- •24. Розчини. Способи вираження складу розчинів.
- •25. Механізм процесу розчинення твердих речовин у воді. Залежність розчинності твердих речовин і газів від температури.
- •26. Основні положення теорії електролітичної дисоціації. Сильні та слабкі електроліти.
- •27. Реакції в розчинах електролітів. Напрям таких реакцій.
- •28. Кислоти, основи, солі в світлі теорії електролітичної дисоціації. Протолітична теорія кислот і основ.
- •29. Гідроліз солей.
- •30. Окисно-відновні реакції. Класифікація реакцій. Окисники та відновники. Правила складання окисно-відновних реакцій.
- •31. Основні класи неорганічних сполук. Оксиди. Назви, класифікація, добування, властивості.
- •32. Основні класи неорганічних сполук. Основи. Назви, добування, властивості.
- •33. Основні класи неорганічних сполук. Кислоти. Назви , добування, властивості.
- •34. Основні класи неорганічних сполук. Солі. Назви, класифікація, добування, властивості.
- •35. Гідроген, будова атома. Ізотопи Гідрогену, поширення в природі. Молекула водню. Способи добування водню (в лабораторії та промисловості). Фізичні та хімічні властивості водню. Застосування.
- •Хімічні властивості Гідрогену
- •Ізотопи Гідрогену
- •36. Загальна характеристика елементів VII–а групи. Порівняння властивостей простих речовин.
- •Хімічні властивості галогенів
- •37. Хлор у природі. Добування хлору в лабораторії та промисловості. Фізичні та хімічні властивості хлору.
- •38. Бром та Іод у природі. Добування брому та йоду. Фізичні та хімічні властивості цих галогенів. Властивості Брому, Йоду та їх сполук
- •Хімічні властивості брому та йоду
- •Добування брому та йоду
- •39. Сполуки галогенів з Гідрогеном. Добування, фізичні та хімічні властивості сполук. Хлоридна кислота.
- •Методи синтезу гідрогенгалогенідів.
- •Хлороводень і хлоридна кислота
- •Хімічні властивості хлороводню та хлоридної кислоти
- •Добування та застосування
- •Якісна реакція на хлорид-іон
- •40. Загальна характеристика елементів VI–а групи. Порівняння властивостей простих та складних речовин.
- •1 Загальна характеристика р-елементів VI групи
- •2 Отримання та властивості оксигену та його сполук
- •3 Властивості Сульфуру, Селену, Телуру, Полонію
- •41. Оксиген. Будова молекули кисню. Добування (лабораторні та промислові способи), фізичні та хімічні властивості
- •42. Вода. Властивості води.
- •Властивості води
- •43. Сульфур. Знаходження в природі. Добування. Властивості сірки.
- •44. Гідроген сульфід та сульфіди.
- •45. Сполуки Сульфуру з Оксигеном. Сульфур діоксин. Сульфітна кислота.
- •46. Сульфатна кислота. Фізичні та хімічні властивості сульфатної кислоти. Олеум. Сульфати.
- •Сульфати
41. Оксиген. Будова молекули кисню. Добування (лабораторні та промислові способи), фізичні та хімічні властивості
кисню.
Поширення в природі. Оксиген — найпоширеніший на Землі елемент. Він становить 47,2 % маси земної кори. Його вміст у повітрі становить 20,95 % за об’ємом або 23,15 % — за масою. Оксиген входить до складу води, гірських порід, багатьох мінералів і солей, міститься у білках, жирах і вуглеводах, з яких складаються живі організми.
Добування. У лабораторних умовах кисень добувають електролізом водного розчину гідроксиду натрію (електроди нікелеві) або розкладом при нагріванні бертолетової солі (хлорату(V) калію) чи перманганату калію. Розклад хлорату калію значно прискорюється за наявності оксиду мангану(ІV) МnО2:
2КСlO2 = 2КСl + 3O2 ↑.
Дуже чистий кисень утворюється при розкладі перманганату калію:
2КМnO4 = К2МnО4 + МnО2 + O2 ↑ .
У промисловості кисень добувають із рідкого повітря, а також при добуванні водню електролізом води. Кисень зберігають і перевозять у стальних балонах під тиском до 15 МПа (мегапаскаль).
Фізичні властивості. Кисень — газ без кольору, смаку і запаху, трохи важчий за повітря. У воді розчиняється мало (в 1 л води при 20 °С розчиняється 31 мл кисню). При температурі —183°С і тиску 101,325 кПа кисень переходить у рідкий стан. Рідкий кисень має блакитний колір, втягується в магнітне поле. Природний оксиген містить три ізотопи: 168O (99,76 %), 178O (0,04 %) і 188O (0,20 %). Хімічні властивості. До завершення зовнішнього електронного рівня атому оксигену не вистачає двох електронів. Енергійно приєднуючи їх, атом оксигену виявляє ступінь окиснення —2. Однак у сполуках з флуором (OF2 і O2F2) спільні електронні пари зміщені до флуору, як до більш електроне гативного елемента. У цьому випадку ступені окиснення оксигену відповідно дорівнюють +2 і +1, а флуору —1.
Молекула кисню складається з двох атомів O2. Хімічний зв’язок у ній — ковалентний неполярний.
Молекула озону складається з трьох атомів оксигену О3. Озон — це алотропічна модифікація елемента оксигену. Хоча кисень і озон утворені одним і тим самим елементом, властивості їх різні. Озон — газ із характерним запахом. Руйнує органічні речовини, окиснює багато металів, у тому числі золото і платину; він сильніший окисник, ніж кисень. Наприклад, з розчину йодиду калію він виділяє йод, в той час як з киснем ця реакція не відбувається:
Озон чинить вибілюючу й дезінфікуючу дію.
Найважливіша хімічна властивість кисню — здатність утворювати оксиди майже з усіма елементами (для перших трьох благородних газів оксиди не добуто). При цьому з більшістю речовин кисень взаємодіє безпосередньо, особливо при нагріванні. Наприклад:
2Са + O2 = 2СаО. (а)
Кисень не взаємодіє безпосередньо з галогенами, золотом і платиною, їх оксиди добувають непрямим шляхом.
Складні речовини за певних умов також взаємодіють з киснем. При цьому утворюються оксиди, а в деяких випадках — оксиди і прості речовини. Наприклад:
2С2Н2 + 5O2= 4СO2 + 2Н2O; (6)
4NH3 + 3O2 = 6Н2О + 2N2. (в)
Оксиген як окисник. За величиною відносної електронегативності оксиген є другим елементом (х = 3,50, див. табл. 2.2). Тому в хімічних реакціях як з простими, так і зі складними речовинами він є окисником, оскільки приймає електрони. З іншого боку [як випливає з реакцій (а), (б), (в)], кальцій, карбон зі ступенем окиснення —1 і нітроген зі сту пенем окиснення —3 віддають електрони, тому Са, С2Н2 і NH3 є відновниками.
Горіння, іржавіння, гниття і дихання відбуваються за участю кисню. Це окисно-відновні процеси.
Інтенсифікація хімічних і металургійних процесів. Процеси окиснення інтенсивніше відбуваються в кисні, ніж на повітрі. Це підтверджується простими дослідами: горінням вугілля, сірки, стального дроту в кисні.
Для прискорення процесів окиснення замість звичайного повітря застосовують кисень або повітря, збагачене киснем. Кисень використовується для інтенсифікації окисних процесів у хімічній промисловості (виробництво нітратної і сульфатної кислот, штучного рідкого палива, мастил та інших речовин).
Кисень — ефективний засіб інтенсифікації металургійних процесів. При продуванні в доменну піч повітря, збагаченого киснем, значно підвищується температура полум’я, внаслідок чого прискорюється процес плавки і зростає продуктивність печі. Ще більший ефект спостерігається при повній або частковій заміні повітря киснем у сталеплавильному виробництві — мартенівському і бесемерівському процесах: відбувається не тільки інтенсифікація цих процесів, а й покращується якість сталей, що добуваються. Успішно застосовується збагачене киснем повітря (до 60 % О2) у кольоровій металургії (окиснення сульфідних руд цинку, міді та інших металів).
Застосування. Металургійна промисловість використовує досить багато кисню. Кисень застосовується для досягнення високих температур. Температура киснево-ацетиленового полум’я досягає З 500°С, киснево-водневого — З 000°С.
У медицині кисень застосовується для полегшення дихання хворих (кисневі подушки і палатки). Він використовується в кисневих приладах під час виконання робіт у важкій для дихання атмосфері (підземні й підводні роботи, висотні й космічні польоти тощо).
