43. Структура інженерно-психологічного проектування систем "людина -машина".

Інженерно - психологічного проектування по­в'язане зі включенням людини до системи: створення проекту діяльності людини і «узгодження» його з техніч­ною частиною системи. Інженерно-психологічне проектування (ІПП) складається з ана­лізу проектної ситуації (збору й уточнення інформації), синтезу (пошуку) та оцінки проекту. Інженерно-психологічний проект складається з трьох основних частин: технічного, художнього та інженерно-психологічного. Тех­нічне проектування полягає в розробці технічної частини СОМС(Системи Оператор-Машина-Середовище). Художнє проек-тування виконується з метою надання системі кра­си, естетичності, привабливості тощо. Інженерно-психологічне проектування (ІПП) полягає у вирішенні всіх питань, пов’язаних з включенням людини в систему, яка проектується. Розглянемо одну з можливих структур ІПП на прикладі Системи Оператор-Машина-Середовище керованого типу. Проектування починається з аналізу характеристик і задач, які повинна вирішувати система. Розглядаються статичні і динамічні характеристики системи, можливі потоки інформації, функції скла­дових частин СОМС, оцінюються в загальних рисах можливості людини та машини в ергатичній системі. Наступним етапом ІПП є розподіл функцій між людиною і ма­шиною, який передбачає: проведення аналізу можливостей людини і машини на підставі порівняльних (модальних) характеристик; ви­значення обмежувальних умов функціонування як системи в ціло­му, так і її складових, зокрема; визначення критерію ефективності системи, який може мати як частковий, так і узагальнений харак­тер. Після того, як розподілені функції між людиною та машиною, проводиться аналіз функцій операторів в системі. Іншими словами, – здійснюється проектування групової діяльності операторів у складі СОМС. На цьому етапі вирішують такі задачі: вибирають структуру групи; визначають кількість і типи робочих місць, а та­кож функції кожного робочого місця; визначають необхідні інфор­маційні зв’язки між окремими операторами. Проектування діяльності кожного з операторів здійснюється на наступному етапі ІПП системи. Визначаються структура й алгори­тми діяльності операторів в різних режимах і умовах функціону­вання СОМС, способи виконання діяльності, вимоги до психофізі­ологічних можливостей людини-оператора, допустимі норми для умов діяльності операторів, вимоги до рівня їхньої професійної пі­дготовки. Цей комплекс робіт є підґрунтям для розробки засобів відображення інформації, пристроїв керування, загального компо­нування робочих місць операторів. Останнім етапом проектування є інженерно-психологічна оцін­ка проекту та порівняння отриманих результатів з технічним за­вданням на систему.

44. Зміст роботи по обліку людського фактору на різних стадіях проектування слм

На перших етапах створення простих технічних систем панував "традиційний" технічний підхід, який ураховував окремі властивості людини, зокрема антропометричні та біомеханічні характеристики. Це був період розробки окремих технічних пристроїв, знарядь праці. Наступний етап - етап системотехнічного проектування - характеризується поєднанням окремих пристроїв у цілісну систему з урахуванням особливостей їхнього взаємозв'язку. За цього підходу людина розглядалася як один із зовнішніх факторів, що впливає на роботу технічної системи, а сам процес проектування зводився до проектування елементів зв'язку людини і машини. Розроблялися певні засоби відображення інформації і органи управління, які мали б відповідати психофізіологічним можливостям людини. З розвитком та ускладненням техніки зростає значення людського фактора на виробництві. Функціонування технічних пристроїв і пов'язана з ними діяльність людини вже розглядались у взаємозв'язку, що викликало появу поняття системи "людина-машина". На зміну системотехнічному підходу прийшов комплексний підхід, що розглядав людину як найважливіший компонент системи, котрий визначає специфіку її функціонування. Проектування системи при комплексному підході складається з трьох основних частин: технічного проектування технічної частини системи: художнього проектування естетичного вигляду системи; інженерно-психологічного проектування (ІПП), що пов'язане зі включенням людини до системи: створення проекту діяльності людини і "узгодження" його з технічною частиною системи. Залежно від значення і ролі проекту діяльності людини-оператора в загальному проекті СЛМ існують два підходи до інженерно-психологічного проектування, які умовно були названі рівнокомпонентним і антропоцентричним. У межах рівнокомпонентного підходу людина і техніка розглядаються як рівні компоненти СЛМ, проектування яких здійснюється паралельно, одночасно, а інколи технічна система проектується раніше. Пізніше відбувається погодження цих окремих частин. Слід зауважити, що цей підхід досліджує людину-оператора за схемами, принципами і методами, розробленими для опису технічних систем. Реалізація рівнокомпонентного підходу привела до спрощення реальної діяльності людини, до формування принципу симпліфікації при узгодженні технічних систем з функціями людини-оператора.