
- •24. Розчини. Способи вираження складу розчинів.
- •25. Механізм процесу розчинення твердих речовин у воді. Залежність розчинності твердих речовин і газів від температури.
- •26. Основні положення теорії електролітичної дисоціації. Сильні та слабкі електроліти.
- •27. Реакції в розчинах електролітів. Напрям таких реакцій.
- •28. Кислоти, основи, солі в світлі теорії електролітичної дисоціації. Протолітична теорія кислот і основ.
- •29. Гідроліз солей.
- •30. Окисно-відновні реакції. Класифікація реакцій. Окисники та відновники. Правила складання окисно-відновних реакцій.
- •31. Основні класи неорганічних сполук. Оксиди. Назви, класифікація, добування, властивості.
- •32. Основні класи неорганічних сполук. Основи. Назви, добування, властивості.
- •33. Основні класи неорганічних сполук. Кислоти. Назви , добування, властивості.
- •34. Основні класи неорганічних сполук. Солі. Назви, класифікація, добування, властивості.
- •35. Гідроген, будова атома. Ізотопи Гідрогену, поширення в природі. Молекула водню. Способи добування водню (в лабораторії та промисловості). Фізичні та хімічні властивості водню. Застосування.
- •Хімічні властивості Гідрогену
- •Ізотопи Гідрогену
- •36. Загальна характеристика елементів VII–а групи. Порівняння властивостей простих речовин.
- •Хімічні властивості галогенів
- •37. Хлор у природі. Добування хлору в лабораторії та промисловості. Фізичні та хімічні властивості хлору.
- •38. Бром та Іод у природі. Добування брому та йоду. Фізичні та хімічні властивості цих галогенів. Властивості Брому, Йоду та їх сполук
- •Хімічні властивості брому та йоду
- •Добування брому та йоду
- •39. Сполуки галогенів з Гідрогеном. Добування, фізичні та хімічні властивості сполук. Хлоридна кислота.
- •Методи синтезу гідрогенгалогенідів.
- •Хлороводень і хлоридна кислота
- •Хімічні властивості хлороводню та хлоридної кислоти
- •Добування та застосування
- •Якісна реакція на хлорид-іон
- •40. Загальна характеристика елементів VI–а групи. Порівняння властивостей простих та складних речовин.
- •1 Загальна характеристика р-елементів VI групи
- •2 Отримання та властивості оксигену та його сполук
- •3 Властивості Сульфуру, Селену, Телуру, Полонію
- •41. Оксиген. Будова молекули кисню. Добування (лабораторні та промислові способи), фізичні та хімічні властивості
- •42. Вода. Властивості води.
- •Властивості води
- •43. Сульфур. Знаходження в природі. Добування. Властивості сірки.
- •44. Гідроген сульфід та сульфіди.
- •45. Сполуки Сульфуру з Оксигеном. Сульфур діоксин. Сульфітна кислота.
- •46. Сульфатна кислота. Фізичні та хімічні властивості сульфатної кислоти. Олеум. Сульфати.
- •Сульфати
1 Загальна характеристика р-елементів VI групи
До головної підгрупи VI групи входять елементи: Оксиген, Сульфур, Селен, Телур і Полоній. В ряду від Оксигену до Полонію зменшуються енергія іонізації, електронегативність, збільшуються радіуси атомів і металічні властивості. Всі елементи, крім радіоактивного Ро, є неметалами. О, S, Sе, Те мають декілька алотропних модифікацій, відмінних за властивостями.
Оксиген у своїх сполуках має ступінь окиснення - 2 (крім О+2F2) завдяки відсутності d-підрівня. Всі інші елементи головної підгрупи VI групи мають шість неспарених електронів і в сполуках проявляють ступені окиснення -2, +4, +6. У групі елементів зверху до низу спостерігається зниження окиснювальної активності та збільшення відновних властивостей атомів із ступенем окиснення -2.
2 Отримання та властивості оксигену та його сполук
Оксиген - найбільш поширений елемент земної кори. Масова частка кисню в земній корі складає 47%, а в повітрі - 21%. У промисловості кисень (діоксиген) одержують фракційною перегонкою рідкого повітря та при електролізі води. В лабораторії кисень можна одержати розкладом перманганатів, хлоратів, нітратів та гідроксидів різних металів. Наприклад:
2KMnO4
K2MnO4
+ MnO2
+ О2;
2Рb(NО3)2 2PbO + 4NO2 + O2
Оксиген утворює сполуки з усіма елементами, крім Не, Ne, Аr.
Кисень(О2 – діоксиген) – знебарвлений, прозорий газ без запаху. Відіграє велику роль у природі: процеси дихання, тління та гниття тварин та рослин, що загинули.
Озон (О3 - триоксиген) утворюється при дії тихих електричних розрядів на кисень або повітря. На відміну від кисню озон має характерний запах. Озон - сильний окисник завдяки атомарному кисню, що утворюється при його розкладі:
О3 = О2 + О.
Характерна реакція на озон - посиніння йодкрохмального папірця:
О3 + 2КІ + Н2О = І2 + О2 + 2КОН.
Озон ‑ отруйний газ. Максимально допустима концентрація
озону в повітрі 10-5 %. При цій концентрації можна відчувати його запах.
Пероксиди утворюються при взаємодії лужних металів з киснем повітря:
2Na + О2 = Na2О2.
У пероксидах металів і в пероксиді водню Оксиген має ступінь окиснення -1. Гідроген пероксид (пероксид водню) - сполука нестійка, розкладається при нагріванні з виділенням кисню:
2Н2О2 2Н2О + О2.
Пероксид водню має двоїсті окиснювально-відновні властивості. Наприклад:
KNO2 + Н2О2= KNO3 + Н2О,
Ag2O + Н2О2 = 2Ag + О2 + Н2О.
Практичне значення має реакція взаємодії пероксиду натрію з вуглекислим газом, у результаті якої утворюється кисень:
2Na2О2 + 2CО2 = 2Na2CО3 + О2.
3 Властивості Сульфуру, Селену, Телуру, Полонію
Сірка, яка є природним полімером, що побудований з Сульфуру, відома людству з давніх часів. У природі трапляється як у вільному стані (S8), так і у вигляді солей - сульфатів і сульфідів різних металів. В незначній кількості знаходиться в нафті, природних газах, в організмах тварин і рослин. Сірка - тверда кристалічна речовина жовтого кольору (Тпл =112,8оС), практично нерозчинна у воді, розчиняється в органічних розчинниках (карбіді сульфуру, бензолі, спиртах).
Сульфур — типовий неметал. Легко утворює сполуки з металами і майже з усіма неметалами. З Оксигеном утворює оксиди, з Гідрогеном - гідрид сульфуру.
У лабораторії сірку можна одержати з натрій тіосульфату:
Na2S2О3 + 2НС1 = S↓ + 2NaCl + SO2 + Н2О.
Якщо ви вдома чи в лабораторії розлили ртуть, то її можна зібрати дрібнорозтертою сіркою:
Hg + S = HgS.
Селен і Телур - малопоширені в природі елементи, самостійних мінералів не мають і трапляються у вигляді домішок до аналогічних природних сполук Сульфуру.
При нагріванні селен, телур і полоній легко сполучаються з киснем, воднем, галогенами, а також з металами.
Полоній – єдиний метал у підгрупі, який має також радіоактивні властивості. Характерний ступінь окиснення +2. Утворює оксид, гідроксид та солі з відповідним ступенем окиснення.