32. Закони та закономірності менеджменту відображають:

1)об´єктивні й достатньо стійкі зв´язки та взаємодії елементів системи в просторі (в структурах) й у часі (процесах, явищах);

2) складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб;

3) передбачення майбутнього стану організацій;

4) систему прав і обов´язків працівника.

33.Сутність «Закону соціалізації особистостей» полягає:

1) кожна людина має певну позицію в соціальній структурі організації, пов´язану з іншими позиціями через статус індивіда як систему його прав і обов´язків;

2)протягом трудового життя людини відбувається складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб;

3) людина у процесі трудової діяльності переміщується в соціальному просторі організації;

4) системі прав і обов´язків працівника.

34.Закон соціального статусу (соціальних ролей) відображає:

1) кожна людина має певну позицію в соціальній структурі організації, пов´язану з іншими позиціями через статус індивіда як систему його прав і обов´язків;

2)протягом трудового життя людини відбувається складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб;

3) людина у процесі трудової діяльності переміщується в соціальному просторі організації;

4) систему прав і обов´язків працівника.

35. В «Законі соціальної мобільності» говориться про:

1) кожна людина має певну позицію в соціальній структурі організації, пов´язану з іншими позиціями через статус індивіда як систему його прав і обов´язків;

2)протягом трудового життя людини відбувається складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб;

3) людина у процесі трудової діяльності переміщується в соціальному просторі організації, це пов´язано з її кваліфікаційним, і службовим розвитком (або деградацією), виявляється у зростанні (або падінні) престижу, посиленні чи послабленні влади над співробітниками, зміні матеріального становища;

4) систему прав і обов´язків працівника.

36. Функції менеджменту планування, організування, контролювання, мотивування, становлять:

1. філософію;

2. проблеми;

3. процес;

4. цілі.

37. До загальних функцій управління організацією належать:

1. прогнозування, планування, організування, мотивування, координування, контролювання;

2. планування, організування, спеціалізація, мотивування, контролювання;

3. маркетинг, планування, організування, мотивування, контролювання;

4) організування, планування, мотивування, контролювання.

38. Процес управління складається з наступних функцій:

1. планування, прогнозування, аналіз;

2. планування, організація, аналіз, мотивація;

3. планування, організація, мотивація, контроль;

4. організація, мотивація, контроль.

39. Головним завданням планування є:

1. забезпечення єдиного напрямку зусиль усіх членів організацій;

2. передбачення майбутнього стану організацій;

3. контроль за реалізацією заходів;

4. отримання доходу.

40. Головною метою мотивації є:

1. досягнення працівниками задоволення від роботи;

2. зменшення видатків на оплату праці;

3. виконання членами організації роботи у відповідності із делегованими обов’язками;

4) отримання винагороди.

41. Способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства, — це:

1. методи управління;

2. принципи управління;

3. функції управління;

4) стилі управління.

42. До економічних методів управління не належить:

1. преміювання;

2. система податків;

3. підвищення по службі;

4) штрафні санкції.

43. До адміністративних методів управління не належить:

1. посадові інструкції;

2. розпорядження;

3. накази;

4) присвоєння почесного звання.

44. До соціально-психологічних методів управління не належить:

1. усні розпорядження;

2. нагородження похвальною грамотою;

3. почин і новаторство;

4) обмін досвідом.

45. Керівник ставить задачу, віддає розпорядження, розподіляє обов’язки, призначає виконавців. Який метод менеджменту при цьому слід використовувати:

1. організаційного впливу;

2. адміністративного впливу;

3. економічного впливу;

4) цивільно-процесуального впливу.

46. Метод соціального регулювання передбачає:

1. контроль за діяльністю адміністрації організації;

2. контроль за діяльністю соціальних виплат;

3. контроль за розподілом грошових коштів;

4) контроль за діяльністю робітників в організації.

47. Укладання договорів, контрактів з іншими підприємствами на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг − це:

1. правові акти;

2. правові норми;

3. правові відносини;

4) договірні відносини.

48. Нормування витрат часу, виробітку, чисельності робітників – це:

1. організаційні методи управління;

2. оперативно-розпорядчі методи управління;

3. економічні методи управління;

4) адміністративні методи управління.

49. Методи, націлені на деталізацію планів, регулювання виробничо­го процесу і господарської діяльності, забезпечення чітких дій апарату уп­равління і злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства, − це:

1. організаційні методи управління;

2. оперативно-розпорядчі методи управління;

3. економічні методи управління;

4) адміністративні методи управління.

50. Розпоряджувальний вплив може бути здійснений у вигляді:

1. Тарифних ставок і інструкцій;

2. Норм амортизаційних відрахувань;

3. Наказів та усних вказівок;

4) Усі відповіді правильні.

51. Методи менеджменту, які направлені на зберігання і розвиток соціально-виробничих традицій у колективі:

1. Методи соціальної спадковості;

2. Методи управління організованими групами;

3. Адміністративні методи;

4) Методи організаційного регламентування.

52. Акти одноособового управління, які формуються за принципом єдиноначальності і якими регулюється діяльність підприємств або закладів, - це:

1. Накази;

2. Розпорядження;

3. Інструкції;

4) Статути.

53. Висунення вимог до підлеглих з вирішення окремих питань короткочасного характеру – це:

1. Інструкції;

2. Накази;

3. Розпорядження;

4. Службова записка.

54. Вибір методу управління групою залежить від:

1. Суті питання;

2. Ділових особистих якостей підлеглих;

3. Строків вирішення завдань;

4) Усі відповіді правильні.

55. Можливість кількісного вимірювання є основною відмінною рисою:

1. Технологічних методів;

2. Адміністративних методів;

3. Економічних методів;

4) Управлінських методів.

56. До економічних стимулів належать:

1. Тарифні ставки;

2. Надбавки;

3. Посадові оклади;

4) Усі відповіді правильні.

57. Організаційне регламентування оформлюється у вигляді:

1. Положення, статуту, постанови;

2. Інструкції, постанови;

3. Статуту, інструкції, постанови;

4) Постанови, наказу.

58. В якому порядку реалізовуються основні (загальні) функції управління:

1. планування, організація, мотивація, контроль;

2. організація, планування, контроль, мотивація;

3. планування, організація, контроль, мотивація;

4) організація, контроль, мотивація, планування.

59. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на припущенні, що придатність та ефективність різних методів управління визначається:

1. системою стосунків, що склалася в колективі;

2. ситуацією, в якій опинилась організація;

3. досконалістю володіння менеджером прийомами управління;

4) досконалістю володіння менеджером методами управління.

60. Системний підхід до управління ґрунтується на уявленні про орга­нізацію як:

1. закриту систему, зорієнтовану на довготривале існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;

2. відкриту систему, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів, зорієнтованих на досягнення цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища;

3. систему взаємопов'язаних елементів, кожен із яких виконує одну, притаманну лише йому функцію, що забезпечує існування організації в довготривалій перспективі;

4) закриту систему, зорієнтовану на короткострокове існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів.

61. Управлінські завдання концептуального характеру вирішуються на:

1. інституційному рівні управління;

2. середньому рівні управління;

3. нижчому рівні управління;

4) із залученням усіх працівників організації.

62. Науковий підхід до управління, який є сукупністю безперервних, послідовних і взаємопов’язаних дій це:

1. процесний;

2. системний;

3. економічний;

4) прогнозний.

63. Послідовність етапів процесу управління:

1. ціль, проблема, ситуація, рішення;

2. проблема, ціль, ситуація, рішення;

3. проблема, ситуація, ціль рішення;

4) проблема, ситуація, рішення, ціль.

64. Вкажіть правильне визначення управлінської проблеми :

1. це розрив між бажаним станом (цілями) об’єкта управління і його фактичним станом;

2. це невідповідність між спроектованою ситуацією і фактичним перебігом подій;

3. це відхилення руху керованої системи від заданого напрямку під впливом зовнішніх та внутрішніх причин;