію ферментів шлункового соку, проводять такий дослід. Беруть дві пробірки з шлунковим соком і фібрином. Одну з них ставлять у сніг або лід, другу - на водяну баню з температурою 38°С. У третю пробірку наливають прокип’ячений і охолоджений шлунковий сік. Занурюють у неї фібрин і також ставлять на водяну баню. Порівнюють отримані результати. Найбільшу активність ферменти шлункового соку виявляють за температури 38°С. За низької температури вони діють слабко, а внаслідок кип’ятіння руйнуються і взагалі не діють.

Робота № 3. Спостереження інфузорій рубця під мікроскопом.

Прилади та препарати: вміст рубця корови, мікроскопи, предметні стекла, прості і з заглибинами, накривні скельця, скляні палички, підігрівальний столик, посуд, марля.

Беруть вміст рубця корови, відригнутий у ротову порожнину, фільтрують крізь марлю. Краплю рідини наносять скляною паличкою на предметне скло. Щоб обмежити рух клітин, у краплю розчину вносять кілька тоненьких волокнинок з вати. Препарат кладуть на підігрівальний столик, який вміщують на предметний столик мікроскопа, і за малого збільшення спостерігають за рухом інфузорій. У свіжому вмісті рубця інфузорій дуже багато і рухи їх активні. Інфузорій зручно розглядати у висячій краплі. Для цього беруть спеціальне предметне скло із заглибиною. Краплю вмісту наносять паличкою на накривне скельце, яке потім обережно кладуть на предметне краплею вниз із таким розрахунком, щоб вона висіла в заглибині.

Робота № 4. Дія жовчі на жири.

Прилади та препарати: дві скляні лійки, штатив з пробірками, соняшникова олія, жовч, паперові фільтри.

Вплив жовчі на фільтрування жиру. Вкладають фільтри в лійки, добре змочивши один з них жовчю, а другий водою. Ставлять кожну лійку з фільтром в окрему пробірку. Наливають по 1-2 мл олії у лійки для фільтрування. Крізь фільтр, змочений жовчю, олія швидко фільтрується і переходить у пробірку.

Емульгування жирів. У дві пробірки наливають по 0,5-1,0 мл олії. В одну з них наливають 5 мл жовчі, в другу - стільки ж води. Ретельно струшують обидві пробірки і спостерігають за утворенням емульсії. У пробірці з водою стійка емульсія не утворюється і олія відділяється від води (спливає на поверхню).

Після виконання роботи студенти повинні:

знати фізіологічні властивості травних соків та склад вмістимого рубця;

вміти користуватись лабораторним посудом, проводити лабораторні дослідження, користуватись мікроскопом.

Завдання додому: підготуватись до практичного заняття по темі «Спостереження за прийомом корму і води тваринами. Дослідження моторики передшлунків», Лисенко М.В. «Анатомія і фізіологія с/г тварин», ст. 276-278.

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 18

для проведення практичного заняття

з навчальної дисципліни

«анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин»

Тема: Спостереження за прийомом корму і води тваринами, пережовуванням і жуйними періодами. Дослідження моторики передшлунків.

Робоче місце: господарство району або ТОВ «Поліс».

Тривалість заняття: 2 години.

Мета заняття: дослідити моторику рубця у жуйних тварин і проаналізувати акти приймання корму і води тваринами.

Правила охорони праці і особистої гігієни: роботу виконувати в спецодязі, до тварин підходити спереду і збоку, окликнувши їх. Тварини повинні бути зафіксовані. Після роботи руки вимити з милом і дезрозчином.

Порядок виконання роботи:

  1. Спостерігати за прийомом корму і води тваринами.

  2. Дослідити моторику рубця у жуйних.

  3. Висновки оформити в робочих зошитах.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]