Журнал реєстрації інструкцій з охорони праці

№ з/п	Дата реєстрації	Наймену­вання інструкції	Дата затвердження інструкції і введення її в дію	Код або номер інструкції	Плановий термін перегляду інструкції	Посада, прізвище, ініціали особи, яка проводила реєстрацію	Підпис особи, яка проводила реєстрацію
1	2	3	4	5	6	7	8

Додаток 5-Д

Журнал обліку видачі інструкцій з охорони праці

№ з/п	Дата видачі	Код або номер інструкції	Наймену­вання інструкції	Підрозділ (служба), якому видана інструкція	Кількість виданих примірників	Посада, прізвище, ініціали одержувача інструкції	Підпис одержувача інструкції
1	2	3	4	5	6	7	8

    

5.6. Порядок розробки, оформлення та обігу посадових інструкцій

ЗМІСТ

Порядок розробки, оформлення та обігу посадових інструкцій

1. Загальні положення.

2. Зміст та побудова інструкцій.

3. Викладення тексту інструкцій.

4. Порядок розробки, затвердження та введення інструкцій в дію.

5. Реєстрація, облік та видання інструкцій.

6. Перегляд інструкцій.

Додаток 6-А. Форма першої сторінки посадової інструкції.

Додаток 6-Б. Форма останньої сторінки посадової інструкції.

1. Загальні положення

1.1. Порядок розроблено з урахуванням вимог Довідника кваліфікацій­них характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністер­ства праці та соціальної політики України від 16 лютого 1998 р. № 24.

1.2. Під час розроблення посадових інструкцій забезпечується єди­ний підхід до викладу змісту, структури розділів, побудови і послідо­вності їх розташування.

Інструкції повинні містити повний перелік завдань та обов’язків, по­вноважень, відповідальності, в тому числі з охорони праці, безпечного ведення робіт та екологічної безпеки, в разі потреби мати необхідні пояс­нення, а всі терміни повинні бути чітко визначені.

2. Зміст та побудова інструкцій

2.1. Назва інструкції повинна бути короткою, інструкція повинна бути персоніфікованою. Наприклад: «Посадова інструкція начальника цеху № 1 Вербового Івана Миколайовича».

2.2. Посадова інструкція повинна містити такі розділи: – «Загальні положення»; – «Завдання та обов’язки»; – «Права»; – «Відповідальність»; – «Повинен знати»; – «Кваліфікаційні вимоги»; – «Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою».

2.3. У розділі «Загальні положення» наводяться дані про сутність, особливості і мету робіт, порядок укладення та припинення трудового до­говору, класифікаційні критерії, визначальні ознаки спеціальності й спеціалізації, додаткові відомості про посаду, професію тощо.

2.4. Розділ «Завдання та обов’язки» розкриває зміст робіт, які має ви­конувати працівник.

2.5. У розділі «Права» визначаються і наводяться делеговані праців­никові правові засоби, за допомогою яких забезпечується виконання по­кладених на нього завдань та обов’язків.

2.6. У розділі «Відповідальність» вказуються показники особистої відповідальності за виконання робіт, а також переліки результатів, яких необхідно досягти працівникові у процесі професійної діяльності за вка­заною посадою або професією.

2.7. У розділі «Повинен знати» наводяться відповідно до кваліфі­каційної характеристики вимоги до знань, умінь, майстерності працівника, а також додаткові вимоги, викликані реальними умовами виробництва.

2.8. У розділі «Кваліфікаційні вимоги» наводяться норми, які стосу­ються рівнів освіти, кваліфікації, досвіду, спеціалізації, достатніх для по­вного якісного виконання робіт за посадою.

2.9. У розділі «Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою» розкриваються взаємовідносини та зв’язки з іншими працівниками у під­розділі і за його межами, умови заміщення у разі відсутності тощо.

2.10. Посадові інструкції, поряд з роботами, що внесені до складу відповідного розділу кваліфікаційних характеристик професій, повинні містити вимоги щодо:

– раціональної та ефективної організації праці на робочому місці;

– дотримання норм технологічного процесу;

– забезпечення працездатного стану машин, механізмів, обладнання і показників надійності виробничої або функціональної системи за пара­метрами якості продукції (послуг), продуктивності, матеріальних і вар­тісних витрат на виготовлення продукції (надання послуг);

– вжиття заходів щодо попередження відмов технологічних систем і виникнення браку;

– сприяння ефективній діяльності виробничих і функціональних си­стем вищих рівнів (дільниці, відділу, іншого підрозділу, установи, ор­ганізації в цілому);

– знання і виконання вимог нормативних актів з охорони праці і на­вколишнього середовища, правила безпечного поводження з устаткуван­ням, машинами, механізмами, використання засобів колективного та індивідуального захисту;

– вжиття заходів для поліпшення умов праці, передбачених трудовим та колективним договорами і правилами внутрішнього трудового розпо­рядку.

– попередження виникнення і усунення наслідків природних і техно­генних аварій та катастроф (пожежі, аварії, повені тощо).

2.11. Посадові інструкції для керівників усіх рівнів відповідно до їх компетентності повинні містити вимоги щодо:

– розробки директивних та керівних матеріалів, що створюють мож­ливості для майбутнього розвитку;

– впровадження нормативних та інструктивних матеріалів, що забез­печують умови для удосконалення організації виконання робіт і управ­ління підрозділами;

– відповідальності за налагодження ефективних виробничих (служ­бових) взаємовідносин і зв’язків між працівниками;

– стеження за дотриманням вимог посадових інструкцій;

– аналізу стану виконання планів, організації робіт, виконавської майстерності працівників, задоволення вимог замовників;

– відповідальності за якість порівняльних показників для визначен­ня відповідності планових завдань виконаним роботам.

– удосконалення форм винагородження та заохочення працівників відповідно до їх професійних та ділових якостей, складності та умов праці, результатів господарської діяльності підприємства;

– застосування методів оцінювання результатів управлінських рі­шень (стратегічне планування, визначення цілей і пріоритетів, раціональ­не використання ресурсів виробництва тощо);

– накопичення інформації від замовників, постачальників та парт­нерів з метою поліпшення якості робіт;

– відповідальності за формування на виробництві, у сфері послуг освітнього та кваліфікаційного рівнів, необхідних для успішного вико­нання працівниками робіт;

– постійного впровадження заходів щодо навчання та розвитку працівників, мотивації до досягнення високих економічних результатів;

– створення необхідних умов для успішного ведення робіт, особливо з виготовлення нових виробів (надання нових послуг), поширення їх на товарні ринки (ринки послуг), встановлення партнерських відносин з постачальниками, споживачами та конкурентами;

– впровадження світового досвіду і передової вітчизняної практики організації виробництва (робіт).