4) Всі відповіді правильні.

116. Коли в організації є багато самостійних відділень близького профілю діяльності, доцільно застосовувати організаційну структуру:

1. на базі стратегічних одиниць бізнесу;

2. лінійно-функціональну;

3. холдингову;

4) конгломератну.

117. Дивізійні структури можуть будуватися за принципом:

1. регіональної спеціалізації; обслуговування певних груп споживачів; цінової диференціації;

2. продуктової спеціалізації; обслуговування різних територій; орієнтації на певний клас споживачів;

3. продуктової спеціалізації; індивідуального обслуговування споживача;

4) Всі відповіді правильні.

118. Дає змогу краще враховувати місцеве законодавство, соціаль­но-економічні особливості регіонів у міру розширення її зони діяльності:

1. матрична структура;

2. конгломератна структура;

3. дивізіональна структура;

4) проектно-цільова структура.

119. Зазначте, у якій організаційній структурі домінують вертикальні інформаційні потоки:

1. лінійно-штабній;

2. лінійній;

3. функціональній;

4) дивізійній.

120. З точки зору змістового підходу мотивація – це:

1. певні сили (зовнішні щодо людини чи внутрішні), що змушують людину з ентузіазмом і наполегливістю виконувати задану роботу;

2. процес спонукання себе або інших до діяльності, спрямованої на досягнення поставлених цілей — особистих чи загально організаційних;

3. дії, що спонукають людину до діяльності, задають межі і форми діяльності і спрямовують цю діяльність на досягнення певних цілей;

4) правильна відповідь відсутня.

121. Стимули — це:

1. спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами;

2. спонукання до дії, викликані внутрішніми факторами;

3. спонукання до дії, викликані зовнішніми та внутрішніми факторами;

4) немає правильної відповіді.

122. Теорія набутих потреб — це теорія:

1. А. Маслоу;

2. В. Врума;

3. Д. С. Мак-Клелланда;

4) Ф. Герцберга.

123. До змістових теорій не відносять:

1. теорію очікувань В. Врума;

2. теорію ЖВЗ (ERG) К. Альдерфера;

3. двочинникову теорію Ф. Герцберга;

4) ієрархію потреб А. Маслоу.

124. До процесуальних теорій не відносять:

1. теорію очікувань В. Врума;

2. теорію ЖВЗ (ERG) К. Альдерфера;

3. теорію Портера — Лоулера;

4) теорію справедливості Дж. Адамса.

125. Валентність — це:

1. цінність заохочення чи винагороди для працівника;

2. вірогідність отримання бажаної винагороди;

3. очікування того, що витрачені зусилля мають бути винагороджені;

4) отримання винагороди.

126. Суб’єктивна оцінка індивідом співвідношення отриманої ним винагороди і витрачених зусиль та порівняння цього з винагородою 12н.­ших людей, що виконують аналогічну роботу, — це основне положення те­орії:

1. очікувань;

2. справедливості;

3. постановки цілей;

4) надбаних потреб.

127. Мотиви — це:

1. спонукання людини до трудової діяльності;

2. зовнішні спонукання робітника до конкретного виду трудової діяльності;

3. внутрішні спонукання працівника, що базуються на його особистих інтересах та потребах;

4) винагорода за працю.

128. До мотивуючих чинників теорії Ф. Герцберга не належать:

1. просування по службі;

2. висока і стабільна заробітна плата;

3. висока відповідальність;

4) цікава робота.

129. Теорія справедливості передбачає:

1. порівняння валентності і ефективності роботи;

2. порівняння співвідношення зусиль та винагороди щодо себе і своїх колег, що виконують аналогічну роботу;

3. формування однакової винагороди для всіх працівників одного відділу;

4) виплата винагороди за виконану роботу.

130. Твердження, що бажана поведінка людини сприяє припиненню застосування до неї певних негативних дій, — це основа:

1. методу позитивної підтримки бажаної поведінки;

2. методу негативної підтримки бажаної поведінки;

3. покарання;

4) ігнорування.

131. До числа стимулів зі знаком «мінус» не входять:

1. штрафні санкції у випадку поганого виконання роботи;

2. зниження соціального статусу працівника;

3. направлення працівника на курси підвищення кваліфікації;

4) звільнення працівника з роботи.

132. Функція контролю дає змогу менеджменту організації вирішу­вати такі завдання:

1. забезпечення досягнення поставлених перед організацією цілей;

2. виявлення і аналіз факторів, що перешкоджають досягненню запланованих результатів;

3. врахування конкретного внеску кожного у забезпечення кінцевого результату діяльності організації;