Лекція 6 воля

Той, хто хоче розвинути свою волю, повинен навчитися долати перешкоди.

(І. П. Павлов)

План

1. Поняття про вольову поведінку людини.

2. Структура вольової дії.

3. Основні вольові якості людини.

4. Формування волі.

1. Поняття про вольову поведінку людини

Творче життя і діяльність пов`язана з вирішенням практичних завдань розвитку економіки, науки, техніки, культури і мистецтва, потребують від людини підвищеної активності і напруження фізичних та духовних сил. Усвідомлюючи необхідність діяти і приймати відповідні рішення, людина далеко не завжди переходить до реалізації планів (закінчити розпочату роботу, яка для неї не цікава, зробити для себе щось неприємне, дотримуватися дієти, даної обіцянки, розпорядку дня, перервати суперечку і замовкнути, якими б образливими не видавалися слова опонента тощо). Тільки мотивацією такий “перехід” пояснити неможливо, як неможливо пояснити і те, чому люди нічого реально не чинять для здійснення своїх планів, рішень, задоволення інтересів, що часто переживаються гостро і емоційно. Коли люди, що мають однакові знання і вміння, дотримуються близьких переконань і поглядів на життя з різним ступенем рішучості та інтенсивності, приступають до розв’язання поставлених завдань, чи коли при зіткненні з труднощами одні з них припиняють діяти, а інші діють із подвоєною енергією,  ці явища пов’язують з проявом їх волі.

Якщо ми прослідкуємо життєві колізії знаменитих людей, то легко помітимо, що всі вони мали головний талант – вміння долати перешкоди. Не зважаючи на втрату слуху, Бетховен продовжував писати музику. Долаючи всезагальну недовіру, Магеллан здійснив перше кругосвітнє плавання. Не маючи історичних аналогів, Суворов провів свою армію через Альпи. Менделєєв сотні тисяч разів перетасовував картки з назвами хімічних елементів і досягнув мети: склав періодичну таблицю. І цей ряд можна продовжувати, тому що саме вміння не пасувати перед труднощами, а навпаки – отримувати задоволення від їх подолання, багатьох людей зробило знаменитими. Безвільні люди не доводять розпочатої справи до кінця, не здатні переборювати навіть не значні труднощі, відкладають справу на потім. Вони легко відволікаються від важливої роботи, беруться за маловажливе, дріб`язкове, не потрібне. Слабкохарактерні люди в екстремальних ситуаціях розгублюються, стають безпорадними. Їм властива мрійливість, вони часом подають цікаві пропозиції, але не реалізують їх.

Ось чому кожний, хто має конкретні цілі у своєму житті та докладає певних зусиль для їх здійснення і втілення задуманого в реальність, повинен володіти необхідними вольовими зусиллями.

Всі дії людини можуть бути поділені на дві категорії: мимовільні (невольові) і довільні (вольові).

Мимовільні дії відбуваються у результаті виникнення неусвідомлених чи не достатньо чітко усвідомлених спонукань. Ці люди мають імпульсивний характер, у них немає чіткого плану. Прикладом мимовільних дій можуть бути вчинки людей у стані афекту (здивування, страх, захоплення, гнів), а також імпульсивні дії та автоматизм.

Довільні дії передбачають усвідомлення мети, попереднє уявлення тих операцій, які можуть забезпечити її досягнення і почерговість. Усі довільні дії, що відбуваються свідомо і мають мету, названі так, оскільки вони походять від волі людини. Специфічна особливість вольової поведінки в переживанні стану “Я повинен”, а не “Я хочу”, хоч, звичайно, слід враховувати можливість збігання вольової та імпульсивної поведінки (“Я хочу виконати свій обов’язок”).

Воля – свідоме регулювання людиною своєї поведінки (діяльності, спілкування), пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це – здатність людини стимулювати (активізувати) власну поведінку чи гальмувати її (утримуватися від деяких дій і бажань).

Прикладом зовнішніх перепон можуть бути різні завади, які розцінюються як такі, що об’єктивно перешкоджають досягненню поставленої мети. Так, через малий зріст підліток не досягає високих результатів у баскетболі.

Внутрішні, суб’єктивні перешкоди, зумовлені поведінкою людини, суб’єкта вольової дії, можуть бути викликані стомленістю, бажанням відпочити, повеселитися, страхом, соромом, інертністю, просто ледарством тощо. Так, людина через страх відтягує візит до стоматолога.

Основними ознаками вольового акту є:

1. Докладання зусиль для виконання вольового акту.

2. Наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту.

3. Посилення уваги до такого поведінкового акту і відсутність безпосереднього задоволення, яке виникає в процесі і в результаті його виконання.

4. Нерідко зусилля волі спрямовані не стільки на перемогу над обставинами, скільки на поборення самого себе.