2. Характеристика типів темпераменту

Наукова основа побудови теорії темпераменту була розроблена І. П. Павловим (18491936) у його вченні про типологічні властивості нервової системи тварин і людей. Видатний фізіолог виділив три основні властивості нервової системи  силу, врівноваженість і рухливість збуджувального і гальмівного нервових процесів. За його даними, з можливих комбінацій цих властивостей доцільно розглядати лише чотири основні, які характеризують чотири типи вищої нервової діяльності. Ці комбінації збігаються з античною класифікацією темпераменту. Так, сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи розглядався І. П. Павловим як відповідний темпераменту сангвініка; сильний, врівноважений, інертний  темпераменту флегматика; сильний, неврівноважений  темпераменту холерика; слабкий  темпераменту меланхоліка.

У працях психологів Б.М. Теплова (18901965), В.Д. Небилицина (19301972) та інших було доведено, що структура властивостей нервової системи є складнішою, а кількість основних комбінацій цих властивостей значно більша, ніж це вважалося раніше. Однак для практичного психологічного вивчення особистості достатньо розподілу на чотири основні типи темпераменту (таблиця 4.1).

Так, для холеричного темпераменту характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкі рухи, а також сила, імпульсивність і яскрава виразність емоційних переживань. Якщо немає адекватного виховання, в поведінці холерика можуть закріпитися такі риси, як нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю в емоціогенних умовах.

Сангвінічному темпераменту властиві висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необхідної зосередженості, до поспіху, а іноді й поверховості.

Меланхолічний темперамент пов'язується з низьким рівнем нервово-психічної активності, стриманістю та приглушеністю моторики й мовлення, значною емоційною реактивністю, глибиною і стійкістю почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впливу в меланхоліка можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об'єктивній дійсності.

Таблиця 4.1  Характеристика темпераментів

Сангвінік	Холерик
Легка пристосованість до умов, що змінюються Високе протистояння труднощам життя Рухливість Товариськість Широке коло знайомих Часта зміна прихильностей Активність і працездатність Швидке переключення на нову роботу Легко перенавчається Продуктивність діяльності Оптимістичність Поверховість у сприйнятті людей і явищ Нудність і млявість за відсутності зовнішніх стимулів	Підвищена збудливість Цілеспрямованість Велика життєва енергія Недостатність самовладання Невитриманість Неврівноваженість Різкість Поривчастість рухів Змінність настрою від злету до падіння Нетерпимість Запальність Галасливість
Флегматик	Меланхолік
Мала чутливість та емоційність Спокій Повільність Врівноваженість Впертість Терплячість Витриманість Самовладання Витривалість Працездатність Інертність Надійність у дружбі Несхильність до змін оточення Вузькість кола спілкування Хороше протистояння сильним і тривалим подразникам	Висока чутливість Емоційна вразливість Пасивність Загальмованість Інертність Сльозливість та образливість Боязливість Тривожність Невпевненість у собі Нерішучість Невиразність міміки та рухів Настороженість до всього нового Ніяковість у присутності нових людей Самостійність Співчутливість до людини Багатство асоціативного внутрішнього світу

Флегматичний темперамент характеризується такими ознаками поведінки, як низький рівень активності та невміння переключатись, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, рівність, сталість, глибина почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутися такі негативні риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій.

Зазначені психологічні характеристики діяльності й поведінки притаманні людям з так званим “чистим” типом темпераменту. Вони можуть бути замасковані рисами характеру, які відповідають вимогам соціального оточення та діяльності й не завжди збігаються з “детермінованим” типом темпераменту, динамічними рисами поведінки. З іншого боку, притаманні людям якості можуть не збігатися з "чистими" типами, а розподілятись у певному континуумі проміжних типологічних позицій.

Цікавий приклад щодо впливу темпераменту на сприйняття однієї і тієї самої ситуації наводить відомий юрист А. Ф. Коні у роботі “Пам'ять і увага”: “Трамвай наїхав на жінку, яка переходила рейки, і спричинив їй тяжкі ушкодження або, може, і смерть, внаслідок того, що вона не звернула увагу на попереджувальний дзвінок, або тому, що його було подано надто пізно”.

Сангвінік, хвилюючись, скаже: “Це була жахлива картина  почувся надривний крик, ринула кров. Мені почувся навіть тріск кісток. Ця картина стоїть перед моїми очима, переслідує мене, хвилює, тривожить”.

Холерик, обурюючись, скаже: “Розчавили жінку! Я давно казав, що міська управа недбала щодо виконання своїх обов'язків. Чи можна доручати керування трамваєм таким водіям, які не вміють своєчасно дзвонити і попереджувати неуважного чи тугого на вухо перехожого? І от маємо результат. Судити треба за ці хиби, і строго судити!”

Флегматик скаже: “Їхав я на візку і бачу: стоїть трамвай, біля нього натовп, щось дивляться. Я підвівся і бачу: лежить якась жінка поперек рейок, мабуть, наїхали і роздавили. Я сів на своє місце і сказав візнику: пішов швидше”.

Меланхолік скаже: “На моїх очах вагон роздавив нещасну жінку. І от людська доля: можливо, вона поспішала до люблячого чоловіка, до дітей, під сімейний дах. І все розбито, знищено, залишилися сльози і скорбота про втрату, яку не повернеш. Картина осиротілої сім'ї з болем виникає в душі”.

З цих прикладів бачимо і домінуючі вроджені емоції (у холерика  схильність до люті і гніву тощо), і прояв екстраверсійності-інтроверсійності, ригідності та ін.

Темперамент може стати джерелом роздратування і напруження у стосунках людей. Наприклад, мати і дитина мають різні темпераменти: мати-сангвінік  швидка, рухлива, експресивна, а донька  флегматик. Досить велика вірогідність того, що мати буде постійно обурюватися повільністю, інертністю своєї дитини, нервуючи і її, і себе. І все це тому, що донька успадкувала темперамент батька, ті ж самі якості якого жінка-мати сприймає як позитивні  спокій, врівноваженість, терплячість, самовладання, надійність тощо.

Цей приклад цікавий тим, що доводить: один і той самий темперамент одним і тим самим суб'єктом сприймається з протилежних позицій, один і той самий темперамент одного й того самого суб'єкта може і дратувати, і захоплювати.

Щоб з'ясувати вплив темпераменту на дії і поведінку людини, уявімо собі таку картину: четверо друзів із різними темпераментами мали на меті піти в театр. Але... вони спізнилися. Які їхні дії в цій ситуації? Велика ймовірність того, що:

• сангвінік одразу оцінить ситуацію і зрозуміє, що до партеру його вже не пустять, тому поспішить наверх на найближчий ярус;

• холерик почне сперечатися з білетером, сподіваючись потрапити на своє місце. Він переконуватиме, що годинник у театрі поспішає, що світло ще не вимкнене і він нікому не “відтопче” ноги і, можливо, навіть спробує відтиснути білетера та продертися у залу, до глядачів;

• флегматик поміркує приблизно так: “Ну, по-перше, трагедії великої не сталося. І потім, перший акт, як правило, взагалі нецікавий  актори ще не розігралися. Піду я спокійно до буфета, з'їм морозива, а потім додивлюся виставу у партері у своєму зручному бархатному кріслі... Бігти на якісь жорсткі лавки верхніх ярусів? Ні, це вже не для мене!”;

• меланхолік висловиться подумки приблизно так: “Ну що ж, звичайно, мені і на цей раз не поталанило”. І майже в сльозах піде додому.