3. Врахування темпераменту в діяльності людини

Динамічні риси особистості людини виступають не тільки у зовнішній манері поведінки, не тільки в рухах – вони проявляються і в розумовій сфері, в сфері спонукань, в загальній працездатності. Природньо, особливості темпераменту проявлються під час навчальних занять і в трудовій діяльності. Але головне полягає в тому, що відмінності за темпераментом – це відмінності не за рівнем можливостей психіки, а за своєрідністю її проявів.

Для оптимізації умов діяльності (в тому числі й навчальної) бажано:

1. Перед сангвініком безперервно ставити нові і, якщо є можливість, цікаві завдання, які потребували б його зосередже-ності і напруження, необхідно постійно включати його в активну діяльність, систематично заохочувати його зусилля.

2. Контролювати діяльність холерика якомога частіше; в роботі з ним неприпустимі різкість і невитриманість, оскільки це може викликати негативну реакцію у відповідь, водночас будь-який його негативний вчинок має бути вимогливо і справедливо засуджений; негативну оцінку допустимо використовувати в дуже енергійній формі та настільки часто, наскільки це необхідно для поліпшення його роботи або навчання.

3. Флегматика необхідно залучити до активної діяльності і зацікавити; він потребує систематичної уваги, його допустимо різко переключати з одного завдання на інше.

4. Щодо меланхоліка недопустимі не тільки різкість, грубість, а й підвищений тон, іронія; про його вчинок, провину краще поговорити наодинці; для меланхоліка вкрай необхідним є прояв особливої уваги, вчасна оцінка успіхів, рішучості та волі; негативну оцінку слід використовувати з великою обережністю, пом'якшуючи її негативні дії.

Особливо важливо пам'ятати про те, що в нормальних умовах темперамент має прояв лише в особливостях індивідуального стилю і не визначає результативність діяльності. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність діяльності суттєво підсилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідні додаткова енергетична або динамічна мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами-подразниками. Типовим прикладом екстремальної ситуації може бути необхідність відповідей, зокрема на екзаменах, співбесідах тощо. За цих умов корисно враховувати таке:

1) зайва поспішність сангвініка або невиправдана поривчастість холерика може призводити до недостатньо обміркованих відповідей;

2) флегматик реагує на запитання загальмовано і може скластися враження, що він не знає відповіді, щоб не вивести його з рівноваги, необхідне терпіння;

3) меланхолік – найчутливіший і найуразливіший тип, з ним необхідно поводитися дуже м'яко та доброзичливо.

У практичній діяльності щодо представників різних типів темпераменту доцільно користуватися такими формулами:

1. “Довіряй, але перевіряй”, тому що сангвінік має:

• плюси – життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість;

• мінуси – схильність до зазнайства, безладність, легко-важність, поверховість, надтовариськість, ненадійність; схиль-ність до обіцянок, щоб не скривдити іншого, але не завжди виконує їх, що потребує контролю.

2. “Ні хвилини спокою”, тому що холерик має:”

• плюси – енергійність, захопленість, пристрасність, рухливість, цілеспрямованість;

• мінуси – запальність, агресивність, невитриманість, нетерплячість, конфліктність;

• здатність спрямувати свою активність на колектив і розкласти його зсередини потребує, щоб він весь час був зайнятий певною справою.

3. “Не підганяй”, тому що для флегматика характерні:

• плюси – стійкість, постійність, активність, терплячість, самовладання, надійність;

• мінуси – загальмованість, байдужість, "товстошкірість", сухість;

• неможливість працювати в режимі дефіциту часу, потреба в індивідуальному темпі є свідченням того, що його не треба підганяти, він сам розрахує свій час і зробить справу.

4. “Не нашкодь”, тому що у меланхоліка:

• плюси – висока чутливість, м'якість, людяність, доброзичливість, здатність до співчуття; на нього не можна кричати, надто тиснути, давати різкі та жорсткі вказівки, оскільки він надто чутливий до інтонації і дуже вразливий.

За цими формулами, формально, без врахувань специфіки кожної індивідуальності при організації робочих пар можна виходити з того, що найефективніша робота у парах: холерик- сангвінік, сангвінік- меланхолік, меланхолік - флегматик.

Та за будь-яких умов необхідно знайти можливість реалізації кожного темпераменту, наприклад, за допомогою кооперації і взаєморозуміння між людьми. Ось як може спрацювати принцип “взаємодоповнення”. Наприклад, працюють у парі флегматик і холерик. Першому можна доручити роботу довготривалого характеру, а другому – оперативного. Можна очікувати позитивного результату, тому що спільна діяльність відповідатиме їх інтересам і, головне, вони не дратуватимуть один одного. Можливі такі міркування:

а) флегматика: холерик тому так поспішає, що має видавати “продукцію” щовечора;

б) холерика: флегматик тому так довго розмірковує, що йому треба розробити проблему в цілому, а це потребує серйозного підходу.

Взагалі, знання темпераменту дає змогу виявити всебічність можливостей людини з метою використання потенціалу їхніх сильних особистісних властивостей:

• сангвінік – від вас виходить тепле сонячне світло, що так необхідне людям у нелегкому житті;

• холерик – є надія на успішність життєвого шляху, оскільки ви здатні ставити цілі й домагатися їх досягнення;

• флегматик – за вами, “як за кам'яною стіною”, можуть заховатися ваші близькі, друзі та підлеглі, оскільки ви дуже надійні;

• меланхолік – ви чудовий друг і, за статистикою, частіше за інших здатні на жертовний, героїчний вчинок.

Таким чином, від типу темпераменту залежить, як саме людина реалізує свої дії, і не залежить їх змістовна частина. Темперамент виявляється в особливостях психічних процесів, впливає на швидкість відтворення і міцність запам'ятовування, рухливість розумових операцій, стійкість і переключення уваги тощо. Все означене дає можливість для висновку: темперамент  це, справді, атрибут особистості, на базі якого формуються її якості та риси, і багато в чому  життя (А. П. Чехов).