2.Ознайомлення з аптечними вагами та правилами зважування.

У рецептурній практиці застосовують такі ваги:

1) Тарувальні (рецептурні);

2) Аптекарські ручні ваги;

3) Звичайні настільні ваги;

4) Електронні ваги.

Користуючись вагами, слід дотримуватись таких правил: перед роботою перевіряти справність ваг; не перевантажувати їх, тягар класти на праву, а важки – на ліву шальку ваг; порошки насипати на зважений папір, а рідину зважувати в скляному посуді; мазе – та пастоподібні матеріали поміщають на парафіновий чи пергаментний папір, або в банку, рідкі препарати зважують у відтарованому посуді; дрібні важки переносити тільки пінцетом; контролювати правильність зважування (підраховувати важки).

3.Ознайомлення з аптечним та мірним посудом.

В аптеках повинні бути: банки, склянки, піпетки, бюретки, мензурки. мірні мензурки, мірні колби, крапельниці та інше; градуйовані піпетки і бюретки бувають з різним числом поділок і різного об’єму.

Прилади для вимірювання об’єму рідин поділяються на дві групи: градуйовані для наливання (мірні колби, мензурки, циліндри) і для виливання (аптечні бюретки, піпетки).

Дозування за об’ємом менш точне, ніж зважування. З підвищенням температури рідини збільшується її об’єм, а з пониженням температури зменшується, тому користуються поправкою.

стакани, колби ступки з товкачиками

Капсулатурки

а-циліндр, б-мензурка,

шпателі

Малі дози рідин вимірюють, відраховуючи відповідну кількість крапель. Об’єм і вага крапель залежить від питомої ваги рідини, її температури та діаметру отвору піпетки або бюретки, так в 1 мл дистильованої ваги буде 20 крапель. При дозуванні несильно діючих речовин у домашніх умовах використовують умовні міри. Ці міри нестандартні і тому не завжди точні. Чайна ложка містить 3...5 мл, десертна – 7...10, столова – 12...18, склянка – 180...200 мл рідини.

Далі студенти розглядають ступки, товкачики, шпателі, капсулаторки, та інший інструментарій аптек і замальовують їх.

4.Миття посуду, стерилізація його і ліків.

Брудний посуд спочатку миють гарячим 5 – 10 % розчином натрію карбонату (або гідрокарбонату), або іншим миючим засобом за допомогою щіток та йоршів. Потім посуд промивають теплою водою і гарно ополіскують дистильованою водою, при необхідності стерилізують.

Флакони, колби, циліндри, мензурки, лійки, ступки та інший скляний, фарфоровий чи металевий інструментарій стерилізують гарячим повітрям в сушильних шафах при 180 С протягом 20 хв., або при 200 С – 10 хвилин. Допоміжний матеріал (ватні тампони, фільтри, марлеві салфетки вміщують у бюкси або скляні банки (закриті) та стерилізують паром під тиском в 1 атмосферу при 120С протягом 20 – 30 хвилин , або шляхом кип’ятіння протягом 30-60 хвилин в стерилізаторах , або колбах.

Лікарські форми для парентерального введення можна стерилізувати в сушильних шафах 30 – 60 хвилин при 180С, або гострим паром в аптечному стерилізаторі 30 – 60 хвилин при 100С, або в автоклавах.

Лікарські речовини для ін’єкції, очні краплі, дистильована вода, в склад яких входять термостійкі речовини стерилізують в автоклаві з тиском 1 – 1,1атмосфери (120 - 121С) протягом 10-15 хв., в залежності від об’єму рідини у флаконах. Лікарські розчини, які не витримують температурної обробки вище 60 готують в асептичних умовах, при цьому всі інструменти , посуд, формоутворюючі які будуть використовуватись повинні бути обов’язково стерильними.

Деякі лікарські розчини стерилізують шляхом кип’ятіння протягом 30 – 60 хв. в спеціальних стерилізаторах або колбах.

Інколи, для стерилізації інструментів і ліків застосовують тиндалізацію (дробну стерилізацію) - трьохкратне підігрівання до 70 - 80С по 1-й годині в день з послідуючим зберіганням їх при температурі 37 - 38˚С. Суть її: якщо будуть спори мікробів, то вони проростуть при температурі 37˚С у вегетативну форму і при наступному підігріванні загинуть.