2. Види податків і порядок їх зарахування до бюджетів і державних цільових фондів.

В Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб; 5)° мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно;

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

16) внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

17) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

18) фіксований сільськогосподарський податок;

19) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмілярства;

20) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через держаний кордон України;

21) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

22) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

23) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) збір за припаркування автотранспорту;

2) ринковий збір;

3) збір за видачу ордера на квартиру;

4) курортний збір;

5) збір за участь у бігах на іподромі;

6) збір за виграш на бігах на іподромі;

7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

8) збір за право використання місцевої символіки;

9) збір за право проведення кіно і телезйомок;

10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і . лотерей;

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12) збір з власників собак.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм їх справляння та сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок та збори (обов'язкові платежі), зазначені вище у пунктах 1-3, 11 та 12 є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язано запровадження цих податків і зборів. Місцеві податки і збори зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами України.

Податки і збори (обов'язкові платежі), які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.

Сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами (їх філіями, представництвами) за кордоном, включається до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку. Суми податку на дохід (прибуток), сплачені юридичними особами (їх філіями, представництвами) за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому зараховувані суми не

можуть перевищувати суми податку з доходів (прибутку), визначені за законодавством України.

Доходи, одержані за межами України фізичними особами - резидентами України, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні. Суми податків з доходів фізичних осіб, сплачені резидентами України за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів фізичних осіб в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку не може перевищувати суму податку з доходів фізичних осіб, розраховану за законодавством України.

Фізичною особою - резидентом України є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом України, якщо має місце постійного проживання в Україні. Якщо фізична особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом України, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, визначити неможливо, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання в жодній з держав, вона вважається резидентом України, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів календарного (податкового) року.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні критерії, фізична особа вважається резидентом України, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч законодавству фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування її доходів така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбачений законодавством України або нормами міжнародних договорів.

Зарахування сплачених за межами України сум податків провадиться за умови письмового підтвердження факту такої сплати та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленням від сплати податків.

Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.