Питання і завдання для самоконтролю

1. Якими для людини можуть бути наслідки нехтування психологічними знаннями?

2. Що є предметом психології? Які основні групи психічних явищ вона вивчає?

3. Як треба розуміти твердження, що психічні явища – суб'єктивний образ об'єктивного світу?

4. 4. В чому зв’язок психіки і діяльності мозку?

5. Які галузі психологічної науки найбільше пов'язані з Вашою майбутньою професією?

6. Назвіть основні методи психологічної науки.

Теми рефератів

1. Роль психології в оптимізації професійної діяльності.

2. Психологічна наука і психологічна практика.

3. Свідоме і несвідоме у психіці і поведінці людини.

Література для самоосвіти

1. Будмаев Б.Ц. Психология: как ее изучить и усвоить: Учебно-методическое пособие для студентов вузов. – М.: Учеб. литература, 1997. – 256 с.

2. Введение в психологию: Учеб. пособие / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Академия, 1995. – 496 с.

3. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вузів. – К.: Лібра, 1998. – 270 с.

4. Дубравська Д. М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с.

5. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник: У 2 ч. – К.: КНЕУ, 1999.

6. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: Рефл−бук; К.: Веклер, 1999. – 528 с.

7. Немов Р.С. Психология: Учебник: В 3 кн. – 3-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 1997.

8. Психология и педагогика: Учеб. пособие / В.М. Николаенко, Г.М. Залесов, Т.В. Андрушина и др. – М.: ИНФРА−М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. − 175 с.

9. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь,1999. – 558 с.

10. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 520 с.

11. Фолкэн Уак Т. Психология – это просто. – М.: Агенство “Фаир”, 1997.  208 с.

Лекція 2

Пізнавальні психічні процеси

Найважливіше завдання цивілізації 

навчити людину мислити.

(Т. Едісон)

План

1. Відчуття і сприймання.

2. Увага.

3. Память.

4. Мислення.

5. Уява.

1. Відчуття і сприймання

Відчуття вважають найпростішими з усіх психічних явищ. Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів об`єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливі на органи чуття. Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразників на адекватний йому аналізатор. Відчуття поділяються на такі види:

1. Зорові відчуття. У пізнанні навколишнього світу та діяльності людини зорові відчуття відіграють значну роль. Апаратом зору є око, яке характеризується високою рухливістю.

2. Нюхові відчуття. Ці відчуття зумовлюються мікроскопічними частинами речовини, яка потрапляє в носову порожнину. Завдяки органам нюху людина відчуває різноманітні запахи.

3. Смакові відчуття. Цей вид відчуттів має чотири основні модальності: солодке, солоне, кисле та гірке. Всі інші відчуття смаку являють собою різноманітні комбінації цих чотирьох основних.

4. Шкірні відчуття. Шкірна чутливість поділяється на тактильну, тобто відчуття тиску, дотику та температурну (відчуття холоду і тепла).

5. Слухові відчуття. Органом, що відповідає за слух, є вухо. Розрізняють три види слухових відчуттів: мовні, музикальні та шуми.

6. Органічні відчуття. До них належать відчуття голоду, спраги, змін у діяльності серця та інших внутрішніх органів.

7. Статичні відчуття відображають статику тіла, його рівновагу, положення тіла в просторі.

8. Кінестезичні відчуття – це відчуття рухів і положення окремих частин власного тіла.

Крім якісних характеристик, що відображають вплив специфічних видів енергії, всі відчуття характеризуються рядом кількісних характеристик. Одна з них – абсолютний поріг чутливості та пороги чутливості до розрізнення.

Для того, щоб в результаті дії подразника на органи чуття виникло відчуття, необхідно, щоб стимул, що його викликає, досягнув певної величини. Така величина називається абсолютним верхнім порогом чутливості. Найбільша сила подразника, при якій ще існують відчуття даного виду, називається верхнім абсолютним порогом чутливості (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 – Середнє значення абсолютних порогів чутливості для різних органів чуття

Органи чуття	Величина абсолютного порогу передана у вигляді умов, при яких виникає ледве помітне відчуття даної модальності.
Зір	Здатність сприймати полум`я свічки на відстані до 48 м від ока.
Слух	Відчуття звуку ручного годинника у повній тиші на відстані до 6 м.
Смак	Відчуття наявності однієї ложки цукру в розчині, що містить 8 л води.
Запах	Відчуття запаху однієї краплі парфумів у приміщенні, що складається з шести кімнат.

За допомогою органів чуття ми можемо не лише констатувати наявність чи відсутність того чи іншого подразника, а й розрізняти подразники за їх силою, інтенсивністю та якістю. Те найменше збільшення сили діючого подразника, яке зумовлює ледве помітну різницю відчуттів, називається порогом чутливості до розрізнення.

У житті ми постійно помічаємо зміну в силі освітлення, збільшення або зменшення звуку. Це і є прояви порогу розрізнення.

Сприймання – це цілісне відображення предметів, ситуацій та подій при безпосередньому впливі фізичних подразників на органи чуття. Разом із процесами відчуття сприймання забезпечує безпосередньо-чуттєву орієнтацію в навколишньому світі.

Відчуття знаходиться в нас самих, а властивості предметів, що сприймаються, їх образи локалізовані в просторі. Цей процес характерний для сприймання, на відміну від відчуття, називається об`єктивацією.

Основними властивостями образу, що створюється в процесі і в результаті сприймання, є предметність, цілісність, константність та категоріальність.

Предметність сприймання – це здатність людини сприймати світ не у вигляді набору не пов`язаних один з одним відчуттів, а у формі відокремлених один від одного предметів, що мають властивості, які викликають дані відчуття.

Цілісність сприймання виражається в тому, що, сприймаючи певний об`єкт, ми виділяємо його окремі ознаки, сторони, властивості і водночас об`єднуємо їх у єдине ціле, завдяки чому і виникає його образ в цілому.

Константність сприймання – це здатність сприймати предмети відносно постійними за формою, кольором і величиною, рядом інших параметрів незалежно від змін фізичних умов сприймання.

Категоріальність людського сприймання проявляється в тому, що воно має узагальнений характер, і кожний предмет ми позначаємо словом-поняттям, відносимо до певного класу.

Відповідно до цього класу в предметі ми бачимо ознаки,

властиві всім предметам цього класу.

Сприймання поділяється на такі види: зорове, слухове, дотикове, кінестезичне, нюхове та смакове.

За іншою класифікацією сприймання може бути таких видів: сприймання простору, сприймання часу і сприймання руху.