1. Психічні процеси (пізнавальні: відчуття, сприймання, пам’ять, уява, мислення; емоційні: активні і пасивні переживання; вольові: рішення, виконання, вольове зусилля).

Психічні процеси протікають з різною швидкістю і інтенсивністю.

Отже, психічний процес – це елементарне психічне явище, яке має початок, розвиток і кінець, проявляється у вигляді реакції.

2. Психічні стани (бадьорість, піднесеність, смуток) – триваліші порівняно з психічними процесами (кілька годин, днів, тижнів) і складніші за структурою і утворенням. Кожна людина щодня відчуває різні емоційні стани. При одному психічному стані розумова і психічна робота виконується легко і продуктивно, при другому – важко і неефективно. Виникають певні стани під впливом обставин, фізіологічних факторів, ходу роботи, часу і словесних впливів (похвала, засудження і т. ін.).

3. Психічні властивості – стійкі утворення, що забезпечують певний рівень діяльності і поведінки, типовий для даної людини. Кожна психічна властивість формується поступово і закріплюється в практиці. До психічних властивостей відносять: темперамент, характер, здібності і стійкі особливості інтелектуальної (спостережливість, допитливість.), емоційної (емоційність, пристрасність), вольової (рішучість, наполегливість) діяльності.

Отже, предметом психології, під яким розуміється система понять, що пояснюють закономірності психіки як форми психічного відображення дійсності, є власне психічні процеси, стани і властивості особистості. Це загальний предмет для всіх психологічних наук і їх галузей, хоча в кожній з них він уточнюється.

Тісний зв'язок психіки і діяльності мозку не викликає сумніву. Як відомо, центральна нервова система складається зі спинного мозку і різних структур головного мозку. Пошкодження чи неадекватне функціонування будь-якої ділянки нервової системи зумовлює специфічні порушення у функціонуванні організму і психіки. Найбільш сильно на психіку впливає характер повноцінності і адекватності функціонування головного мозку, особливо кори головного мозку. В корі головного мозку виділяються сенсорні зони, куди поступає і обробляється інформація з органів чуття і рецепторів, моторні зони, які управляють скелетними м'язами тіла і рухами, діями людини та асоціативні зони, які використовуються для переробки інформації.

Наприклад, дотичні до сенсорних областей гностичні зони відповідальні за процес сприйняття, а сусідні з моторно-руховою областю праксичні зони забезпечують тонку моторику і автоматичні рухи. Асоціативні зони, що розташовані в лобовій частині мозку, особливо тісно пов'язані з мислительною діяльністю, мовою, пам'яттю, усвідомленням положення тіла в просторі. Спеціалізація мозкових півкуль досягає найбільшого розвитку у людини. Відомо, що у близько 90% людей домінує ліва півкуля, в якій розташовані центри мозку. Залежно від того, яка півкуля у людини розвинута краще (таблиця 1.1) активніше функціонує, з'являються відмінності у психіці людини, її здібностях. Обидві півкулі функціонують у взаємозв'язку.

Таблиця 1.1 Функції півкуль головного мозку

Функції лівої півкулі	Функції правої півкулі
1. Читання і рахування, переважне оперування знаковою інформацією (словами, символами, цифрами; читання карт, схем, запам’ятання імен, хронологічний порядок). 2. Мовна активність, чутливість до смислу (логічність). Бачення світу веселим, легким. Детальне сприйняття.	1. Відчуття протяжності часу. Орієнтування в просторі. 3. Запам’ятання образів, конкретних подій, впізнавання облич людей. 4. Сприймання емоційного стану людей. 5. Сприймання музики. 6. Емоційне інтуїтивне сприйняття (цілісне, образне сприйняття). 7. Бачення світу сумбурним.