Тема 10 Лікувальна фізкультура при захворюваннях органів травлення і порушеннях обміну речовин

Актуальність Застосування засобів ЛФК в комплексному лікуванні хворих з захворюваннями системи травлення і обміну речовин дозволяє підвищити ефективність лікування і раціонально обмежити медикаментозну терапію. Фізичні вправи впливають на систему травлення по типу моторно-вісцеральних рефлексів. Навантаження малої і середньої інтенсивності активізують вегетативні функції, покращують травлення, стимулюють кислотоутворення шлунку,. корегують моторно-евакуаторну функцію травного каналу. Інтенсивні фізичні навантаження гальмують кислотоутворення. Фізичні вправи сприяють затуханню запальних процесів і прискоренню регенерації в них, нормалізують також положення зміщених органів черевної порожнини.

При порушенні обміну речовин лікувальна дія фізичних вправ обумовлена покращенням трофічних процесів, в основі яких лежать зміни окисно - відновчих процесів в тканинах. Збільшуючи енерговитрати організму, фізичні вправи спроможні змінити білковий, жировий і вуглеводний обмін і тим самим сприяти відновленню тканинних структур уражених органів та усього організму.

Знання цієї теми забезпечить мотивацію майбутнього лікаря до використання засобів ЛФК в комплексному лікуванні хворих та допоможе сформувати навички самостійного диференційованого підходу в їх призначенні на практиці.

Учбові цілі заняття

Ознайомитись, мати уявлення про клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ЛФК при захворюваннях органів травлення і обміну речовин.

Знати, засвоїти методи і критерії визначення функціональних порушень органів травлення і обміну речовин, механізми кумулятивної дії засобів ЛФК в різні лікувальні періоди.

Вміти використовувати результати функціональних досліджень системи травлення і обміну речовин при обґрунтуванні призначення засобів ЛФК.

Оволодіти навичками описового та демонстративного виконання спеціальних фізичних вправ, оперативного контролю адекватності їх використання при захворюваннях систем травлення і обміну речовин.

Структурнологічна схема змісту теми

1. Органи травлення

1. 1 Об’єктивізація патологічних змін в системі травлення при первинному контролі

В шлунку:

Секреторна функція визначається:

• рН- мерією вмісту шлунку (норма натщесерце 6,0; при стимуляції

0,8-1,17);

• титруванням вмісту шлунку, що одержане фракційним зондуванням;

Моторно-евакуаційна функція визначається за допомогою:

• рентгеноскопії, рентгенографії – контрастуюча речовина може перебувати в шлунку від 1 до 6 годин; пасивне затікання вмісту шлунку в стравохід ( гастро - езофагальний рефлекс) визначається при зміні положення тіла із вертикального в горизонтальне, при різкому нахилі тулуба і стисненні черева;

• фіброгастроскопії;

• електрогастрографії – реєструється частота, ритм і амплітуда біопотенціалів скорочення шлунку;

• ендорадіометрії – реєструється рН, тиск, температура у середині шлунку

У дванадцятипалій кишці – дуоденогастральний рефлюкс, дуоденостаз визначають за допомогою рентгеноскопії, рентгенографії

У жовчному міхурі – дискінезія його (неузгоджене, несвоєчасне, недостатнє, або надмірне скорочення міхура і сфінктерів Одді, Люткенса –Мартинова, Маріціні ) визначається:

• дуодентальним зондуванням з оцінкою кількості жовчі в порції В і тривалості її евакуації ( у здорових людей 30-50 мл на протязі 20-30 хвилин) (дод. 1);

• ультразвуковим дослідженням з вживанням жовчогінних речовин.

У кишечнику дискинезії визначаються:

• клінічними проявами (біль, запор, пронос);

• рентгеноскопією , колоноскопією, ректороманоскопією;

Рівень порушень секреторної, моторної і усмоктувальної функцій системи травлення визначається:

• копрографією – з оцінкою кількості, консистенції, оформленості калу, його кислотності, наявності в ньому м’язових волокон, нейтральних жирів і крохмальних зерен (дод. 2)

Продовження схеми (1)