5. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації

К.У. Томасом і Р.Х. Кілменном була розроблена концепція стилів поведінки людини під час конфлікту чи передконфліктній ситуації.

В основі концепції лежить уявлення про те, що, конфліктуючи, людина вирішує для себе питання, чиї інтереси вона прагнутиме задовольнити: свої чи партнера. Виділяють п`ять стилів поведінки у конфлікті:

1) конкуренція − активне відстоювання власної позиції та інтересів;

2) уникнення − ухилення від взаємодії на шкоду і собі, і партнеру;

3) співробітництво − пошук розв`язання, що дає змогу повністю задовольнити інтереси обох, вирішивши їхні протиріччя;

4) компроміс − пошук рішення, що ґрунтується на взаємних поступках;

5) пристосування − дії в інтересах партнера і на шкоду собі.

Вибір певного стилю поведінки залежить від ситуації і від особистісних якостей конфліктуючих сторін:

• конкуренція (суперництво) властива, зазвичай, людям із сильною волею, авторитарним, владним, що звикли завжди задовольняти свої потреби; інколи так поводять себе керівники для того, щоб ухвалити непопулярне рішення; подібний стиль поведінки, зазвичай, викликає відчуження, не сприяє авторитету, перемога в такому конфлікті не надійна;

• уникнення доцільне, коли проблема відразу не розв`язується, а витрачати сили і час на її вирішення не хочеться, коли мало шансів на перемогу, коли хочеться виграти час чи є надія, що ситуація вирішиться сама собою; іноді така поведінка допомагає проаналізувати накопичену інформацію, знайти більш вагомі аргументи, краще вивчити інтереси партнера, переглянути власні інтереси;

• співробітництво потребує терпіння, часу, зате приводить до довгострокового, надійного, взаємовигідного рішення; побудовані на співробітництві стосунки потребують уміння стримувати свої емоції, володіти техніками зняття напруги, активного слухання; результатом є включення обох сторін, взаємний авторитет і повага;

• компроміс необхідний, коли зіткнення інтересів настільки велике, що спільне рішення знайти не вдається; тоді звертаються до варіанта взаємних поступок (наприклад, дві людини претендують на одну посаду або бажають зайняти одне і те ж робоче приміщення); компроміс необхідний людям, що мають однакову владу, однаково сильні аргументи на користь власних інтересів, які розуміють, що краще хоч будь-що отримати, аніж все втратити;

• пристосування ефективне, коли зрозуміло, що інтереси іншої сторони важливіші, ніж власні; коли стоїть завдання створення чи відновлення нормальної робочої атмосфери; коли спокійні і добрі стосунки з партнером важливіші за перемогу; коли принесення в жертву власних інтересів буде із вдячністю прийнято партнером, а також коли партнер має більшу владу і вплив.

Вищезазначені стилі поведінки − це стратегії. Для того, щоб їх здійснювати, необхідно звертатись до різних тактик і використовувати широкий арсенал психологічних прийомів. Якщо цього не робити, то конфлікт неминучий.

Виходячи з визначення конфлікту, його розв`язання − це, по-перше, погодження суперечливих інтересів (позиція) чи хоча б винесення їх за межі простору взаємодії. По-друге, це зняття емоційної напруги. По-третє − налагодження доброзичливої атмосфери, яка буде прийнятною для подальшої взаємодії.

Для того, щоб упоратися з власним прихованим конфліктом, корисно не ображатися одразу, а «пропустити образу через час», спробувати відволіктися, зайнятися будь-якою працею. Намагатися поглянути на проблему ще раз, але з боку: очима партнера, себе на його місці, сторонніх спостерігачів, втягнутих у конфлікт співробітників чи друзів.