Розділ іі. Підготовка озброєння, техніки та вантажів до десантування та бойових дій

2.6. Загальні положення

Десантування – перекидання підрозділів повітряного десанту літаками (вертольотами) у тил противника для виконання бойового завдання. Воно включає зліт вертольотів (літаків) з десантом, побудову бойових порядків частин і підрозділів авіації СВ (військово-транспортної авіації ПС), їх політ і викидання (висадження) десанту в призначений район.

Десантування може проводитись в будь-який час року, доби, у простих і складних метеорологічних умовах, що забезпечують нормальну роботу засобів десантування і безпечне приземлення парашутистів. Викидання (висадження) підрозділів може здійснюватися безпосередньо на об’єкт захоплення. Поблизу об’єкта або на деякому віддаленні від нього.

За функціональним призначенням Високомобільні десантні війська ЗСУ

(ВДВ - високо мобільний рід Сухопутних військ ЗС України, до складу якого входять аеромобільні та повітрянодесантні військові частини і підрозділи. Вони призначені для дій у тилу противника, дій у ході спеціальних, антитирористичних та миротворчих операцій і виконання завдань, які неможливо ефективно вирішити іншими силами та засобами. Аеромобільні війська діють у якості повітряних десантів, ведуть десантно-штурмові та аеромобільні дії.) -розподіляються на десантно-штурмовий та повітрянодесантний компоненти.

Підготовка взводу (відділення) до десантування і бойових дій

Підготовка взводу (відділення) до десантування і бойових дій включає: екіпірування особового складу; марш в райони очікування; підготовку озброєння, техніки, матеріальних засобів і особового складу до десантування і виконання бойового завдання; постановку бойових завдань особовому складу; вихід підрозділів на аеродром (посадочний майданчик), завантаження бойової техніки (БТ) та вантажів („В“) і посадку особового складу в літаки (вертольоти).

Підготовка до десантування повинна здійснюватися в короткий термін. Це досягається: утриманням БТ і засобів десантування в постійній готовності до десантування і бойового застосування; умінням командира взводу (відділення) самостійно проводити підготовку, швартування, завантаження і передполітний огляд бойової техніки; умілими, злагодженими діями о/с щодо підготовки, швартування і завантаження бойової техніки та вантажів в літаки (вертольоти).

При підготовці до повторного десантування, крім того, здійснюються заходи щодо відновлення боєздатності виведених із бою підрозділів.

Підготовка взводу (відділення) до десантування і виконання бойового завдання в тилу противника починається звичайно в районі зосередження і завершується в районі очікування і на аеродромі (посадочній площадці).

Взвод в районі зосередження (очікування) розташовується у складі роти. При цьму він повинен максимально використовувати захисні і маскуючі властивості місцевості, і бути в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, а також до знищення його диверсійно-розвіду-вальних груп. Бойові машини (БМ) і бронетранспортери (БТР) розташовуються в складках місцевості на віддаленні 20-25 м одна від іншої з урахуванням можливості швидкої побудови колони, особовий склад – поблизу своїх машин.

У районі зосередження (очікування) особовий склад відриває щілини, а при наявності часу обладнує бліндажі, для машин – укриття.

У районі зосередження командир взводу вказує місця розташування відділенням, бойовим машинам (бронетранспортерам); організує безперервне спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти; визначає порядок дій у випадку нападу противника; місця і терміни відривання щілин або обладнання бліндажів для особового складу й укриттів для бойових машин (бронетранспортерів); повідомляє сигнали оповіщення, управління, взаємодії й організує підготовку взводу до маршу.

Командир відділення організує відривання щілини або обладнання бліндажа, укриття для бойової машини і їх маскування, виконує вказівки командира взводу щодо підготовки відділення до маршу.

У районі зосередження проводяться:

дозаправка БМ (бронетранспортерів) пальним і їх технічне обслуговування;

видача особовому складу боєприпасів, засобів індивідуального захисту і медичної допомоги, сухих пайків, спорядження, десантного обмундирування та інших предметів екіпіровки;

дозавантаження боєприпасами бойових машин;

перевірка укомплектованості засобів десантування відповідно до БТ, що десантується на них, перевірка стану, а за необхідності переукладка парашутів;

передстрибкова підготовка особового складу;

постановка завдання особовому складу на марш у район очікування.

У районі очікування (на аеродромі) проводяться:

завершення підготовки озброєння, БТ і матеріальних засобів до десантування;

завантаження БТ, озброєння і запасів матеріальних засобів у вертольоти (літаки);

постановка бойового завдання особовому складу.

При плануванні десантування та бойових дій розрахунок часу ведеться від встановленого часу „Ч”, який визначає старший командир. Час „Ч” доводиться до командира десанту окремим розпорядженням. Час готовності до десантування і ведення бойових дій командиру взводу (відділення) визначає старший начальник.

Час „Ч” для повітряних десантів визначається початком викидання (висадки) передового загону десанту у районі десантування. Початком викидання (висадки) вважається момент відділення від вертольоту (літака) першого десантника (об’єкту, вантажу) передового загону.

Час „Ч” при плануванні десантно-штурмових дій (аеромобільних дій) визначається виходом на рубіж бойового розходження вертольотів передового загону, або головних сил десанту, коли передовий загін не призначається.

До цього часу бойова техніка (БТ), озброєння (Озбр.) і матеріальні засоби підрозділів, які десантуються, повинні бути завантажені у вертольоти (літаки), особовому складу поставлені бойові завдання і він повинний знаходитися біля вертольотів (літаків) у готовності до посадки.