
- •24. Розчини. Способи вираження складу розчинів.
- •25. Механізм процесу розчинення твердих речовин у воді. Залежність розчинності твердих речовин і газів від температури.
- •26. Основні положення теорії електролітичної дисоціації. Сильні та слабкі електроліти.
- •27. Реакції в розчинах електролітів. Напрям таких реакцій.
- •28. Кислоти, основи, солі в світлі теорії електролітичної дисоціації. Протолітична теорія кислот і основ.
- •29. Гідроліз солей.
- •30. Окисно-відновні реакції. Класифікація реакцій. Окисники та відновники. Правила складання окисно-відновних реакцій.
- •31. Основні класи неорганічних сполук. Оксиди. Назви, класифікація, добування, властивості.
- •32. Основні класи неорганічних сполук. Основи. Назви, добування, властивості.
- •33. Основні класи неорганічних сполук. Кислоти. Назви , добування, властивості.
- •34. Основні класи неорганічних сполук. Солі. Назви, класифікація, добування, властивості.
- •35. Гідроген, будова атома. Ізотопи Гідрогену, поширення в природі. Молекула водню. Способи добування водню (в лабораторії та промисловості). Фізичні та хімічні властивості водню. Застосування.
- •Хімічні властивості Гідрогену
- •Ізотопи Гідрогену
- •36. Загальна характеристика елементів VII–а групи. Порівняння властивостей простих речовин.
- •Хімічні властивості галогенів
- •37. Хлор у природі. Добування хлору в лабораторії та промисловості. Фізичні та хімічні властивості хлору.
- •38. Бром та Іод у природі. Добування брому та йоду. Фізичні та хімічні властивості цих галогенів. Властивості Брому, Йоду та їх сполук
- •Хімічні властивості брому та йоду
- •Добування брому та йоду
- •39. Сполуки галогенів з Гідрогеном. Добування, фізичні та хімічні властивості сполук. Хлоридна кислота.
- •Методи синтезу гідрогенгалогенідів.
- •Хлороводень і хлоридна кислота
- •Хімічні властивості хлороводню та хлоридної кислоти
- •Добування та застосування
- •Якісна реакція на хлорид-іон
- •40. Загальна характеристика елементів VI–а групи. Порівняння властивостей простих та складних речовин.
- •1 Загальна характеристика р-елементів VI групи
- •2 Отримання та властивості оксигену та його сполук
- •3 Властивості Сульфуру, Селену, Телуру, Полонію
- •41. Оксиген. Будова молекули кисню. Добування (лабораторні та промислові способи), фізичні та хімічні властивості
- •42. Вода. Властивості води.
- •Властивості води
- •43. Сульфур. Знаходження в природі. Добування. Властивості сірки.
- •44. Гідроген сульфід та сульфіди.
- •45. Сполуки Сульфуру з Оксигеном. Сульфур діоксин. Сульфітна кислота.
- •46. Сульфатна кислота. Фізичні та хімічні властивості сульфатної кислоти. Олеум. Сульфати.
- •Сульфати
26. Основні положення теорії електролітичної дисоціації. Сильні та слабкі електроліти.
Електролітична дисоціація
Речовини, розчини або розплави яких проводять електричний струм, називаються електролітами. Речовини, розчини або розплави яких не проводять електричного струму, називаються неелектролітами. Розпад електролітів на йони під час їхнього розчинення у воді називається електролітичною дисоціацією.
Основні положення теорії електролітичної дисоціації
1) Електроліти під час розчинення у воді розпадаються (дисоціюють) на позитивно й негативно заряджені йони. Розпад на йони здійснюється під дією диполів води. 2) Йони в розчині перебувають у гідратованому стані, тобто вони оточені диполями води. 3) Під дією електричного струму позитивно заряджені йони (катіони) рухаються до катода, негативно заряджені (аніони) — до анода. Завдяки руху йонів розчини електролітів проводять електричний струм. 4) У розчинах на йони розпадаються речовини з йонним і ковалентним полярним зв’язком.
Ступінь дисоціації
Ступінь
дисоціації
—
відношення числа молекул N,
що розпалися на йони, до загального
числа розчинених молекул
:
.
Ступінь дисоціації виражається в частках
одиниці або у відсотках.
Якщо
ступінь дисоціації менший 3 %, то електроліт
називається слабким, якщо більший 30 % —
сильним. Електроліти, ступінь дисоціації
яких лежить у межах від 3 до 30 %, називаються
електролітами середньої сили.
Електролітична дисоціація кислот, лугів, солей
Кислоти
дисоціюють на катіони Гідрогену й аніони
кислотного залишку, наприклад:
.
Луги
дисоціюють на катіони металу (або йони
амонію
)
та аніони гідроксигрупи, наприклад:
.
Солі
дисоціюють на катіони металу (або йони
амонію
)
та аніони кислотного залишку,
наприклад:
.
На
йони не розпадаються осади, гази, а також
вода — сполука, яка мало дисоціює.
Реакції обміну в розчинах. Йонні рівняння
Реакції у водних розчинах з участю електролітів є реакціями між іонами. Вони називаються йонними реакціями, а рівняння цих реакцій — йонними рівняннями.
План запису йонних рівнянь реакцій
1)
Записуємо схему реакції в молекулярній
формі:
2)
Перевіряємо, чи є серед реагентів або
продуктів реакції малодисоційовані
речовини, гази або речовини, які випадають
в осад.
У
даному рівнянні є малодисоційована
сполука — вода, отже,
записуємо
в молекулярному вигляді, а решту речовин
— у вигляді йонів:
Це повне
йонне рівняння.
3)
Виключаємо з обох частин йонного рівняння
однакові, тобто ті, що не беруть участі
в реакції, йони.
Переписуємо
йони, що залишилися:
Скорочуємо
коефіцієнти:
Це скорочене
йонне рівняння.
Якщо
в рівнянні немає малодисоційованих
речовин, газів або речовин, які випадають
в осад, то ця реакція не відбувається
повністю. Наприклад:
У
цьому рівнянні всі йони скорочуються,
отже, з точки зору електролітичної
дисоціації реакція не відбувається.
Сильні й слабкі електроліти
Електролітична дисоціація є зворотним процесом. У розчинах поряд з йонами існує і деяка кількість недисоційованих молекул. Для кількісної характеристики електролітичної дисоціації використовують поняття ступеня електролітичної дисоціації.
Ступінь електролітичної дисоціації α— це відношення кількості молекул n, які розпалися на йони, до загального числа розчинених молекул N:
α
=
.
Ступінь електролітичної дисоціації показує частку речовини, що припадає на її дисоційований стан у розчині. Її виражають у частках одиниці або у відсотках.
Наприклад, якщо ступінь дисоціації кислоти дорівнює 0,3 або 30 %, це означає, що з кожних 100 молекул кислоти 30 розпалися на йони (або з кожних десяти молекул кислоти три продисоціювали). Якщо α = 0, то це означає, що електроліт зовсім не дисоціює.
Ступінь дисоціації визначають експериментально.
Електроліти класифікують на сильні й слабкі за ступенем їхньої дисоціації. Якщо α = 1 (або 100 %), то електроліт повністю розпадається на йони. Такі електроліти називають сильними. До таких електролітів належать луги, майже всі солі та значна кількість кислот.
Електроліти, які дисоціюють частково, вважають слабкими. Ступінь їх дисоціації менше 1 %. До слабких електролітів відносяться деякі неорганічні кислоти (Н2СО3, Н2S, Н2SО3, НNО2), майже всі органічні кислоти та значна кількість основ, крім лугів.
Ступінь електролітичної дисоціації залежить: від природи розчинника, природи розчинюваної речовини, температури й концентрації розчину.