3. Основні вольові якості людини

Вольова дія кожної людини має свою особливу неповторність, оскільки є відображенням відносно стійкої структури особистості. В рамках індивідуальних відмінностей вольової сфери виділяють такі вольові якості.

Сила волі проявляється на всіх етапах вольового акту, а найбільше при подоланні перешкод, відмові від спокус та контролі своїх почуттів.

Цілеспрямованість. Така якість притаманна людині з ясними цілями, що не розмінюється на дрібниці. Цілеспрямовані люди точно знають, чого хочуть, куди ідуть, за що борються.

Ініціативність. Це вольова якість, завдяки якій людина діє творчо. Вчинки ініціативної людини в сучасних умовах характеризуються сміливістю, активністю. Ініціативність грунтується, як правило, на багатстві і яскравості нових ідей, планів, уяви. Для багатьох людей найважливішим є подолання власної інертності, вони не можуть щось придумати самі, без стимуляції інших.

Самостійність. Якщо людина необгрунтовано відмовляється від власних думок і поглядів, легко стає на чужу точку зору, якщо вона без особливої потреби звертається за допомогою, то не можна визнати, що в неї розвинута така вольова якість, як самостійність. Бувають, однак, випадки, коли негативізм (необгрунтоване прагнення чинити всупереч будь-кому) помилково оцінюється як самостійність.

Витримка – це вольова якість, що характерна для людей, які управляють своїми діями і вчинками. Такі люди урівноважені і послідовні, не допускають імпульсивних дій в емоційно напруженій обстановці.

Рішучість – здатність приймати і впроваджувати в життя швидкі, обгрунтовані і тверді рішення. Рішучість проявляється у виборі дій, засобів досягнення мети. Зовні рішучість проявляється у відсутності сумнівів, тому може видатись, що рішуча людина легко і вільно вибирає мету. Однак це не так. Суттєвою передумовою рішучості є сміливість як уміння протистояти страхові, йти на певний ризик для досягнення своєї мети.

Наполегливість – уміння постійно і довго переслідувати мету, не понижуючи енергії в боротьбі з труднощами. Нерідко люди розумні і навіть талановиті не здатні відстоювати свої рішення. При найменших перешкодах вони вважають їх непереборними і відступають, щоб даремно не витрачати сили. В той же час наполегливість може втратити певну гнучкість і перейти у впертість, коли людина, незважаючи ні на що, прагне наполягти на своєму. На перше місце при цьому, зазвичай, виходять особисті інтереси, а не логіка, розум, зовнішні обставини. Без наполегливості не може бути рішучості, самостійності, витримки і цілеспрямованості.

Енергійність. Люди, яких називають енергійними, можуть сконцентрувати всі свої фізичні і духовні сили на досягнення мети. Однак часто енергійність спостерігається лише на початкових етапах виконання дії, а в тих випадках, коли необхідні тривалі зусилля, енергійність прогресивно зменшується і виявляється слабко.

4. Формування волі

Як і інші психічні процеси, воля причинно зумовлена. Людина не народжується з сильною чи слабкою волею. Воля розвивається в суспільному житті і діяльності. Наведемо приклад експерименту, що проводився у США. Відібрали 1000 дітей з незвичайними здібностями та міцним здоров’ям і прослідкували за ними впродовж п’ятнадцяти років. За перші п’ять років, у період навчання в школі, успіхи відібраних учнів, в основному, відповідали їх здібностям. Але через п’ятнадцять років у 30 відсотків уже дорослих людей, у дитинстві тестованих вольовими, результати професійної діяльності відповідали вихідному рівню їх здібностей. У 70 відсотків колишніх вундеркіндів скромні результати діяльності не підтвердили наявності у них видатних здібностей. Експеримент ще раз довів, що наполегливість, уміння ефективно організовувати свою діяльність відіграють в житті значно більшу роль, ніж навіть високий інтелект у шкільні роки.

Воля і вольові якості у людини можуть не сформуватися, якщо умови життя і виховання у дитинстві були не сприятливими:

• дитина розбещена, всі її бажання безвідмовно здійснювалися (“легкий світ” – воля непотрібна);

• дитина притиснута суворою волею і вказівками дорослих, нездатна сама приймати рішення.

Батьки, які прагнуть виховати волю у дитини, повинні дотримуватися таких правил:

1. Не робити за дитину те, чого вона може навчитися сама, а тільки забезпечити умови для успіху її діяльності.

2. Активізувати самостійну діяльність дитини, викликати у неї почуття радості від досягнутого, підвищувати віру дитини в її здатність долати труднощі.

3. Навіть маленькій дитині корисно пояснити, в чому полягає доцільність тих вимог, вказівок, рішень, які дорослі ставлять перед нею, і поступово вчити дитину самостійно приймати рішення.

Вольове виховання потребує вміння боротися з лінощами, долати пасивність та небажання діяти.

Один з ефективних засобів виховання волі, особливо для самолюбної молодої людини – розповідь про свої плани, конкретні цілі самовиховання близьким, друзям. Страх осоромитися буде допомагати долати труднощі.

Полегшує будь-яку роботу контроль проміжних результатів досягнення мети. Доречно фіксувати кількісні і якісні результати просування до кінцевої мети.

Оптимістичне ставлення до життя, прагнення отримати перемогу у будь-якій життєвій ситуації, з одного боку дає змогу людині зберігати рівний настрій, з другого  успішно виховувати волю. Почуття гумору вберігає від невдач, помилок, розчарувань у процесі досягнення мети.

Будь-яку, навіть нецікаву діяльність можна виконувати, досягаючи досконалості. Необхідно вчитися концентрувати увагу, розвивати мислення, сповна занурюватися у справу, виховувати самодисциплінованість.

Багато молодих людей дуже образливо ставляться до констатації їх недоліків, майже безболісно визнають за собою цей дефект, часто використовуючи його як своєрідний психологічний захист, виправдання свого безсилля і непристосованості до життя.