4. Методи навчання

Термін “метод” походить від грецького слова “methodos”, що означає “шлях, спосіб наближення до істини”.

У педагогічній літературі немає єдиної думки щодо ролі і визначення поняття “метод навчання”. Так, Ю.К. Бабанський вважає, що “методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача і тих, хто вчиться, спрямованої на розв’язання завдань освіти”.

Т.О. Ільїна розуміє під методом навчання “спосіб організації пізнавальної діяльності учнів”.

В історії дидактики склалися різні класифікації методів навчання. Розглянемо основні з них.

Класифікація методів навчання

Методи навчання за критерієм джерела знань:

1. Словесні: пояснення, роз’яснення, розповідь, бесіда, інструктаж, лекція, дискусія, диспут.

2. Наочні: ілюстрація, демонстрація, спостереження учня.

3. Робота з книгою: читання, вивчення, реферування, цитування, виклад, складання плану, конспектування.

4. Відеометод: перегляд, навчання, вправи під контролем “електронного вчителя”, контроль.

5. Практичний: дослід, вправи, навчально-виробничий процес.

Методи навчання за критерієм пізнавальної діяльності учнів (І. Я. Лернер, М. М. Скаткін):

1. Пояснювально-ілюстративний метод. Учні отримують знання на лекції, з навчальної літератури, через екранний посібник у “готовому” вигляді. Сприймаючи і осмислюючи факти, оцінки, висновки, учні залишаються в рамках репродуктивного (відтворюючого) мислення. У вузі даний метод знаходить найширше застосування для передачі великої кількості інформації.

2. Репродуктивний метод. До нього відносять застосування вивченого на основі зразка чи правила. Діяльність учнів має алгоритмічний характер, тобто виконується за інструкціями, правилами в аналогічних, схожих з показаним способом, ситуаціях.

3. Метод проблемного викладу є перехідним від виконавчої до творчої діяльності. Використовуючи найрізноманітніші джерела і засоби, педагог перш ніж викласти матеріал, ставить проблему, формулює пізнавальне завдання, а потім, розкриваючи систему доказів, порівнюючи точки зору, різні підходи, показує спосіб його вирішення. Учні ніби стають свідками і співучасниками наукового пошуку.

4. Частково-пошуковий (евристичний) метод полягає в організації активного пошуку способів вирішення висунутих у навчанні пізнавальних завдань. Учні під керівництвом педагога самостійно розмірковують, вирішують завдання, що виникають, створюють і вирішують проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, роблять висновки і т. ін., в результаті чого у них формуються усвідомлені міцні знання. Навчальна діяльність розвивається за схемою: вчитель – учень – вчитель – учень. Процес мислення учнів набуває продуктивного характеру, але при цьому поетапно спрямовується і контролюється педагогом чи самими учнями на основі роботи над програмами (в тому числі і комп’ютерними) та навчальними посібниками. Однією з модифікацій даного методу є евристична бесіда – перевірений спосіб активізації мислення, активізації інтересу до пізнання на семінарах і колоквіумах.

5. Дослідний метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем та завдань і короткого усного чи письмового інструктажу учні самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спостереження і виміри та виконують інші дії пошукового характеру. Діяльність вчителя зводиться до оперативного керування вирішенням проблемних завдань. Навчальний процес характеризується високою інтенсивністю, навчання супроводжується підвищеним інтересом, отримані знання відрізняються глибиною, міцністю, дієвістю. Методи навчальної роботи безпосередньо перетворюються в методи наукових досліджень.