4. Соціалізація особистості

Соціалізація особистості являє собою процес її формування в певних соціальних умовах, процес засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого людина перетворює соціальний досвід у власні цінності і орієнтації, вибірково вводить в свою систему поведінки ті норми і шаблони, які прийняті в суспільстві чи групі.

Норми поведінки, норми моралі, переконання людини визначаються тими нормами, які прийняті в даному суспільстві. Наприклад, в нашому суспільстві плюнути на когось – це знак презирства, а у представників племені масаі – це прояв любові і благословення.

Процес соціалізації може здійснюватися як в спеціальних інститутах, так і в різних неформальних об’єднаннях. До спеціальних соціальних інститутів відносять школу, професійні навчальні заклади (профтехучилища, технікуми, коледжі, вузи), дитячі і молодіжні організації та об’єднання. Надзвичайно важливим інститутом соціалізації особистості є сім’я. Соціалізація може бути і керованою, і спонтанною. При цьому, наприклад, в школі, у вузі засвоюються не тільки ті знання, які є метою навчального заняття, не тільки правила і норми поведінки, які пояснює педагог у процесі навчання і виховання. Молода людина збагачує свій соціальний досвід за рахунок того, що, з точки зору вчителя, може видатися “випадковим”, супутним.

Отже, школа, вуз мають готувати молодь до життя. А життя – це не тільки академічні знання. Розвиток людини в школі і вузі як особистості і суб’єкта діяльності обов’язково включає в себе:

• розвиток інтелекту;

• розвиток емоційної сфери;

• розвиток стійкості до стресів;

• розвиток впевненості в собі;

• розвиток позитивного ставлення до світу і прийняття інших;

• розвиток самостійності, автономності;

• розвиток мотивації самоактуалізації, самовдоско-налення.

Стадії соціалізації

1. Первинна.

2. Стадія індивідуалізації (підлітки, юнаки).

3. Стадія інтеграції.

4. Трудова.

5. Післятрудова.

Механізми соціалізації

1) ідентифікація;

2) наслідування;

3) навіювання;

4) соціальна фасилітація;

5) конформність.

Багато наук беруть до уваги соціальну зрілість особистості, а для такої відносно нової галузі людинознавства як акмеологія (з грецької асmе розквіт),  це стержнева проблема. У сфері дослідження цієї науки  процес і результат досягнення людиною вершин як індивідумом, особистістю, суб`єктом діяльності (в тому числі професійної) і індивідуальністю. У особистісної зрілості чотири “кити”, чотири основні, базові складові, навколо яких групуються багато інших:

а) відповідальність;

б) витриманість;

с) саморозвиток;

г) позитивне мислення, позитивне ставлення до світу (цей компонент наявний у всіх попередніх).

Питання і завдання для самоконтролю

1. Що означає бути людиною?

2. Що означає бути особистістю?

3. В чому сутність потенціалів особистості?

4. Які спільні питання розглядаються у різних теоріях особистості?

5. Як пов’язані елементи структури особистості?

6. Які фактори впливають на психічний розвиток особистості?

7. В чому полягає соціалізація особистості?