Питання і завдання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність поняття «конфлікт».

2. Охарактеризуйте основні типи конфліктів.

3. Чи можна вважати синонімами поняття «конфлікт» і «конфліктна ситуація»?

4. Які основні причини виникнення конфліктів в організації?

5. Який тип акцентуації характеру пов`язаний з великими дефектами спілкування і виникнення конфліктів?

6. Охарактеризуйте умови, при яких суб`єкт конфлікту вибирає стратегію конфронтації, ухилення, компромісу.

7. Наведіть приклади динаміки конфлікту, учасником якого були ви.

8. Виконайте творчу письмову роботу на тему «Був конфлікт: тепер аналіз».

Теми рефератів

1. Конфлікти і транзактний аналіз.

2. Типи конфліктних особистостей.

3. Технології раціональної поведінки в конфлікті.

4. Конфлікти в сім`ї.

5. Конфлікти в сфері управління.

6. Протиріччя і конфлікти у педагогічній взаємодії.

Література для самоосвіти

1. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. – К.: Наукова думка, 1996.

2. Громов О.Н. Конфликтология. – М., 1998.

3. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Уч. пособ.  К.: МАУП, 2000.

4. Пірен М.І. Основи конфліктології: Навч. посібник. – К., 1997.

5. Скотт Д.І. Конфликты. Пути их преодоления.  К.: Внешторгиздат, 1991.

6. Рыбакова М.М. Конфликты и взаимодействие в педагогическом процессе. – М.: Просвещение, 1991.

7. Столяренко Л.Д. Основы психологии.  Ростов-на-Дону: Феникс, 2002.

8. Орбан−Лембрик Л.Е. Технологія управління: Посібник.  К.: Академвидав, 2003.

9. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии.  СПб.: Питер, 2001.

10. Хорни К. Ваши внутренние конфликты.  СПб.: Лань, 1987.

11. Сысоенко В.А. Супружеские конфликты. – М.: Мысль, 1988.

12. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации.  М.: Инфро-М, 1996.

Лекція 10

Психологія колективу

Організації існують з однієї причини:

щоб допомогти людям зробити те,

що поодинці кожному було б не під силу.

(Р. Уотермен)

План

1. Група, її структурна організація.

2. Формальні відносини у колективі.

3. Неформальні стосунки у колективі.

4. Феномени групової життєдіяльності.

5. Стадії розвитку колективу.

6. Соціально-психологічний клімат колективу.

Неможливо зрозуміти людину, охарактеризувати процес її суспільного розвитку, не звертаючись до аналізу тих груп, членом яких вона є. З другого боку, група сама по собі не є простим об`єднанням людей, що увійшли до неї, а являє собою з моменту свого психологічного виникнення самостійне цілісне явище із власними характеристиками, що не зводяться до індивідуальних характеристик її членів (всі професіонали, творчі люди з бажанням працювати не можуть мирно співіснувати, вирішувати проблеми). Група має свою історію розвитку і закономірності життєдіяльності.

1. Група, її структурна організація

Група – це самостійний суб’єкт діяльності, який може розглядатися з точки зору своїх якостей, процесів і структур.

Які ж основні параметри, за допомогою котрих можливий соціально-психологічний аналіз групи? Вся сукупність цих параметрів може бути поділена на власне характеристики групи і характеристики, що визначають місце людини в групі.

До власне характеристик групи відносимо композицію групи, структуру, групові процеси.

До характеристик, що визначають місце людини у групі, відносимо систему групових очікувань, систему статусів і ролей членів групи.

Композиція групи, або її склад, − це сукупність характеристик членів групи, важливих з точки зору аналізу групи як цілого. Наприклад, чисельність групи, її віковий та статевий склад, національність і соціальне становище членів групи тощо.

Структура групи розглядається з точки зору тих функцій, які виконують окремі члени групи, а також з точки зору міжособистісних стосунків у ній.

Виділяють такі структури:

 соціометрична структура – це сукупність супідрядних позицій членів групи в системі внутрішньогрупових міжособистісних виборів (надання переваг). Це система симпатій та антипатій між членами групи;

 комунікативна структура – це сукупність позицій членів групи в системах інформаційних потоків, що пов’язують членів групи між собою і навклишнім середовищем. Володіння інформацією – важливий показник місця члена групи. Під час аналізу інформаційних групових зв’язків часто використовують термін “комунікативний ланцюг” і виділяють два типи таких мереж: централізований і децентралізований;

 структура соціальної влади в самій групі – це система місцезнаходження членів групи залежно від їх здатності впливати на більшість. Соціальна влада в групі реалізується феноменами лідерства і керівництва.

Аналіз групових процесів дає змогу поглянути на групу в її динаміці, відповісти на такі запитання: що відбувається в малій групі? як вона розвивається? які найважливіші шляхи і фактори, що визначають процес зміни групи в часі? як забезпечує група свою внутрішню єдність? Отже, до групових процесів відносимо керівництво, лідерство, прийняття групових рішень, вироблення групових норм (думок, правил, цінностей), груповий тиск, розвиток, згуртування групи, конфлікти, сумісність членів.