Витяг з Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів

Пункт 2.2.3.7. «Запобігання небезпекам, пов’язаним з рухомими ча­стинами.

Рухомі частини машини мають бути сконструйовані, вбудовані та розташовані з недопущенням виникнення небезпек або, якщо вони зали­шаються, мають бути встановлені захисні огорожі або захисні пристрої по запобіганню таким контактам з машиною, які можуть призвести до не­щасного випадку».

Пункт 2.2.4.1. «Загальні вимоги.

Огорожі та захисні пристрої мають:

– бути міцної конструкції;

– не створювати будь-яких додаткових небезпек;

– не допускати можливості їх легкого обминання чи виведення з ладу;

– бути розміщені на відповідній відстані від небезпечної зони;

– чинити мінімальні перешкоди нагляду за виробничим процесом;

– дозволяти, якщо можливо без демонтування огорож або захисних пристроїв, виконання необхідних робіт із встановлення та/або заміни інст­румента або обслуговування, обмежуючи доступ тільки до робочих зон».

Пункт 2.2.4.2. «Спеціальні вимоги до огорож.

Пункт 2.2.4.2.1. Стаціонарні огорожі.

Стаціонарні огорожі мають бути надійно закріплені на своєму місці. Їх кріплення має здійснюватись за допомогою засобів, які можуть бути зняті тільки із застосуванням інструменту. Огорожі після зняття кріплен­ня, за можливістю, не повинні бути здатні утримуватись на місці.

Пункт 2.2.4.2.2. Рухомі огорожі:

– повинні, наскільки це можливо, залишатись прикріпленими до ма­шини після їх відчинення;

– повинні бути оснащені блокувальним пристроєм щодо запобігання запуску рухомих частин, коли огорожу відчинено, та зупинення рухомих частин у разі її відкривання».

Пункт 2.2.5.12. «Якщо застосовується лазерне обладнання, має бути враховане таке:

– лазерне обладнання машини має бути сконструйоване та виготов­лене з унеможливленням будь-якого випадкового випромінювання;

– лазерне обладнання машини має бути захищене так, щоб пряме, відбите, дифузійне та вторинне випромінювання не створювали загрози здоров’ю людей;

– оптичне обладнання для нагляду або регулювання лазерного об­ладнання машини не повинно створювати небезпеку для здоров’я людей від лазерних променів».

Пункт 2.3.3. «Машини для обробки деревини та аналогічних ма­теріалів.

Машини для обробки деревини або матеріалів, за фізичними та тех­нологічними властивостями подібних до деревини, таких як корок, кістка, тверда гума, тверді пластмаси тощо, мають відповідати таким ви­могам стосовно збереження здоров’я та безпеки людей:

б) якщо машина застосовується в умовах, за яких існує ризик викиду шматків деревини, вона має бути сконструйована, виготовлена або облад­нана з унеможливленням таких викидів, або, якщо останнє неможливе, забезпечити, щоб такі викиди не створювали загрози для оператора та/або незахищених осіб;

в) машини мають бути обладнані автоматичним гальмуванням, здат­ним достатньо швидко зупинити інструмент, якщо існує небезпека кон­такту особи з інструментом під час його вибігання».

Додаток 4

Витяг

з Правил будови

і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів

(НПАОП 0.00-1.01-07)

Пункт 4.5.3. «Гаки вантажопідіймальних кранів та електричних талів обладнуються запобіжним замком, який унеможливлює самовільне випадання знімного вантажозахоплювального пристрою.

Вантажні гаки портальних кранів, що працюють у портах, а також кранів, що транспортують розплавлений метал або рідкий шлак, можуть не обладнуватися запобіжними замками. Застосування гаків, не облад­наних запобіжним замком, в інших вантажопідіймальних кранах допус­кається за умови використання канатних або ланцюгових вантажоза-хоплювальних пристроїв, що виключають можливість випадання їх із зіва гака».

Пункт 4.11.1. «Вантажопідіймальні крани і машини з машинним приводом мають бути обладнані обмежниками робочих рухів (кінцевими вимикачами) для автоматичної зупинки:

а) механізму підіймання в крайніх верхньому і нижньому положен­нях вантажозахоплювального органу. Обмежник нижнього положення вантажозахоплювального органу може не встановлюватися, якщо за умо­вами експлуатації неможливе опускання вантажу нижче рівня, який вста­новлений паспортом. Електричні талі, обладнані муфтою граничного мо­менту, можуть не облаштовуватися обмежником верхнього положення вантажозахоплювального органу;

б) механізму зміни вильоту в крайніх робочих положеннях;

в) механізму пересування вантажопідіймальних кранів на рейковому ходу (за винятком залізничних), їх вантажних візків, а також однорейко­вих візків, якщо швидкість вантажопідіймального крана (візка) перед підходом до крайнього положення може перевищити 0,5 м/с. Механізми пересування баштового, козлового крана і мостового перевантажувача об­ладнуються обмежниками незалежно від швидкості пересування;

г) механізмів пересування вантажопідіймальних кранів, їх вантаж­них візків, а також однорейкових візків, що працюють на одній колії».

Пункт 4.11.6. «Крани стрілового типу, крім консольних, мають бути обладнані обмежником вантажопідіймальності (вантажного моменту),

який автоматично вимикає механізми підіймання вантажу та зміни ви­льоту у разі підіймання вантажу, маса якого перевищує вантажопідій­мальність, зазначену в паспорті для даного вильоту, більше ніж на 15% для баштових кранів (з вантажним моментом до 200 кН⋅м включно) та портальних кранів і більше ніж на 10% – для інших кранів».

Пункт 4.11.8. «Крани мостового типу обладнуються обмежниками вантажопідіймальності (для кожної вантажної лебідки), якщо можливе їхнє перевантаження за технологією виробництва. До цих вантажопідій­мальних кранів (у тому числі з електричними талями) відносяться:

– магнітні – для перевантаження листового металу, прокату та інших монолітних вантажів;

– грейферні – для перевантаження скрапу, шлаку металургійного ви­робництва, виконання підводних робіт, розбирання безпрокладочних штабелів круглого лісу;

– контейнерні крани для виймання бетонних виробів із форм і опок, деревини з води тощо».

Пункт 4.12.5. «Підвішування апаратів для керування з підлоги здійснюється на сталевому тросику такої довжини, яка дозволяла б пра­цівнику, який керує краном або талем, знаходитися на безпечній відстані від вантажу, що переміщується. Апарат розташовується на висоті від 1 до 1,5 м від підлоги».

Пункт 4.22.4. «Лебідки з ручним приводом мають бути споряджені запобіжними рукоятками, конструкція яких допускає підіймання або опускання тільки шляхом безперервної дії на рукоятку, у цьому випадку швидкість опускання не повинна перевищувати 0,33 м/с».

Пункт 7.3.3. «Періодичному технічному огляду підлягають ванта­жопідіймальні крани і машини, що перебувають в експлуатації впродовж установленого строку служби (...):

– повному – не рідше одного разу на три роки;

– частковому – не рідше одного разу на 12 місяців».

Пункт 7.3.22. «Результати технічного огляду та строк наступного огляду вантажопідіймального крана чи машини записуються до їх пас­порта особою, що його проводила».

Пункт 7.3.26. «Під час експлуатації знімні вантажозахоплювальні пристрої і тара підлягають періодичному огляду:

– траверси, кліщі, захвати тощо, а також тара – кожний місяць;

– стропи – кожні 10 днів;

– знімні вантажозахоплювальні пристрої, що рідко використовують­ся – перед кожною видачею в роботу.

Огляди колисок для підіймання людей проводяться щоденно перед початком роботи.

Результати огляду заносяться до журналу».

Пункт 10.4.15. «Допуск до роботи машиністів кранів, їх помічників, слюсарів, слюсарів-електриків, налагоджувальників і стропальників має оформлятися наказом роботодавця. Допуск слюсарів-електриків до об­слуговування та ремонту електрообладнання кранів проводиться в поряд­ку, встановленому ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».

Пункт 10.4.17. «Працівники, зазначені в цьому пункті, повинні мати групи з електробезпеки не нижче:

а) ІІІ – машиністи крана, слюсарі-електрики та налагоджувальни-ки, які обслуговують вантажопідіймальні крани і машини з електропри­водом;

б) ІІ – машиністи кранів з іншим приводом».

Пункт 10.5.7. «Вантажопідіймальні крани і машини, що знаходяться в роботі, забезпечуються виразними позначеннями реєстраційного номе­ра, вантажопідіймальності і дати наступного часткового або повного технічного огляду. Ці позначення виконуються на видному місці».

Пункт 10.5.9. «Під час експлуатації вантажопідіймальних кранів і машин, які керуються із кабіни, має застосовуватися марочна система, коли керування вантажопідіймальним краном або машиною дозво­ляється лише особі, яка одержала в установленому порядку ключ-марку, що замикає електричне коло керування вантажопідіймальним краном або машиною».

Додаток 5

Витяг

з Правил будови і безпечної експлуатації парових

та водогрійних котлів

(НПАОП 0.00-1.08-94)

Пункт 5.16.1. «Кожний котел, автономний пароперегрівач і еконо­майзер повинен постачатись підприємством-виготовлювачем замовнику з паспортом встановленої форми».

Пункт 6.2.1. «Кожний елемент котла, внутрішній об’єм якого обмеже­ний запірними органами, повинен бути захищений запобіжними пристроя­ми, які автоматично запобігають підвищенню понад допустимий тиск шля­хом випуску робочого середовища в атмосферу або утилізаційну систему».

Пункт 6.2.21. «Запобіжні клапани повинні мати відвідні трубопро­води, які захищають персонал від опіків при спрацюванні клапанів. Ці трубопроводи повинні бути захищені від замерзання і обладнані дренажа­ми для зливу конденсату, який в них збирається. Встановлення запірних пристроїв на дренажах не допускається».

Пункт 6.3.9. «Покажчики рівня води повинні бути обладнані запір­ною арматурою (кранами або вентилями) для відключення їх від котла і продувки.

На запірній арматурі повинні бути чітко вказані (вилиті, вибиті або нанесені фарбою) напрями відкриття і закриття, а на крані – також поло­ження його прохідного отвору.

Для спуску води при продувці водовказівних приладів повинні бути передбачені лійки з захисним пристроєм і відвідною трубкою для вільно­го зливу».

Пункт 6.3.12. «Висота прозорого елемента покажчика рівня води повинна перевищувати допустимі границі рівня води не менше як на 25 мм кожного граничного рівня.

На кожному покажчику рівня води прямої і непрямої дії повинні бу­ти вказані допустимі верхній і нижній рівні».

Пункт 6.4.7. «Шкала манометра вибирається, виходячи з умов, що при робочому тиску стрілка манометра повинна знаходитись в середній третині шкали».

Пункт 6.4.8. «На шкалі манометра повинна бути нанесена червона риска на рівні тиску, який відповідає робочому тиску для даного елемен­та з урахуванням додаткового тиску від ваги стовпчика рідини.

Замість червоної риски допускається прикріпляти до корпусу мано­метра металеву пластинку, пофарбовану в червоний колір, яка щільно прилягає до скла манометра».

Пункт 6.4.11. «Манометри не допускаються до використання в та­ких випадках:

а) якщо на манометрі відсутня пломба або тавро з позначкою про проведення перевірки;

б) якщо скінчився термін перевірки манометра;

в) якщо стрілка манометра після його відключення не повертається до нульової позначки шкали на величину, що перевищує половину допу­стимої похибки для даного манометра;

г) якщо розбите скло або є інші пошкодження манометра, які можуть вплинути на правильність його показів».

Пункт 6.6.1. «Арматура, яка встановлюється на котлі або його тру­бопроводах, повинна мати чітке маркування на корпусі, в якому має бути вказано:

а) назву або товарний знак підприємства-виготовлювача;

б) умовний прохід:

в) умовний тиск і температуру середовища;

г) напрям потоку середовища.

При виготовленні арматури згідно зі спеціальними ТУ замість умов­ного тиску допускається вказувати робочий тиск».

Пункт 6.6.3. «На маховиках арматури повинен бути позначений на­прям обертання при відкриванні і закриванні арматури».

Пункт 6.7.1. «На кожному котлі повинні бути передбачені прилади безпеки, які забезпечують своєчасне і надійне автоматичне відключення котла або його елементів при недопустимих відхиленнях від заданих ре­жимів експлуатації».

Пункт 7.1.7. «Вихідні двері з котельного приміщення повинні відчи­нятись назовні і мати табличку «Стороннім вхід заборонено».

Пункт 7.2.2. «Крім робочого освітлення в котельних повинно бути аварійне електричне освітлення».

Пункт 9.1.2. «У котельні повинен бути годинник і телефон для зв’язку з місцями споживання теплоенергії, а також з технічними служба­ми і власником.

При експлуатації котлів-утилізаторів, крім того, повинен бути вста­новлений зв’язок між пультами котлів-утилізаторів і джерелами тепла».

Пункт 9.2.5. «Періодична перевірка знань персоналу, який обслуго­вує котли, повинна проводитись не рідше ніж один раз на 12 місяців.

Позачергова перевірка знань проводиться:

а) при переході на інше підприємство;

б) у випадку переведення на обслуговування котлів іншого типу;

в) при переведенні котла на спалювання іншого виду палива;

г) при перерві в роботі більше 6 місяців;

д) за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора Держнагляд-охоронпраці України.

Комісія з перевірки знань призначається наказом по підприємству, участь в її роботі інспектора Держнаглядохоронпраці України не обов’язкова.

Крім цього, вказаному персоналові не рідше одного разу в квартал відповідальний за безпечну експлуатацію котлів проводить повторний інструктаж з перевіркою знань з безпеки праці».

Пункт 9.2.6. «Результати перевірки знань обслуговуючого персона­лу оформляються протоколом за підписом голови і членів комісії з відміт­кою в посвідченні».

Пункт 9.3.1. «Перевірка справності дії манометрів, запобіжних кла­панів, покажчиків рівня води і живильних пристроїв повинна проводи­тись у такі терміни:

а) для котлів з робочим тиском до 1,4 МПа (14 кгс/см²) включно – не рідше одного разу на зміну;

б) для котлів з робочим тиском більше 1,4 МПа (14 кгс/см²) до 4 МПа (40 кгс/см²) включно – не рідше одного разу на добу (крім котлів, встановлених на електростанціях);

в) для котлів, встановлених на теплових електростанціях, – згідно з графіком, затвердженим головним інженером.

Про результати перевірки робиться запис у змінному журналі».

Пункт 9.3.2. «Перевірка справності манометра проводиться за допо­могою триходового крана або запірних вентилів, що його заміняють, шля­хом встановлення стрілки манометра на нуль.

Не рідше одного разу на 12 місяців манометри повинні бути пе­ревірені з встановленням тавра або пломби відповідно до порядку, перед­баченого Держстандартом України».

Пункт 9.5.2. «На кожний котел повинен бути заведений ремонтний журнал, в який відповідальним за справний стан і безпечну експлуатацію котла вносяться дані про виконані ремонтні роботи, використані ма­теріали, зварювання і зварників, про зупинку котлів на чистку або промив­ку. Заміна труб, заклепок і підвальцьовування з’єднань труб з барабанами і колекторами повинні позначатись на схемі розміщення труб (заклепок), яка прикладається до ремонтного журналу. В ремонтному журналі також

відображуються результати оглядів котла до чистки з зазначенням товщи­ни відкладення накипу і шламу і всі дефекти, виявлені в період ремонту».

Пункт 10.2.1*. «Кожний котел підлягає технічному опосвідченню до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і в необхідних випадках – позачерговому. Технічні опосвідчення проводяться експертами ЕТЦ. Періодичне технічне опосвідчення допускається проводити фахівцями організацій, підприємств, установ, які мають дозвіл Держнаглядохорон-праці України, отриманий в установленому порядку.

Опосвідчення пароперегрівачів і економайзерів, які складають з кот­лом один агрегат, проводиться одночасно з котлом».

Пункт 10.2.2*. «Котел повинен бути зупинений не пізніше терміну опосвідчення, зазначеного в його паспорті.

Власник котла не пізніше ніж за 5 днів зобов’язаний повідомити ЕТЦ або організацію, підприємство, установу, які мають дозвіл Держнагляд-охоронпраці України, про опосвідчення котла, яке має відбутись».

Пункт 10.2.11*. «Експерт ЕТЦ або фахівець організації, підприємст­ва, установи, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, прово­дять періодичне технічне опосвідчення в такі терміни:

а) зовнішній і внутрішній огляди – не рідше одного разу на 4 роки;

б) гідравлічне випробування – не рідше одного разу на 8 років. Якщо за умов виробництва неможливо пред’явити котел для опосвідчен-ня в зазначений термін, власник зобов’язаний пред’явити його достроково.

Гідравлічне випробування котлів проводиться тільки при задовіль­них результатах зовнішнього і внутрішнього оглядів».

Пункт 10.2.13*. «Власник котла зобов’язаний самостійно проводити зовнішній і внутрішній огляди після кожної очистки внутрішніх повер­хонь або ремонту елементів, але не рідше ніж через 12 місяців, а також пе­ред пред’явленням котла експерту ЕТЦ або фахівцю організації, підпри­ємства, установи, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України».

Пункт 10.2.21. «Результати технічного опосвідчення повинні запи­суватись у паспорт котла особою, яка проводила опосвідчення, з зазна­ченням дозволених параметрів роботи і термінів наступних опосвідчень».

Пункт 10.3.4. «На кожному котлі, який введено в експлуатацію, по­винна бути прикріплена на видному місці табличка форматом не менше ніж 300 × 200 мм із зазначенням таких даних:

а) реєстраційний номер;

б) дозволений тиск;

в) число, місяць і рік наступного внутрішнього огляду і гідравлічно­го випробування».

Додаток 6

Витяг

з Правил будови та безпечної експлуатації парових котлів,

що працюють під тиском не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см²),

водогрійних котлів та водопідігрівачів

з температурою нагріву води не вище 115°С

(НПАОП 0.00-1.26-96)

Пункт 10.2. «Кожний виготовлений котел повинен постачатися за­мовнику з паспортом встановленої форми (Додатки № 2, 3) та інструкцією з монтажу й експлуатації українською мовою».

Пункт 11.7. «Вихідні двері з приміщення котельної повинні відкри­ватися назовні від натиску руки, не мати запорів із котельної та під час роботи котлів, не замикатися. Вихідні двері з котельної в службові, побу­тові, а також допоміжно-виробничі приміщення повинні забезпечуватися пружинами та відкриватися вбік котельної.

На кожних вхідних дверях приміщення котельної з зовнішнього боку повинен бути напис «Стороннім вхід заборонено».

Пункт 11.10. «Робоче та аварійне освітлення, електричне устатку­вання і його заземлення повинні відповідати вимогам Правил улаштуван­ня електроустановок (ПУЕ)».

Пункт 12.2.1. «Кожний елемент котла, внутрішній об’єм якого обме­жений запірними органами, повинен бути захищений запобіжними при­строями, які автоматично запобігають підвищенню тиску понад допусти­мий шляхом випускання робочого середовища в атмосферу».

Пункт 12.2.5. «Запобіжні пристрої повинні мати пристрої (відвідні трубопроводи) для захисту обслуговуючого персоналу від опіків при спрацюванні клапана. Середовище, що виходить із запобіжних клапанів слід відводити за межі котельного приміщення. Відвідні трубопроводи мають бути захищені від замерзання і обладнані дренажами для зливу конденсату, причому як на відводних трубопроводах, так і на зливних приладах не має бути запірних пристроїв».

Пункт 12.4.2. «Манометри повинні вибиратися з такою шкалою, щоб при робочому тиску їх стрілка знаходилась у другій третині шкали».

Пункт 12.4.3. «На шкалу манометра наносять червону риску на рівні поділки, що відповідає робочому тиску в котлі з урахуванням додатково­го тиску від ваги стовпа рідини.

Замість червоної риски допускається прикріпляти до корпусу мано­метра металеву пластину, пофарбовану в червоний колір, яка щільно при­лягає до скла манометра над відповідною поділкою шкали. Наносити чер­вону риску на скло фарбою забороняється».

Пункт 12.4.8. «Не допускається користуватись манометром, якщо:

– на манометрі відсутня пломба або тавро про здійснення перевірки;

– прострочений термін перевірки манометра;

– стрілка манометра при його відключенні не повертається до нульо­вої позначки шкали на величину, що перевищує половину допустимої по­хибки для даного манометра;

– розбите скло чи існують інші пошкодження, які можуть вплинути на правильність показань».

Пункт 12.4.12. «Перевірка опломбуванням (тавруванням) мано­метрів проводиться Держстандартом не рідше одного разу на 12 місяців. Крім того, не рідше одного разу на 6 місяців власник котла повинен зро­бити перевірку робочих манометрів контрольним чи перевіреним робо­чим манометром, що має однакову шкалу і клас точності з тим маномет­ром, що перевіряється. Результати перевірки заносять в журнал конт­рольних перевірок».

Пункт 12.6.1. «Арматура, встановлена на котлах і трубопроводах, повинна мати маркування, в якому належить указувати:

– умовний прохід;

– умовний або робочий тиск і температуру середовища;

– напрям потоку середовища.

На маховиках арматури повинен бути позначений напрям обертання при їх відкриванні і закриванні».

Пункт 12.8.1. «Котли з камерним спалюванням усіх видів палива і з механічними топками для твердого палива повинні мати автоматику безпеки».

Пункт 15.7. «До обслуговування котлів можуть бути допущені особи не молодші за 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання та атес­тацію в установленому порядку відповідно до Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, ДНАОП 0.00-4.12-94.

Навчання і первинна атестація машиністів (кочегарів) і операторів котельні повинні проводитися в професійно-технічних училищах, нав­чально-курсових комбінатах (курсах). Індивідуальна підготовка зазначе­ного персоналу не допускається.

Періодичні перевірки знань мають проводитися не рідше одного разу на рік. Позачергова перевірка знань проводиться:

– при переході на інше підприємство;

– у випадку переведення на обслуговування котлів іншого типу;

– при переведенні котла на спалювання іншого виду палива;

– при перерві в роботі більше 6 місяців;

– за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора Держнагляд-охоронпраці.

При переведені персоналу на обслуговування котлів, що працюють на газоподібному паливі, проводять додаткову перевірку знань у порядку, встановленому Правилами безпеки в газовому господарстві».

Пункт 15.12. «У котельні повинні бути годинник, телефон чи звукова сигналізація для виклику в екстрених випадках представників адміністрації».

Пункт 15.14. «У котельні необхідно вести змінний журнал для за­писів результатів перевірки котлів і котельного устаткування, водо-вказівних приладів, сигналізаторів граничних рівнів води, манометрів, за­побіжних клапанів, живильних пристроїв, засобів автоматики, а також тривалості продування котлів, про що ті, хто здає і приймає зміну, по­винні обов’язково розписуватись у журналі про здавання і приймання котлів і зміни. У змінному журналі мають бути записані також розпоря­дження начальника котельні або особи, яка його заміняє, про розтопку або зупинку котлів (за винятком випадків аварійної зупинки)».

Пункт 15.18. «Перевірка справності схеми і приладів автоматики безпеки проводиться відповідно до виробничої інструкції. Результати пе­ревірки заносяться в ремонтний журнал».

Пункт 15.23. «Власник котла повинен забезпечити своєчасний ремонт котлів за затвердженим графіком планово-запобіжного ремонту і проведен­ня пусконалагоджувальних робіт після капітального ремонту, модернізації, реконструкції, заміни палива і водяного режиму. Ремонт повинен виконува­тись згідно з технічними умовами відповідно до вимог цих Правил».

Пункт 15.24. «У котельні повинен вестись ремонтний журнал, в яко­му вносяться відомості про виконання ремонтних робіт і про зупинку котлів на чистку і промивку. Заміна труб, заклепок і підвальцювання з’єднань труб із барабанами і камерами повинні бути позначені на схемі розміщення труб (заклепок) у ремонтному журналі. В ремонтному жур­налі відображаються також результати оглядів котла або чистки, із зазна­ченням товщини відкладень накипу і шламу, а також усі дефекти, виправ­лення в період ремонту».

Пункт 16.1.6. «Кожний заново встановлений котел може бути введе­ний в експлуатацію після його технічного опосвідчення (якщо він отри­маний від заводу-виготовлювача в розібраному вигляді) або технічного обстеження (якщо надійшов у зібраному вигляді) технічним експертом експертно-технічного центру (далі – ЕТЦ) Держнаглядохоронпраці та одержання дозволу на роботу від органів Держнаглядохоронпраці у вста­новленому порядку, виданого на підставі задовільного висновку техніч­ного експерта».

Пункт 16.2.1. «Кожний котел підлягає технічному опосвідченню, яке проводиться технічним експертом до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації, згідно з встановленим строком, а в необхідних випадках – достроково».

Пункт 16.2.2. «Технічне опосвідчення котла складається із зовніш­нього, внутрішнього огляду і гідравлічного випробування».

Пункт 16.2.7. «Власник котла зобов’язаний проводити опосвідчення котлів у наступні строки:

– зовнішній і внутрішній огляди – після кожної очистки котла, але не рідше як через 12 місяців;

– гідравлічне випробування робочим тиском – кожного разу після очистки внутрішніх поверхонь або ремонту елементів котла».

Пункт 16.2.8. «Технічне опосвідчення котла технічні експерти по­винні проводити в такі строки:

– після монтажу – до пуску в роботу (якщо котел надійшов на місце монтажу в розібраному вигляді). Якщо котел надійшов на місце від заво-ду-виготовлювача в зібраному вигляді, то технічний експерт проводить обстеження котла відповідно до ст. 16.1.6, 16.1.7 із проведенням гідрав­лічного випробування робочим тиском;

– зовнішній і внутрішній огляд – не рідше як через кожні 4 роки;

– гідравлічне випробування пробним тиском – не рідше як через 8 років;

– дострокове (або позачергове) технічне опосвідчення: зовнішній, внутрішній огляд і гідравлічне випробування пробним тиском».

Пункт 16.2.14. «Результати технічного опосвідчення і висновки що­до можливості роботи котла з зазначенням дозволених параметрів (тиск, температура), а також терміни наступного опосвідчення повинні запису­ватись у паспорт котла особою, яка проводила опосвідчення».

Додаток 7

Витяг

з Правил будови та безпечної експлуатації посудин,

що працюють під тиском

(НПАОП 0.00-1.07-94)

Пункт 1.1.3. «Дані Правила не поширюються на:

– посудини і балони місткістю не більше 0,025 м³ (25 л), в яких добуток тиску в МПа (кгс/см²) на місткість в м³ (літрах) не перевищує 0,02 (200)».

Пункт 5.1.1. «Для керування роботою та забезпечення нормальних умов експлуатації посудини в залежності від призначення повинні бути оснащені:

1) запірною або запірно-регулювальною арматурою;

2) приладами для вимірювання тиску;

3) приладами для вимірювання температури;

4) запобіжними пристроями;

5) покажчиками рівня рідини».

Пункт 5.2.4. «На маховику запірної арматури має бути вказаний на­прямок його обертання під час відкривання або закривання арматури».

Пункт 5.3.3. «Манометри треба вибирати з такою шкалою, щоб ме­жа вимірювання робочого тиску знаходилась у другій третині шкали».

Пункт 5.3.4. «На шкалі манометра власником посудини має бути на­несена червона риска, яка б вказувала на робочий тиск у посудині. Замість червоної риски дозволяється прикріплювати до корпусу манометра мета­леву пластинку, пофарбовану в червоний колір і щільно прилягаючу до скла манометра».

Пункт 5.3.10. «Манометр не дозволяється застосовувати у випадках, коли:

1) відсутня пломба або тавро з відміткою про проведення перевірки;

2) прострочений термін перевірки;

3) стрілка манометра під час його виключення не повертається на ну­льову відмітку шкали на величину, яка перевищує половину погрішності, що допускається для цього приладу;

4) розбито скло або є інші пошкодження, що можуть позначитись на правильності його показань».

Пункт 5.3.11. «Перевірка манометрів з їх опломбуванням або тавру­ванням повинна проводитись не рідше ніж один раз на 12 місяців. Крім

того, не рідше одного разу на 6 місяців власник посудини має проводити додаткову перевірку робочих манометрів контрольним манометром із за­несенням результатів до журналу контрольних перевірок».

Пункт 5.5.1. «Кожна посудина повинна забезпечуватися запобіжни­ми пристроями від підвищеного тиску більше допустимого значення».

Пункт 5.5.4. «Конструкція пружинного клапана повинна передбача­ти пристрій для перевірки справності дії клапана в робочому стані спосо­бом примусового відкриття його під час роботи».

Пункт 5.6.1. «У разі необхідності контролю рівня рідини в посудинах, що мають границю поділу середовищ, повинні застосовуватися покажчики рівня рідини. Крім покажчиків рівня, на посудинах можуть бути встанов­лені звукові, світлові та інші сигналізатори і блокіровки за рівнем».

Пункт 5.6.5. «На кожному покажчику рівня повинні бути вказані допустимі верхній і нижній рівні».

Пункт 6.3.1. «Посудини, на які поширюються ці Правила, підляга­ють технічному опосвідченню до пуску в роботу: періодичному в процесі експлуатації і в необхідних випадках – позачерговому. Технічні опосвід-чення проводяться експертами ЕТЦ. Періодичне технічне опосвідчення допускається проводити фахівцям організацій, підприємств, установ, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установле­ному порядку».

Пункт 6.3.3. «Обсяг, методи і періодичність технічних опосвідчень посудин (за винятком балонів) повинні бути визначені підприємством-виготовлювачем і вказані в паспорті та Інструкції з монтажу та експлуатації.

У разі відсутності таких вказівок технічне опосвідчення має проводи­тись відповідно до вимог цих Правил.

(Посудини, що працюють із середовищем, яке викликає руйнування і фізико-хімічне перетворення матеріалу (корозія та ін.) із швидкістю не більше 0,1 мм/рік:

– зовнішній і внутрішній огляди – через 2 роки;

– гідравлічне випробування пробним тиском – через 8 років)».

Пункт 6.3.9. «Результати технічного опосвідчення повинні запису­ватись у паспорт посудини особою, яка проводила опосвідчення із указан-ням дозволених параметрів експлуатації посудини і строків наступних опосвідчень».

Пункт 6.4.3. «Дозвіл на введення посудини в експлуатацію запи­сується в паспорт посудини».

Пункт 6.4.4. «На кожній посудині після видачі дозволу на її експлуатацію треба нанести фарбою на помітному місці або на спеціальній таб­личці форматом не менше 200 × 150 мм:

1) реєстраційний номер;

2) дозволений тиск;

3) число, місяць і рік наступних зовнішнього і внутрішньго оглядів, гідравлічного випробування».

Пункт 7.1.5. «Відповідальність за справний стан і безпечну дію по­судини підприємства (цеху, дільниці) має бути покладена наказом на інженерно-технічного працівника, якому підпорядкований персонал, що обслуговує посудини. Номер і дата наказу про призначення відповідаль­ної особи повинні бути записані в паспорт посудини».

Пункт 7.2.2. «Навчання та атестація персоналу, який обслуговує по­судини, повинні проводитись у професійно-технічних училищах, в нав­чально-курсових комбінатах (курсах), а також на курсах, спеціально ство­рених підприємствами, які мають дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України».

Пункт 7.2.4. «Періодична перевірка знань персоналу, який обслуго­вує посудини, повинна проводитись не рідше одного разу на 12 місяців».

Пункт 7.2.5. «Допуск персоналу до самостійного обслуговування посудин оформлюється наказом або розпорядженням по цеху чи підпри­ємству».

Додаток 8