Методичні прийоми фінансового обліку
Методичні прийоми або методи в науці являють собою сукупність теоретичних і емпіричних процедур, використання яких дає можливість вивчити предмет, зрозуміти його сутність та закономірності поведінки.
Сутність терміну «методологія» по різному трактується у науковій літературі і, в основному, через походження цього поняття від грецьких слів «метод» та «логос», що означають «шлях дослідження або пізнання, теорія, вчення» та «слово, поняття, вчення» відповідно. Виходячи зі словникових визначень цих понять, методологію слід трактувати як певну сукупність засобів та прийомів пізнання, що застосовуються системно (в логічній послідовності) і вчення про них.
Методологія – це система різноманітних методів, засобів і прийомів наукового пізнання, що включає в себе принципи, закони і категорії, та вчення про цю систему.
В даному визначенні поняття системи слід трактувати як чітку послідовність застосування різноманітних методів, засобів і прийомів (процедур) наукового пізнання.
До основних структурних елементів методології будь-якої науки входять різноманітні принципи, закони та категорії діалектики і відповідні інструменти (принципи, закони і категорії) кожної конкретної науки.
Діалектичний метод пізнання – це метод пізнання дійсності в її цілісності, розвитку і суперечливості. Основні принципи діалектичного методу полягають у тому, що об’єкти дослідження розглядаються у форматі діалектичних законів:
єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін в якісні, заперечення заперечень;
пояснення та прогнозування явищ та процесів базується на філософських категоріях: загального, особливого та одиничного, змісту та форми, сутності та явища, причин та наслідків;
об’єкт дослідження сприймається як об’єктивна реальність;
об’єкти дослідження вивчаються всебічно у всезагальних зв’язках та взаємозалежності, у безперервному русі;
отримані знання перевіряються практикою.
Загальнонаукові методи пізнання об’єднують у собі як теоретичні (аксіоматичний, формалізація, гіпотетичний, абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія) так і емпіричні (спостереження, опис, вимірювання, узагальнення, експеримент, моделювання і ін.) методи досліджень.
Для вивчення економічних процесів, створення інформаційних ресурсів для теоретичного узагальнення про них, як правило, використовуються емпіричні методи дослідження.
Використання емпіричних методів дослідження закладено безпосередньо у визначенні предмету фінансового обліку. Це такі методи як спостереження, виявлення, вимірювання, реєстрація, накопичення, узагальнення інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів користувачам фінансової звітності для прийняття рішень.
Фінансовий облік вивчає свій предмет за допомогою таких загальнонаукових емпіричних методів:
хронологічного і систематичного спостереження;
вимірювання господарських засобів і процесів;
накопичення та систематизація інформації про господарську діяльність;
узагальнення інформації з метою формування показників фінансової звітності.
Спостереження – це початковий етап емпіричного дослідження, який полягає у цілеспрямованому сприйнятті предметів і явищ дійсності для одержання безпосередніх даних про об’єкт пізнання. Воно є науково організованим процесом врахування фактів про явища та процеси, що відбуваються в економіці та збору на його основі масових початкових (вихідних) даних. Отримана при спостереженні інформація фіксується в документі (наприклад у бухгалтерському документі) методом документування.
Вимірювання – це процедура надання досліджуваним явищам чи процесам певних значень. Процес вимірювання певних показників формує їх ознаки, що можуть бути атрибутивними (словесними характеристиками) або кількісними (числовими). Кількісні ознаки відображаються числами, якими встановлюється розмір об’єкта дослідження. Вони можуть бути:
первинними (розмір активів підприємства (грн.), розмір земельної ділянки, що належить підприємству (га);
розрахунковими, утвореними з використанням первинних чисел (прибутковість підприємства, продуктивність праці, рентабельність і ін.).
У фінансовому обліку для забезпечення достовірності інформації щодо встановлення справедливої або ринкової вартості активів чи зобов’язань часто використовують експертну оцінку.
Систематизація – це накопичення інформації за певними ознаками, що передбачає її групування, класифікацію, виділення, розмежування, виокремлення з метою формування певної системи для більш повного розкриття інформації про предмет дослідження.
Узагальнення – це комплекс послідовних дій по зведенню конкретних одиничних фактів в єдине ціле з метою виявлення типових рис та закономірностей, що характеризують досліджуване явище.
Методи пізнання, що використовуються безпосередньо конкретними науками відносяться до таких, які об’єднуються в групу специфічних (конкретнонаукових) методів таких як правові, медичні, біологічні, соціально-економічні, математичні і ін. (рис. 1.4).
спостереження
вимірювання
накопичення
узагальнення
документування
інвентаризація
оцінка
калькулювання
рахунки
подвійний
запис
баланс
інша
фінансова звітність
Рис. 1.4. Загальнонаукові та специфічні методи фінансового обліку
Фінансовий облік має свої специфічні (конкретнонаукові) методи пізнання, які прийнято об’єднувати в метод бухгалтерського обліку, що включає вісім елементів або прийомів :
документування;
рахунки;
подвійний запис;
оцінка;
калькулювання;
інвентаризація;
баланс;
інша звітність.
Документування – це процес відображення інформації про господарську діяльність у відповідних документах. Шляхом документування процесу здійснення господарської операції реалізується використання такого емпіричного методу як спостереження. Правильно оформлені первинні документи є юридичним доказом здійснення господарської операції, а процес оформлення документального підтвердження такої операції повинен відбуватися під час здійснення самої господарської операції, або одразу після неї. Для надання документам юридичної сили та доказовості такі документи повинні мати обов’язкові реквізити, до яких віднесено назву підприємства, назву документа, дату та місце складання документа, зміст господарської операції, яку зафіксовано у даному документі, її натуральні та грошові вимірники, посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
Інвентаризація – у бухгалтерському обліку - це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахунку, зважування, вимірювання і оцінки залишків господарських засобів з метою порівняння з даними бухгалтерського обліку. Водночас, інвентаризація – це метод контролю у бухгалтерському обліку майна, коштів підприємства, що забезпечує відповідність облікових даних їх фактичній наявності. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку має певну послідовність та узгодженість з іншими елементами облікового процесу, а саме, вона здійснюється перед складанням балансу.
Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення даних про такі об’єкти. Для встановлення вартості об’єктів обліку існує цілий ряд оцінок, до яких слід віднести: первісну вартість, історичну (фактичну) собівартість, переоцінену вартість, амортизовану вартість, відновлювану вартість, залишкову вартість, справедливу вартість, ліквідаційну вартість, чисту вартість реалізації, чисту реалізаційну вартість, ринкову вартість фінансових інвестицій, амортизовану собівартість фінансових інвестицій, ідентифіковану собівартість, середньозважену собівартість, собівартість перших за часом надходження, собівартість нормативних затрат, вартість продажу і ін. Система оцінок у фінансовому обліку залежить від середовища у якому він функціонує. Підходи до встановлення оцінки активу чи джерела його утворення є різними для різних їх видів.
Калькуляція – це спосіб формування показника вартості будь-якого активу, що здійснюється на підставі підсумку всіх витрат, що понесені підприємством для придбання чи створення такого активу. Калькуляція у фінансовому обліку використовується для встановлення первісної вартості активів. Нормативними документами в Україні встановлюються підходи до калькуляції різних видів продукції, що створюється у різних галузях національної економіки.
Рахунки – це спосіб групування інформації про окремі об’єкти бухгалтерського обліку, іншими словами, рахунки – це моделі об’єктів бухгалтерського обліку, в яких розкриваються всі зміни, що відбуваються з ними протягом досліджуваного періоду. Модель рахунку має вигляд таблиці або незавершеної таблиці, ліва сторона якої називається “Дебет”, а права – “Кредит”. Для аналізу та синтезу інформації про об’єкти бухгалтерського обліку використовують синтетичні та аналітичні рахунки що відносяться до однієї і тієї ж економічної групи.
Подвійний запис – це спосіб відображення інформації про здійснення господарської операції одночасно на двох рахунках, на одному по дебету, на іншому – по кредиту. Зміст подвійного запису випливає з економічної сутності господарської операції, у якій взаємодіють два об’єкти фінансового обліку, при чому, обидва об’єкти змінюються на одну і ту ж величину, розмір якої визначається у грошовій сумі, на яку було здійснено господарську операцію. Такий подвійний запис ще називається кореспонденцією рахунків. Кореспонденції рахунків регламентовані Інструкцією по використанню Плану рахунків, де розкриваються всі дозволені кореспонденції рахунків.
Баланс – це метод узагальнення даних через рахунки і подвійний запис, показує рівність між певними взаємопов’язаними частинами або сторонами, рівновага між господарськими засобами підприємства (активами) та джерелами утворення цих засобів (пасивами). Отже в балансі інформація структурується, групується та узагальнюється. Баланс, як складова фінансової звітності, надає інформацію про фінансовий стан господарюючого суб’єкта на певну дату, а саме на дату складання балансу.
Інша звітність як елемент методу включає в себе всі компоненти фінансової звітності: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал, Звіт про рух грошових коштів та Примітки до фінансової звітності. Формування кожного виду звітності регламентовано Національними стандартами бухгалтерського обліку.
В методології фінансового обліку чітко відслідковується логічний зв'язок між загальнонауковими та конкретнонауковими методами. Метод спостереження забезпечується такими елементами як документування та інвентаризація; вимірювання здійснюється шляхом оцінки та калькулювання; накопичення та систематизація інформації здійснюється за допомогою рахунків і подвійного запису; узагальнення інформації для формування показників фінансової звітності здійснюється за допомогою балансу та іншої звітності.
Перераховані методи дозволяють забезпечити розкриття процесу фінансового обліку, що полягає у формуванні інформації про діяльність господарюючого суб’єкта та трансформацію її у показники фінансової звітності, на підставі якої користувачі приймають економічні рішення.
Загальнонаукові та специфічні методи у процесі вивчення предмету фінансового обліку взаємопов’язані між собою, доповнюють один одного і в сукупності становлять методологію фінансового обліку.