
- •2.1. Види конструкторської документації
- •2.2. Нанесення розмірів та бази
- •2.3. Види з’єднань деталей
- •2.4. Різьба та різьбові з’єднання
- •2.4.1. Зображення різьби
- •2.4.2. Позначення різьби
- •2.5. Пояснення до виконання аркуша №1 кр-3: "Складальний кресленик. Рознімні та не рознімні зєднання"
- •2.5.1. Болтове рознімне з’єднання та його параметри
- •2.5.2. Гвинтове рознімне з’єднання та його параметри
- •2.5.3. Шпилькове з’єднання та його параметри
- •З’єднуваних деталей
- •2.5.4. Зварні з'єднання
- •2.5.5. Класифікація зварних з’єднань
- •Основні типи зварних швів, виконані ручною електродуговою зваркою (гост 5265—80)
- •Перелік варіантів завдань до виконання аркуша 1 кр №2
- •Р исунок 75 (3)
- •2.6. Пояснення до виконання аркуша №2 кр-3: «Специфікація»
- •2.7. Пояснення до виконання аркуша №3 кр-3: «Деталювання»
- •2.7.1. Кресленик загального виду
- •2.7.2. Читання та деталювання креслеників загального виду
- •2.7.3. Шорсткість поверхні
- •2.7.4. Позначення матеріалів
- •2.7.5. Поняття про граничні відхилення
2.7. Пояснення до виконання аркуша №3 кр-3: «Деталювання»
2.7.1. Кресленик загального виду
Ці кресленики належать до проектної конструкторської документації і розробляються на стадіях технічної пропозиції ескізного та технічного проектів. Такий кресленик є основою для розробки складального кресленика, специфікації й креслеників деталей.
Кресленик загального виду повинен мати зображення складаної одиниці, яке дає повне уявлення про її склад, принцип дії та особливості конструкції її складових частин. Відомості, потрібні для виготовлення деталей та здійснення складання виробу, як правило, на цих креслениках не наводять.
На стадії ескізного проекту кресленик загального виду, згідно з ГОСТ 2.119-73, повинен мати:
1) зображення виробу (види, розрізи, перерізи), текстову частину і написи, необхідні для розуміння конструктивної будови виробу, взаємодії його складових частин і принципу дії;
2) найменування і позначення складових частин виробу;
3) розміри та інші дані, які наносяться на зображення;
4) схему, якщо вона потрібна;
5) технічні характеристики виробу, якщо це необхідно для зручності зіставлення варіантів за креслеником загального виду.
Зображення виробу і його складових частин дозволяється виконувати спрощено згідно з СКД, інколи у вигляді контурних обрисів, якщо при цьому забезпечується розуміння конструктивної будови виробу, взаємодії його складових частин і принципу дії.
Найменування і позначення складових частин виробу на креслениках загального виду вказують одним із таких способів:
1) на поличках ліній-виносок;
2) у таблиці, яка розміщується на тому самому аркуші, що й зображення виробу;
3) в таблиці, виконаній на окремих аркушах формату А4 як наступних аркушів кресленика загального виду.
Таблиця в загальному випадку складається з граф: «Позиція», «Позначення», «Кількість», «Додаткові вказівки».
Складові частини рекомендується записувати в таблицю у такому порядку: запозичені вироби, закуплені вироби, вироби, що заново розробляються.
Вироби, що заново розробляються і запозичені, записують за зростанням цифр, які входять до позначення. Закуплені вироби: записують відповідно до стандарту так, як записують стандартні вироби у специфікації.
Номери позицій наносять так само, як на складальному кресленику.
На стадії технічного проекту на кресленику загального виду в разі потреби вказують такі дані:
вказівки про вибрані посадки деталей;
технічні вимоги до виробу, які треба мати на увазі при наступній розробці конструкторської робочої документації (наприклад, про застосування деяких покривів, методів зварювання, які забезпечують відповідну якість виробу, та ін.);
технічні характеристики виробу, що необхідні для наступної розробки креслеників.
Кресленик загального виду з основним вихідним документом для розробки креслеників деталей та креслеників складаних одиниць виробу.
2.7.2. Читання та деталювання креслеників загального виду
Деталювання – це виконання креслеників деталей та креслеників складаних одиниць за креслеником загального виду виробу. Це одна із заключних операцій проектування виробів, а в навчальному процесі – один з відповідальних елементів придбання навиків конструкторської роботи та читання креслеників.
Деталювання креслення загального виду виконується у такій послідовності:
1-й етап. Вивчення кресленика (починають з основного напису) – найменування виробу, взаємодія складових частин, характер їх з'єднання, послідовність розбирання та складання, зміст специфікації, текстова частина кресленика.
2-й етап. Вивчення зображень деталей та складаних одиниць. Знайти зображення кожної деталі на всіх виглядах, розрізах, перерізах. Встановити, які поверхні деталей спряжені.
3-й етап. Вибір кількості зображень кожної деталі або складаної одиниці та головного зображення. Головне зображення повинно давати найбільш повне уявлення про форму та розміри деталі. Розміщення головного зображення пов’язане з технологією виготовлення деталі. Осі деталей обертання, базові площини деталей, виготовлених литвом, розташовують паралельно основному напису.
4-й етап. Складання текстової частини кресленика – технічні та технологічні вимоги.
5-й етап. Вибір форматів креслеників кожної деталі залежно від обсягу графічної та текстової інформації.
6-й етап. Виконання зображень. При зображенні деталі слід врахувати, що кресленики складаних одиниць допускають умовності та спрощення. Деталі на робочих креслениках зображуються у такому вигляді, в якому надходять на складання, тобто з усіма конструктивними та технологічними елементами. Вимоги до креслеників деталей наведені у розділі 3.3, а приклади креслеників деталей та їх типові елементи, залежно від функціонального призначення та методів виготовлення, – у попередніх розділах.
7-й етап. Нанесення виносних і розмірних ліній, розмірних чисел з урахуванням масштабу зображень кресленика загального виду. Перевірити відповідність розмірів спряжених деталей та нормальних розмірів, передбачених стандартами (лінійних, радіусів округлень, конусностей тощо).
8-й етап. Позначення шорсткості поверхонь деталі залежно від функціонального призначення та технології виготовлення.
9-й етап. Нанесення штриховки на розрізах та перерізах, заповнення основного напису, текстової інформації.