Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля

Ковальова Антоніна Валеріївна

УДК 37.037

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

13.00.07 - теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:	доктор педагогічних наук, професор, Хриков Євген Миколайович, директор Інституту післядипломної освіти Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.
Офіційні опоненти:	- доктор педагогічних наук, професор Сущенко Тетяна Іванівна, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри педагогічної майстерності;
	- кандидат педагогічних наук, доцент Зеленов Євген Анатолійович, доцент кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Провідна установа:	Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки.

Захист відбудеться „___”_______________ 2005 року о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий „___”______________ 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.О. Андрющук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Своєрідність, неповторність, творча активність кожної людини є головним ресурсом розвитку людства. Тому вивчення проблеми творчої унікальності та самореалізації людини є важливим завданням науки. Особлива роль у вирішенні цього завдання належить педагогіці.

Значні потенційні можливості для самореалізації учнівської молоді мають як урочна, так і позаурочна робота шкіл. Але ці можливості не завжди реалізуються в освітній практиці через відсутність обґрунтованої виховної стратегії й тактики та належного педагогічного керівництва процесом самореалізації вихованців. Пошук педагогічних умов, які сприяють повній самореалізації учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи є актуальною науково-практичною проблемою.

Учених різних галузей науки протягом століть хвилювала проблема самореалізації, яку особистість здійснює на основі своїх уявлень про світ і про себе. Філософське, психологічне, педагогічне вивчення сутнісних сил особистості, розкриття особистісних потенціалів і шляхів їх ефективного використання має давні традиції – від філософії Упанішад, Аристотеля, Спінози, Е.Фромма, А.Маслоу до праць сучасних учених В.Алфімова, А.Антропової, І.Беха, М.Боришевського, Л.Буєвої, І.Дубровіної, Н.Кузьміної, Р.Овчарової, Т.Сущенко, Е.Цесаревської, Г.Шевченко, Є.Яковлевої та ін.

Різноманітним аспектам проблеми самореалізації особистості присвячені дослідження видатних педагогів та психологів. І.Мартинюк, В.Муляр, Е.Цесаревська розглянули самореалізацію особистості як соціальний процес та зробили висновок про тісний взаємозв'язок культури, свободи та самореалізації особистості; Ю.Бабанський, І.Іванов, В.Караковський, А.Макаренко, Л.Рувинський, В.Сухомлинський присвятили свої роботи розробці концепції всебічно розвиненої особистості; З.Файнбург, Ф.Перлз, П.Гудмен, І.Ведін, І.Ідинов, А.Маслоу, К.Роджерс обґрунтували потребу в самореалізації як базову потребу особистості; К.Абульханова-Славська, І.Бех, М.Гінзбург, І.Волков, В.Сластьонін приділили увагу творчому самовираженню особистості й розробці концепції життєвого шляху; Г.Шевченко, Б.Юсов висвітили роль мистецтва як потужного засобу розвитку творчих здібностей, образного мислення, естетичної свідомості людини. Однак у роботах зарубіжних і вітчизняних педагогів і психологів аспект педагогічних умов самореалізації особистості старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл системно та комплексно не вивчався. Тому дослідження шляхів і засобів самореалізації юнацтва – соціально необхідна, важлива педагогічна проблема, яка вимагає негайного вивчення та осмислення. Недостатня теоретична розробленість проблеми, практична потреба її вирішення й теоретичного обґрунтування, необхідність пошуку нових підходів до виховання старшокласників спричинили вибір теми дисертаційного дослідження „Педагогічні умови самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами й темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках теми „Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва”, що розроблялась на кафедрі педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (№ держреєстрації 0198U002642).

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (протокол №5 від 30 грудня 1999 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології АПН України (протокол №5 від 20 червня 2000 р.).

Об'єкт дослідження – навчально-виховний процес у старших класах загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження – педагогічні умови самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Мета дослідження – розробка, теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Гіпотеза дослідження – ефективність процесу самореалізації старшокласників підвищується за таких умов:

• забезпечення необхідної різноманітності творчої діяльності школярів, педагогів, батьків;

• оптимального співвідношення в навчально-виховному процесі цілеспрямованих педагогічних впливів, самоорганізації та саморегулювання;

• високого рівня професіоналізму всіх залучених до організації навчально-виховного процесу

• наявність ціннісно-орієнтаційної єдності, позитивних „Я-концепцій” і емоційно-психологічного клімату, що сприяють виявленню активної життєвої позиції особистості;

• забезпечення єдності та цілісності всіх груп умов (психологічних, методичних, організаційних, кадрових) для здійснення процесу самореалізації старшокласників.

Відповідно до мети та гіпотези були визначені наступні завдання дисертаційного дослідження:

• вивчити ступінь розробленості проблеми самореалізації особистості в психолого-педагогічній літературі;

• визначити та обґрунтувати сутність, структуру та зміст самореалізації;

• науково обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови самореалізації особистості старшокласника в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи;

• розробити критерії та методику оцінки ефективності процесу самореалізації старшокласників;

• розробити модель виховної системи, яка сприяє ефективній самореалізації старшокласників;

• узагальнити результати теоретичної та експериментальної роботи з досліджуваної теми, призначені для забезпечення процесу самореалізації особистості старшокласників.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські, соціальні, психолого-педагогічні ідеї щодо тенденцій розвитку суспільства, створення нової системи виховання; системно-структурний метод вивчення особистості та аналізу її професійної діяльності; принцип діалектичної єдності особистісного та суспільного, індивідуального та соціального; основні положення особистісно-орієнтованого, комплексного, аксіологічного, культурологічного, системного підходів; науково-психологічні уявлення про сутність та закономірності розвитку юнаків.

Теоретичною основою дослідження стали філософські, психологічні та педагогічні концепції про особистість, її сутнісні сили та умови їх реалізації (О.Асмолов, Л.Божович, А.Маслоу, В.Муляр, В.Моляко, А.Петровський, К.Роджерс); концепція Національної доктрини розвитку освіти в Україні; Державна національна програма „Освіта (Україна XXI століття)”; наукові праці про особистісно-орієнтований (Г.Балл, І.Бех, В.Сєріков, Ю.Орлов) та системний (В.Афанасьєв, І.Блауберг, В.Садовський) підходи у вихованні; концепція особистісно-орієнтованої співтворчості ((Т.Сущенко); концепція духовного виховання особистості як суб’єкта культури та моральності (І.Бех, В.Сухомлинський, Г.Шевченко); науково-педагогічні положення про специфіку виховної роботи та вимоги до її організації (С.Карпенчук, Л.Маленкова).

У дисертаційній роботі використано комплекс методів дослідження:

• теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури для вивчення стану теоретичної розробки проблеми; аналіз та узагальнення психолого-педагогічного досвіду з проблеми; метод теоретичного моделювання для визначення предмета, об’єкта, гіпотези дослідження; метод порівняльного аналізу для визначення критеріїв і рівнів самореалізації особистості школяра;

• емпіричні: педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий) з метою перевірки висунутої гіпотези, ефективності розробленої педагогічної моделі та педагогічних умов та її впровадження; діагностичні методи (опитування, анкетування, тестування школярів, їх батьків та вчителів) для вивчення рівнів самореалізації старшокласників;

• статистичні: методи математичної статистики для обробки результатів експерименту та визначення вірогідності отриманих результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота, до якої було залучено 480 учнів, проводилася в ЗОШ №№17, 26, 60 м. Луганська, ЗОШ №№1, 2, 4 м. Очакова, Жовтянської середньої школи, ЗОШ № 22 с. Краснодон.

Дослідження здійснювалося впродовж 1996-2003 років: на першому етапі (1996-2000 рр.) вивчалася й аналізувалася філософська, соціальна і психолого-педагогічна література з проблем самореалізації особистості, а також досвід роботи школи з психолого-педагогічного та морально-етичного виховання старшокласників; розроблялася методика проведення дослідно-експериментальної роботи; на другому етапі (2000-2001 рр.) проводилася теоретико-методологічна розробка концепції підвищення ефективності самореалізації старшокласників, розроблялася модель „процесу самореалізації особистості старшокласників” і методичні рекомендації з її впровадження; проводився констатуючий експеримент; на третьому етапі (2001-2003 рр.) проводився формуючий експеримент, аналізувалися й узагальнювалися його результати; вироблялися висновки й методичні рекомендації з досліджуваної проблеми, результати досліджень впроваджувалися в практику роботи загальноосвітніх шкіл м. Луганська та м. Очакова.