4. Мислення

Мислення є процесом пізнавальної діяльності індивіда, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності.

Особливістю мислення є те, що воно майже завжди пов'язане з наявністю проблемної ситуації, завдання, яке необхідно вирішити. Його результатом є не образ, а деяка думка, або ідея.

У науковій літературі виділяють такі функції мислення:

1. Розуміння (на думку дослідників, це одна із форм мислення, властивість або його компонент).

2. Розв’язання проблем і завдань.

3. Цілеутворення (процес породження нових цілей).

4. Рефлексія (діяльність суб'єкта, що спрямована на усвідомлення своїх способів і дій пізнання).

Основні види мислення:

1. Теоретичне:

а) понятійне;

б) образне.

2. Практичне:

а) наочно-образне;

б) наочно-дійове.

Теоретичне понятійне мислення – це таке мислення, користуючись яким людина в процесі вирішення завдання звертається до понять, виконує дії в умі, безпосередньо не маючи справу з досвідом. Такий вид мислення є характерним для наукових теоретичних досліджень. Продуктом теоретичного понятійного мислення може бути, наприклад, відкриття фінансових законів.

Теоретичне образне мислення характеризується тим, що матеріалом, яким користується людина, є не поняття, а образи. Таке мислення притаманне працівникам культури, літератури, мистецтва.

Звичайно, в дійсності ці види мислення співіснують і доповнюють один одного.

Особливістю наочно-образного мислення є те, що процес мислення безпосередньо пов'язаний зі сприйманням навколишньої дійсності і без неї не може здійснюватися. Така форма мислення характерна для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а серед дорослих – для людей, зайнятих творчою роботою.

Наочно-дійове мислення характеризується тим, що сам процес мислення являє собою практичну перетворювальну діяльність, яку здійснює людина з реальними предметами.

5. Уява

Уява – це психічний процес, що виражається у створенні людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Уява відрізняється від сприймання тим, що її образи не завжди відповідають реальності, в них наявні елементи фантазії.

Особливостями уяви є те, що, по-перше, уява властива лише людині; по-друге, уява тісно пов'язана з мисленням, відчуттям і пам’яттю.

Серед видів уяви виділяють такі:

1. Активна і пасивна. Активна уява характеризується тим, що користуючись нею, людина за власним бажанням викликає відповідні образи. Образи пасивної уяви виникають спонтанно.

2. Мимовільна і довільна уява. Мимовільна уява характеризується тим, що створення нових образів не скеровується певною метою. Довільна уява виникає, коли людина має спеціальну мету створити образ того чи іншого об’єкта.

3. Продуктивна і репродуктивна. Продуктивна уява відрізняється тим, що в ній дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно відтворюється. При репродуктивній уяві ставиться завдання відтворити реальність у тому вигляді, в якому вона є; така уява нагадує сприймання або пам'ять.

4. Художня, наукова, технічна та ін. У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові та ін.) образи. Технічна уява характеризується створенням образів просторових відношень. Наукова уява проявляється у плануванні і проведенні експериментальних досліджень.

Уява виконує ряд специфічних функцій в житті людини. Перша з них полягає в тому, щоб зображувати дійсність в образах і мати можливість користуватися ними при вирішенні завдань. Ця функція уяви тісно пов'язана з мисленням. Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційних станів. Третя функція уяви пов'язана з її участю в довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини, зокрема, сприймання, уваги, пам'яті, емоцій тощо. Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здатності здійснювати їх в умі. П'ята функція - це планування і програмування діяльності.