5. Тести

1. Міжнародний менеджмент – це:

а) наука про управління національними компаніями;

б) концепція управління державними монополіями;

в) комплекс концепцій управління міжнародними корпораціями.

2. Міжнародна корпорація – це:

а) компанія, яка має структурні підрозділи за кордоном;

б) компанія, яка займається експортно-імпортними операціями;

в) компанія, яка займається зовнішньоекономічною діяльністю.

3. Міжнародний бізнес - це:

а) юридична діяльність економічного суб'єкта в двох і більше країнах;

б) підприємницька діяльність економічного суб'єкта в двох і більше країнах;

в) комерційна діяльність економічного суб'єкта в двох і більше країнах.

4.Зовнішнє середовище з позиції міжнародного менеджмен­ ту - це:

а) об'єктивно сформовані умови функціонування міжнарод­них корпорацій;

б) сукупність, що утворюють постачальники, конкуренти, доступні обсяги ресурсів, продукція та послуги підприєм­ства;

в) сукупність факторів глобального оточення.

5.Серед факторів зовнішнього середовища, що мають непря­ мий вплив на організацію, виділяють:

а) законодавство;

б) науково-технологічний прогрес;

в) зацікавлені групи впливу.

6.Серед основних підходів до створення сценаріїв виділяються:

а) інтуїтивний метод;

б) метод мозкового штурму;

в) кореляційний аналіз.

7. Процес створення сценаріїв при прогнозуванні змін зовніш­ нього середовища:

а) базується на результатах кількісного та якісного аналізу;

б) допомагає оптимізувати готовий стратегічний план;

в) має метою мінімізацію витрат корпорації.

8. Стратегія лідерства за витратами належить до групи:

а) корпоративних стратегій;

б) глобальних стратегій;

в) стратегій структурних підрозділів.

9. Процес визначення головних цілей міжнародної корпорації і ресурсів, необхідний для досягнення цих цілей та політики, спря­мованої на придбання та використання цих ресурсів, - це:

а) стратегічне планування;

б) стратегічний аналіз середовища;

в) оцінка стратегії.

10. Стратегія, яка здійснюється шляхом збільшення частки рин­ ку або збільшення інтенсивності споживання товару (за раху­ нок збільшення частоти покупок, кількості товару, що викори­ стовується, нових можливостей використання товару), - це:

а) стратегія зростання;

б) стратегія розробки товару;

в) стратегія концентрації.

11. Стратегія, яка передбачає використання нових методів підвищення продуктивності, тотальне скорочення витрат, - це:

а) стратегія диференціювання;

б) стратегія лідерства за витратами;

в) стратегія фокусування.

12. Рішення, які спрямовані на переведення організації з одного стану в інший, називаються:

а) управлінські рішення;

б) тактичні рішення;

в) стратегічні рішення.

13. Процес прийняття рішень в міжнародній корпорації скла­дається з взаємопов'язаних основних етапів:

а) підготовка рішення - реалізація рішення;

б) підготовка рішення - прийняття рішення;

в) підготовка рішення - прийняття рішення – реалізація рішення;

14. До людських чинників, що впливають на раціональний про­ цес прийняття рішень, відносять:

а) систему цінностей менеджерів та комунікаційні мож­ливості;

б) систему цінностей менеджерів, їх психологічні особли­вості, належність до певної культури;

в) систему цінностей менеджерів та їх психологічні особ­ливості.

15. Найважливішими рисами децентралізації в міжнародній корпорації є надання підрозділам можливості приймати рішення стосовно:

а) стратегії розвитку, тактики та послуг;

б) тактики розвитку та послуг;

в) стратегії розвитку, продукції, ринків, форм звітності, внутрішнього контролю.

16. Управлінське рішення - це:

а) результат аналізу суб'єктом управління (особою чи гру­ пою осіб) інформації про стан системи, що керується, та визначення сукупності дій для ефективного розв'язан­ ня або уникнення проблем з конкретною метою;

б) постанова, яка допомагає знайти відповіді стосовно будь-якої проблеми;

в) рішення, яке приймається на управлінському рівні.

17. Процес прийняття рішень складається з:

а) планування, координації і трансформації ідей;

б) ідентифікації проблем або можливостей та вибору оп­ тимального рішення з їх подолання або використання;

в) визначення місії підприємства і напрямків діяльності.

18. Для виявлення проблем на етапі підготовки рішення зби­рається та аналізується інформація (яка має безпосереднє відно­шення до певного питання):

а) виключно внутрішня;

б) виключно зовнішня;

в) внутрішня і зовнішня інформація.

19. Організаційний розвиток міжнародного бізнесу базується на:

а) увазі вищого керівництва;

б) координації процесу перетворень;

в) невтручанні в неформальні компоненти.

20. Дайте визначення комплексу підсистем та елементів управ­ління та їх відносин, закономірно пов'язаних у єдине ціле, що роз­межовують сфери управління персоналом на різних рівнях:

а) система управління персоналом;

б) система управління міжнародними корпораціями;

в) структура управління людськими ресурсами.

21. Необхідною умовою ефективного управління персоналом у міжнародній корпорації є:

а) розуміння співробітниками цілей організації та засобів їх досягнення;

б) зростання значення суб'єктивного фактора на вироб­ ництві;

в) зростання значення об'єктивного фактора на вироб­ ництві.

22. Найважливішою метою менеджменту персоналу є:

а) підвищення ефективності використання особистісного потенціалу кожного співробітника;

б) підвищення ефективності використання особистісного потенціалу кожного співробітника, що являє собою вміння використовувати свої навички у будь-якій галузі вироб­ ничого комплексу держави;

в) підвищення ефективності використання особистісного потенціалу кожного співробітника, що являє собою ком­ плексну характеристику здатності працівника висту­ пати в ролі активного суб'єкта виробничої діяльності.

23. Основними проблемами адаптації корпоративних культур в міжнародних компаніях є:

а) культурні комунікаційні бар’єри в співробітництві;

б) відмінності в стилях управління в різних країнах;

в) відмінності політичних умов;

г) наявність дискримінації робітників;

д) відмінності в постановці проблем і прийнятті рішень;

е) потенційні конфлікти з-за відмінностей в мотивації праці;

ж) відмінності в соціально-культурній компетенції та розвитку персоналу.

24. Основними компонентами корпоративної культури є:

а) поведінкові цінності;

б) матеріальні цінності;

в) ідейні цінності;

г) моральні цінності;

д) стратегічні цінності.

25. Система довічного найму є основою менеджменту:

а) японського;

б) американського;

в) українського;

г) азіатського.

26. Корпоративна культура це:

а) образ компанії в уявленні груп спільноти;

б) соціально-психологічний компонент організації, її духовний і соціальний зміст;

в) стиль управління компанією;

г) форма організаційної структури управління компанією.

27. Корпоративна культура виявляється в таких аспектах керівництва компанією:

а) стиль відношення до співробітників;

б) стиль прийняття рішень;

в) відношення до історії компанії та її традиціям;

г) відношення до політичної ситуації в країні;

д) стиль відношення між співробітниками;

е) стиль відношення між членами сімей співробітників;

ж) відношення робітників до місії, цілей та цінностей компанії.

28. При оцінці ступеню впливу корпоративної культури на дільність організації враховують такі основні чинники:

а) направленість;

б) розповсюдження;

в) широту;

г) силу;

д) складність.

29. Імідж корпорації складають такі структурні елементи:

а) імідж товару;

б) імідж споживачів товару;

в) внутрішній імідж компанії;

г) імідж країни, що є країною базування компанії;

д) імідж засновника або основних керівників;

е) фінансовий стан компанії;

ж) імідж персоналу;

з) обсяги ринків збуту компанії;

и) соціальний імідж компанії.

30. До специфічних інструментів реалізації єдиної корпоративної культури компанії належать:

а) система оплати співробітників;

б) універсальна знаково-символічна система;

в) система комунікації;

г) стиль керівництва компанією;

д) вид організаційної структури управління;

е) спільне навчання співробітників компанії, що представляють різні національні культури.

31. Корпоративний імідж це:

а) образ компанії в уявленні груп спільноти;

б) соціально-психологічний компонент організації;

в) духовний та соціальний зміст компанії;

г) стиль відношення між співробітниками компанії.

32. Внутрішній імідж компанії включає:

а) рівень соціальної адаптації;

б) рівень відносин між керівником та підлеглими;

в) рівень економічного розвитку;

г) рівень мотивації.

33. До кадрових стратегій міжнародних компаній належать:

а) стратегія глобального управління людськими ресурсами;

б) стратегія швидкого зростання чисельності персоналу;

в) стратегія підготовки міжнародних менеджерів;

г) стратегія мотиваційних та оціночних факторів;

д) стратегія скорочення чисельності персоналу в країнах, що приймають.

34. Кадрова стратегія включає такі розділи:

а) пріоритет процвітання компанії;

б) загальна політика компанії по всіх категоріях робітників;

в) заходи з підвищення продуктивності праці;

г) розвиток атестаційних програм та програм з навчання персоналу;

д) формування та розвиток мотиваційних принципів в управлінні персоналом.

35. До основних різновидів кадрових стратегій належать:

а) глобальна стратегія;

б) регіональна стратегія;

в) стратегія, в якій домінує головна компанія;

г) стратегія пристосування до умов кожного національного ринку;

д) національна стратегія;

е) стратегія нейтрального стилю керівництва.

36. Факторами, що відрізняють управління людськими ресурсами в міжнародному масштабі, є:

а) відмінності політичних систем;

б) відмінності ринків праці;

в) відмінності кліматичних умов;

г) проблеми пересування робочої сили;

д) стиль і практика управління;

е) національна або інтернаціональна орієнтація;

ж) економічні умови.

37. Стратегії підбору персоналу в міжнародних компаніях:

а) національна;

б) етноцентрична;

в) регіональна;

г) місцева;

д) поліцентрична;

е) геоцентрична.

38. Глобальна кадрова стратегія передбачає:

а) перенесення всіх елементів стилю управління персоналом на зарубіжні підрозділи;

б) поєднання різних стилів управління персоналом;

в) визначення оптимального рішення кадрових проблем.

39. Загальні принципи організації міжнародних колективів:

а) створення груп з розв’язання конфліктів;

б) багатонаціональність робочих груп;

в) прагнення культурної та психологічної сумісності.

40. До кадрових стратегій міжнародних компаній належать:

а) стратегія швидкого зменшення чисельності персоналу;

б) стратегія глобального управління людськими ресурсами;

в) стратегія збільшення чисельності персоналу в країні базування;

г) стратегія підготовки міжнародних менеджерів;

д) стратегія пристосування системи кадрового менеджменту до національних особливостей країн, що приймають.

41. До основних різновидів кадрових стратегій належать:

а) регіональна стратегія;

б) стратегія, в якій домінує головна компанія;

в) стратегія пристосування до умов кожного національного ринку;

г) глобальна стратегія;

д) стратегія нейтрального стилю керівництва;

е) комбінована стратегія.

42. Кадрова стратегія включає такі розділи:

а) пріоритет процвітання компанії;

б) заходи з підвищення продуктивності праці;

в) загальна політика компанії по всіх категоріях робітників;

г) розвиток атестаційних програм та програм з навчання персоналу;

д) заходи зі зниження напруження між адміністрацією підрозділів та підлеглими.

43. Стратегії підбору персоналу в міжнародних компаніях:

а) поліцентрична;

б) національна;

в) етноцентрична;

г) геоцентрична;

д) місцева;

е) регіональна.

44. Факторами, що відрізняють управління людськими ресурсами в міжнародному масштабі, є:

а) відмінності політичних систем;

б) відмінності ринків праці;

в) стиль і практика управління;

г) відмінності у чисельності персоналу;

д) національна або інтернаціональна орієнтація;

е) проблеми пересування робочої сили;

ж) контроль.

45. Геоцентрична кадрова стратегія полягає в тому, що:

а) міжнародні компанії намагаються максимально враховувати специфіку умов країни, що приймає;

б) компанії дотримуються принципу призначення на керівні посади фахівців, які мають кращу кваліфікацію, незалежно від їх національної належності;

в) міжнародні компанії прагнуть до домінування головного центру в керівництві діяльністю їх зарубіжних відділів.

46. Загальні принципи організації міжнародних колективів:

а) наявність програм та використання різноманітних методів навчання місцевого персоналу в країнах, що приймають;

б) створення груп з розв’язання конфліктів;

в) взаємодоповнення міжнародних колективів.

47. Основними компонентами корпоративної культури є:

а) поведінкові цінності;

б) моральні цінності;

в) матеріальні цінності;

г) ідейні цінності;

д) етичні цінності.

48. Основними проблемами адаптації корпоративних культур в міжнародних компаніях є:

а) відмінності в стилях управління в різних країнах;

б) відмінності політичних умов;

в) наявність дискримінації робітників;

г) відмінності в постановці проблем і прийнятті рішень;

д) культурні комунікаційні бар’єри в співробітництві;

е) потенційні конфлікти з-за відмінностей в мотивації праці;

ж) відмінності в соціально-культурній компетенції та розвитку персоналу.

49. Система довічного найму є основою менеджменту:

а) китайського;

б) японського;

в) американського;

г) українського.

50. Корпоративна культура це:

а) образ компанії в уявленні груп спільноти;

б) ступінь корумпованості керівництва;

в) соціально-психологічний компонент організації, її духовний і соціальний зміст;

г) форма організаційної структури управління компанією.

51. При оцінці ступеню впливу корпоративної культури на діяльність організації враховують такі основні чинники:

а) силу;

б) направленість;

в) змістовність;

г) широту;

д) складність.

52. Корпоративна культура виявляється в таких аспектах керівництва компанією:

а) відношення до економічної ситуації в країні;

б) стиль відносин між членами сімей співробітників;

в) стиль прийняття рішень;

г) відношення до історії компанії та її традиціям;

д) стиль управління проблемами та змінами;

е) стиль відносин між співробітниками;

ж) відношення робітників до місії, цілей та цінностей компанії.

53. Імідж корпорації складають такі структурні елементи:

а) імідж товару;

б) імідж споживачів товару;

в) візуальний імідж компанії;

г) імідж засновника або основних керівників;

д) фінансовий стан компанії;

е) імідж персоналу;

ж) імідж країни базування компанії;

з) обсяги ринків збуту компанії;

и) соціальний імідж компанії.

54. Корпоративний імідж це:

а) соціально-психологічний компонент організації;

б) образ компанії в уявленні груп спільноти;

в) духовний та соціальний зміст компанії;

г) стиль відношення керівництва до співробітників компанії.

55. Бізнес-імідж компанії це:

а) збірний узагальнений образ персоналу компанії;

б) уявлення про компанію на основі зорових відчуттів;

в) уявлення співробітників про свою компанію;

г) уявлення про компанію як про суб’єкт певної діяльності.

56. До специфічних інструментів реалізації єдиної корпоративної культури компанії належать:

а) система оплати співробітників;

б) постійна ротація керівників;

в) вид організаційної структури управління;

г) універсальна знаково-символічна система;

д) система комунікації;

е) стиль керівництва компанією.

57. До пасивних статей бухгалтерського балансу міжнарод­ ної компанії належить така як:

а) основні кошти;

б) прибуток фінансового року;

в) оборотні активи.

58. Рівень, на якому може існувати система зовнішнього фінан­ сового контролю міжнародних комерційних організацій, - це:

а) аудиторський;

б) фірмовий;

в) внутрішньокорпораційний.

59. Незалежно від особливостей в складанні звітності в різних країнах, міжнародна корпорація повинна надавати:

а) баланс, звіт про прибуток і примітки до них;

б) баланс, звіт про власний капітал, звіт про прибуток;

в) звіт про прибутки і збитки, звіт про власний капітал і примітки до них.

60. Поняття "фінансовий контроль " в рамках міжнародної корпорації - це:

а) функція вищого керівництва компанії, що пов язана з ре­гулюванням фінансових потоків в межах цієї компанії;

б) функція фінансів, метою якої є розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності і ефективності уп­равління фінансовими ресурсами;

в) функція державних органів країни, де функціонують між­ народні корпорації, що покликана регулювати законність діяльності цієї компанії.

61. Уся фінансова звітність міжнародної корпорації має скла­ датися виходячи з:

а) кількісних характеристик діяльності корпорації;

б) відносних показників функціонування підприємства;

в) якісних характеристик облікової інформації.

62. Фінансові зобов 'язання компанії - це:

а) обсяг її дебіторської заборгованості;

б) обсяг банківських кредитів;

в) обсяг її кредиторської заборгованості.