ОРозділ і снови побудови фінансового обліку

1. Сутність фінансового обліку. Предмет і об’єкти фінансового обліку. Завдання фінансового обліку. Взаємозв’язок фінансового обліку з управлінським та податковим обліком.

2. Методичні прийоми фінансового обліку.

3. Організація і технологія фінансового обліку на підприємстві.

4. Контрольні питання.

5. Тести для самоконтролю.

Після вивчення розділу ви повинні вміти:

• розкривати сутність фінансового обліку, визначати його предмет та об’єкти;

• визначати мету та основні завдання фінансового обліку;

• обґрунтовувати відмінності та взаємозв’язок фінансового обліку з управлінським та податковим;

• розкривати поняття методології, загальнонаукові та специфічні методи фінансового обліку;

• визначати основні фактори впливу на організацію фінансового обліку;

• обґрунтовувати форми, етапи організації та технології фінансового обліку.

Ключові слова та поняття:фінансовий облік, суттєвість інформації, предмет фінансового обліку, об’єкти фінансового обліку, методичні прийоми фінансового обліку, фінансова звітність, користувачі фінансової звітності, управлінський облік, податковий облік, форми організація фінансового обліку.

Перелік законодавчих та нормативних документів, які формують поняття предмету, об’єкту, методичних прийомів, завдань, організації та технології фінансового обліку:

1. Господарський кодекс України. ЗУ № 436-IV від 16.01.2003 р.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16. 07.1999 р.

3. Про інформацію. Закон України від 2 жовтня 2002 р. №2657-ХІІ.

4. Податковий кодекс України. ЗУ від 02 грудня 2010 р., №2755-VI

5. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Наказ МФУ №87 від 31.03.1999 р.

6. План рахунків активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій. Наказ МФУ №291від 19.04.2001р.

7. Інструкція про застосування Плану рахунків активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій. Наказ МФУ 30.11.1999 р. №291від 19.04.2001р.

8. Класифікатор видів економічної діяльності. Держстандарт. Наказ від 11.10.2010 р. №457 (чинний з 01.01.2012).

9. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Наказ МФУ №88 від 24.05.1995 р.

10. Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів малими підприємствами, що затверджені наказом МФУ №422 від 25 червня 2003 р.

11. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників бухгалтерського обліку. Затв. МПУ від 27.01.2001 р.

12. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Від 13.07.2004 р. № 1590

1. Сутність фінансового обліку. Предмет і об’єкти фінансового обліку. Завдання фінансового обліку. Взаємозв’язок фінансового обліку з управлінським та податковим обліком

Сутність фінансового обліку. У сенсі широкого значення під поняттям «облік» розуміють певний процес, що включає в себе спостереження, вимірювання та реєстрацію природних, суспільних чи будь-яких інших явищ, результатом якого є достовірна інформація про них та закономірності їх поведінки у майбутньому. Як для обмеженого суспільства так і для людства загалом важливою є інформація про всі явища, що мають відношення до будь-якої сфери людського життя. Однак, особлива увага приділяється процесу господарської діяльності як джерелу створення матеріальних і нематеріальних благ, що забезпечують життєдіяльність людини.

Останнім часом виникли і інші, не менш важливі напрями інформаційних потреб громадського суспільства щодо процесу господарювання, такі як вплив господарської діяльності на екологічне середовище, на відтворення енергетичних ресурсів, на забезпечення збереження трудового потенціалу і людського капіталу.

З розвитком економічного життя, що супроводжується ускладненням економічних процесів та їх соціальних наслідків, у суспільства виникають все нові і нові потреби в достовірній інформації про діяльність господарюючих суб’єктів. Отже, облік, як інформаційна система, перебуває у постійному процесі оновлення та удосконалення, спричинених зростаючими інформаційними потребами зацікавлених користувачів.

Господарська діяльність пов’язується, перш за все, з діяльністю суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, у процесі якого створюються, розподіляються, обмінюються і споживаються матеріальні і нематеріальні блага.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку для його майбутнього розподілу називається підприємництвом або підприємницькою (комерційною) діяльністю. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку. У такому випадку вона носить некомерційний (непідприємницький) характер.

Виходячи з основної мети діяльності, суб’єкти господарювання поділяються на дві категорії, до однієї з яких відносяться суб’єкти підприємницької діяльності – підприємства, а до іншої – суб’єкти непідприємницької (некомерційної) діяльності - установи та організації. Господарюючими суб’єктами можуть бути як юридичні особи так і окремі громадяни – фізичні особи.

Юридичною особою є організація, що являється суб’єктом права, зареєстрованим у встановленому законом порядку, має відокремлене майно та здатним від власного імені набувати майнові і немайнові права та нести відповідальність за зобов’язаннями. Найбільш поширеною організаційною формою господарювання є підприємство.

Підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Функціонування підприємства забезпечується його господарською діяльністю яка базується на безперервному кругообігу коштів, що здійснюється у формах витрат матеріальних і нематеріальних ресурсів, одержання доходів і прибутків, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрями і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками ресурсів, покупцями виготовленої продукції, державними та місцевими органами влади по сплаті податків, працівниками підприємства і ін.

Кожна подія, що відбувається в процесі діяльності підприємства, являє собою господарську операцію та підлягає обов’язковій реєстрації і відображенню в бухгалтерському обліку. Для всебічної оцінки діяльності будь-якого підприємства необхідно здійснювати безперервне відображення господарської діяльності, тобто здійснювати безперервний бухгалтерський облік від моменту створення підприємства до його ліквідації. Отже, бухгалтерський облік - це система інформаційного забезпечення різних груп користувачів не тільки на мікро- та макрорівнях але і в глобальних масштабах. Реалізується така система шляхом суцільного і взаємопов’язаного спостереження за створенням суспільного продукту і пов’язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна суб’єктів господарювання та відображення цих процесів у грошовому виразі.

Для забезпечення єдиних вимог до формування облікової інформації про господарську діяльність підприємств та організацій бухгалтерський облік регулюється державними органами влади. Визначення терміну бухгалтерський облік зафіксовано в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Фінансовий облік – це сукупність визначених правил та процедур, які забезпечують підготовку та оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства для надання зацікавленим користувачам.

Організація фінансового обліку повинна забезпечити: суцільне, повне і безперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися за звітний період; складання встановленої фінансової звітності; постачання необхідною та достовірною інформацією користувачів.

Користувачами інформаційної системи фінансового обліку є фізичні і юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. По відношенню до облікової інформації всіх користувачів, до яких слід віднести керівників і менеджерів підприємства, інвесторів, акціонерів, засновників, працівників, постачальників, покупців, державні органи, громадські організації, окремих громадян і ін., умовно можна розділити на дві групи – зовнішні користувачі і внутрішні користувачі.

Зовнішні користувачі – це користувачі, які не приймають безпосередньої участі у процесі господарської діяльності господарюючого суб’єкта. Доступ до інформації про господарську діяльність підприємства таких користувачів є обмеженим, однак, їхній вплив на господарську діяльність може бути значним, а іноді і вирішальним. До цієї групи користувачів відносять державні органи, інвесторів, акціонерів, банківські установи, ділових партнерів і ін.

Внутрішні користувачі, до яких слід віднести керівництво підприємства, менеджерів різних рівнів, працівників підприємства, потребують особливої інформації, вимоги до якої є внутрішньою справою підприємства, а іноді і його комерційною таємницею.

Передача інформації зацікавленим користувачам для прийняття рішень, як правило, здійснюється у формі різноманітної звітності.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних безперервного бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Така звітність відноситься до категорії загального призначення.

Статистична звітність складається за вимогами органів статистики. Вона включає в себе фінансову звітність та додаткову статистичну звітність за окремими показниками для формування макроекономічних показників держави.

Податкова звітність формується за вимогами податкового законодавства та надається до податкової адміністрації та державних і місцевих фондів.

Формування фінансової звітності, яка є звітністю загального призначення та являється відкритою для будь-яких користувачів, є обов’язком усіх підприємств.

Метою фінансових звітів загального призначення є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Крім того, фінансові звіти демонструють результати ефективності управління ресурсами господарюючого суб’єкта.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Вимоги до інформації, що надається у фінансовій звітності, регламентовані законами, національними та міжнародними стандартами.

Основними споживачами інформації, що надається у фінансовій звітності є зовнішні користувачі, які не можуть самостійно впливати на формування показників фінансової звітності, однак, фінансова звітність повинна повністю задовольняти їх інформаційні потреби.

Різні групи користувачів задовольняють різні потреби в інформації, що надається у фінансовій звітності.

Загальнонаукові емпіричні

Інформаційні потреби та їх задоволення шляхом використання фінансової звітності

• Здатність сплачувати дивіденди

• Прийняття рішення щодо придбання, утримання або продажу акцій

Інвестори

• Стабільність та прибутковість підприємства

• Збереження робочих місць, оплата праці, пенсійне забезпечення

Працівники

Банки

• Своєчасність повернення позик та кредитів

Постачальники

• Своєчасність оплати рахунків

Замовники

• Можливість вчасно отримати товари та послуги

• Своєчасність і повнота сплати податків

• Збереження робочих місць, оплата праці, пенсійне забезпечення

Уряд

Громадськість

• Вплив діяльності на соціальні показники, екологію, зайнятість

Рис.1.1. Користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби

Так, інвестори отримують інформацію щодо здатності підприємства сплачувати дивіденди, що відіграє значну роль при прийнятті інвестиційних проектів; працівники, керуючись інформацією фінансової звітності, можуть оцінити прибутковість підприємства, стабільність його майбутнього розвитку та можливість збереження робочих місць; банківські установи на підставі фінансової звітності приймають рішення щодо надання та повернення кредитів; постачальників цікавить платоспроможність підприємства; замовники отримують інформацію про наявність ресурсів для забезпечення майбутніх замовлень продукції та послуг; урядові органи отримують інформацію про податкові розрахунки та тенденцію в структурі макроекономічних показників; громадськість бажає отримати інформацію про соціальні показники, соціологічні та екологічні наслідки діяльності підприємства.

Фінансовий облік включає в себе сукупність правил і процедур які забезпечують підготовку та оприлюднення інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства відповідно до вимог законодавства.

Фінансовий облік – це регламентований процес обліку, що включає визначену сукупність правил і процедур, метою якого є формування достовірної та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства, одержані фінансові результати, рух грошових коштів та зміни у структурі власного капіталу для прийняття рішень користувачами.

Предмет і об’єкти фінансового обліку. Будь-яка наука чи дисципліна має свій предмет, який вона досліджує і вивчає за допомогою загальнонаукового та специфічного інструментарію. Предметом наукового дослідження є те, на що саме спрямовується таке наукове дослідження, що є його основною метою.

Оскільки основною метою фінансового обліку є достовірна інформація, яка надається у фінансовій звітності, то предметом фінансового обліку слід вважати весь процес продукування такої інформації, тобто все те, що пов’язано з отриманням необхідної інформації про суб’єкт господарювання.

Предмет фінансового обліку спрямований на факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процесів постачання, виробництва, збуту, розрахункові відносини з фізичними та юридичними особами, фінансові результати та їх використання, формування інформації фінансового характеру для надання зацікавленим користувачам.

Предметом фінансового обліку є сукупність методичних прийомів та процедур, спрямованих на виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення та передачу повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів суб’єкта господарювання користувачам фінансової звітності для прийняття рішень.

Об’єктами фінансового обліку є всі об’єкти обліку, інформація про які відображається в грошовому виразі у фінансовій звітності. Формування інформації про об’єкти фінансового обліку здійснюється в первинних документах, на синтетичних та аналітичних рахунках, групується та систематизується в реєстрах, узагальнюється у звітності.

До об’єктів фінансового обліку відносяться активи підприємства, джерела утворення активів, доходи, витрати, фінансові результати і їх використання, а також господарські операції, пов’язані з процесами придбання ресурсів, виготовлення продукції та реалізації (рис. 1.2).

Фінансова звітність є результатом обробки значної кількості фактів господарської діяльності, які об’єднуються в класи згідно їх характеру чи функції. Заключним етапом процесу узагальнення і класифікації є представлення стиснутої і класифікованої інформації у вигляді статей фінансової звітності або приміток до неї. При цьому, кожний суттєвий клас подібних об’єктів наводиться у фінансовій звітності окремою статтею, а несуттєві – об’єднуються з подібними за характером чи функцією.

Активи – це матеріальні і нематеріальні ресурси, якими володіє (які контролює) підприємство в результаті минулих подій з метою отримання економічних вигод у майбутньому та оцінку яких можна достовірно визначити.

Отже, у фінансовій звітності, а саме в активі балансу буде відображена інформація про такі об’єкти, які відповідатимуть визначенню активу. Тобто, підприємство повинно володіти (контролювати) активом, що виник у результаті минулих подій та мати впевненість, що його використання принесе економічні вигоди у майбутньому. Звичайно, за умови, що такий актив можна достовірно оцінити.

Економічні вигоди – це потенційна можливість підприємства отримати грошові кошти від використання активу.

За способом участі у процесі господарювання активи поділяються на необоротні та оборотні.

Необоротні активи – це такі активи, використання яких, як очікується, буде здійснюватися протягом більше ніж один рік, або більше ніж операційний цикл, якщо операційний цикл продовжується більше року.

Оборотні активи – це такі активи, які використовуються протягом року чи операційного циклу, якщо він триває більше одного року.

До активів відносяться: основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, довгострокові та короткострокові фінансові вкладення, виробничі та товарні запаси, розрахунки з дебіторами, грошові кошти, інші активи.

Джерела утворення ресурсів підприємства поділяються на дві великі групи: власний капітал і запозичений капітал.