6. Матеріально-технічне забезпечення заняття:

6.1. Мультимедійне забезпечення.

6.2. Набір плакатів.

6.3. Рекомендована література по даній темі.

1. Вступна частина.

Приймаю від чергового доповідь про готовність навчальної групи (груп) до занять. Перевіряю зовнішній вигляд та наявність курсантів (студентів). Перевіряю наявність навчально-матеріального забезпечення та його готовність до використання. Оголошую тему та навчальну мету заняття.

2. Основна частина.

Топографія – наукова дисципліна, що займається докладним вивченням земної поверхні в геометричному відношенні, дослідженням і розробкою засобів зображення усіх топографічних елементів місцевості на площині у виді топографічних карт і планів. Слово "топографія" походить від грецьких слів "топос" – місцевість і "графо" – писати, тобто в буквальному перекладі "опис місцевості".

Як навчальна дисципліна військова топографія є однієї з найважливіших складових частин курсу навчання у вищих навчальних закладах МО, МВС, СБ, ДСНС України. Військова топографія тісно пов'язана з такими предметами як "РХБ захист", "цивільний захист", "пожежна тактика", "організація діяльності пожежної охорони". Зв'язок цей настільки тісний, що багато питань, як, наприклад, орієнтування на місцевості, засоби польових вимірів, підготовка даних для руху за азимутом, цілевказання відносно місцевих предметів та ін. органічно поєднуються із завданнями тактичної та фахово-професійної підготовки особового складу органів та підрозділів ДСНС України, що знаходить свій відбиток у відповідних документах. Факт проголошення Україною у 1992 р. суверенітету і державної незалежності ухвалив перед нашою державою ряд проблем як у питаннях оборонного характеру, так і в питаннях забезпечення аварійно-рятувального, техногенного та протипожежного захисту. У зв'язку з цим, особливо зросла роль теоретичних знань та практичних навичок з топографічного забезпечення, яким повинний володіти кожний співробітник ДСНС.

Серед них:

- уміння читати топографічну карту;

- уміння оцінити місцевість із погляду на її доступність і прохідність для пожежної та рятувальної техніки;

- уміння у найкоротший термін прибути до зазначеного району аварії, для гасіння, наприклад, лісової пожежі, за заданим азимутом або координатами об'єкту;

- уміння орієнтуватися на незнайомій місцевості при вивченні маршруту (гасіння нафти на території Іраку, де брав участь і о/с підрозділів УПО Харківської області);

- уміння зробити правильний вибір місця розташування штабу пожежегасіння при ліквідації пожеж що розповсюджуються на великі площі (лісові пожежі, гасіння торфовищ, нафти і т. п.).

У зв'язку з викладеним проглядається взаємозв'язок військової топографії з такими предметами як "пожежна тактика", "організація діяльності пожежної охорони" і рядом інших фахових навчальних дисциплін, що викладаються у нашому навчальному закладі.

2.1. Відомість про місцевість та засоби її вивчення.

Місцевість – ділянка земної поверхні, на якій мають відбуватися рятувальні дії або, виконуватися службово-оперативні завдання. Отже для успішної реалізації цих завдань кожний працівник ДСНС зобов’язаний вміти швидко і правильно вивчити місцевість і оцінити її тактичні властивості.

Дані про місцевість складаються з відомостей про рельєф, місцеві предмети, різновидність ґрунту і прохідність техніки, захисні та інші властивості, а також відомості про характер змін, що відбуваються на місцевості в результаті аварій, пожеж та стихійного лиха.

Місцеві предмети - усі об’єкти, що розташовані на земній поверхні як природного (ліси, болота, річки, і т. п., за винятком рельєфу) так і штучного (дороги, населенні пункти, окремі будівлі, сади, канали і т. п) походження.

Всі місцеві предмети на топографічних картах позначаються умовними знаками.

Вивчення місцевості полягає у вивченні характеру її елементів і має задачу виявити її вплив на виконання бойової задачі.

Місцевість вивчають з урахуванням метеорологічних умов та тактико-технічних характеристик бойової, пожежної та рятувальної техніки. На основі вивчення місцевості роблять висновки, необхідні для ухвалення рішення.

Наприклад: про можливість прямування лісовими дорогами і просіками варти ДСНС для гасіння лісової пожежі.

Місцевість вивчається:

- за топографічними і спеціальними (гідрографічними, автомобільними) картами;

- за різноманітними описами;

- за результатами розвідки;

- за матеріалами аерофотографування;

- опитуванням місцевих жителів;

- за іншими джерелами.

Основним джерелом отримання даних про місцевість служить топографічна карта.

Послідовність вивчення місцевості:

1) вивчення загального характеру місцевості в смузі (районі) або напрямку дій підрозділу;

2) вивчення елементів місцевості і оцінка її тактичних властивостей відповідно завдань що виконуються.