Тема 2. Теорія економічного кругообігу
Поняття і схеми економічного кругообігу.
Аналіз економічного кругообігу у відкритій економіці без участі держави.
Система макроекономічних показників у відкритій економіці з державним регулюванням.
1. Поняття і схеми економічного кругообігу.
Економічний кругообіг – модель, що описує рух товарів і послуг, якими обмінюються економічні агенти, збалансована контрпотоком грошових платежів, що виникають при цьому обміні. Найпростіша модель обміну (ДГ–Фірми) запропонована фр. економістом Леоном Вальрасом в 1874 г.
Модель Вальраса
Національний доход (НД) – це вартісне вираження витрат живої і прибавочної праці в економіці.
НД=ЗП+Пр
Валовий продукт (ВП) – кінцева ринкова вартість товарів і послуг, вироблених у системі.
ВП = НД
У реальних умовах інтереси виробників не збігаються. Домашні господарства витрачають на споживання менше коштів, чим одержують доходів за надавані ресурси. Ця різниця називається заощадження і носить характер вилучень (кошти, не витрачені на продукт, вироблений у системі). Відповідно фірми витрачають більше коштів, чим отримано від реалізації продукту. Різниця називається інвестиції, носить характер ін’єкцій (додаткові кошти на продукт, вироблений у системі). Інвестиції здійснюються за рахунок заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції відбувається на фінансових ринках, де діють фінансові посередники. У закритій економіці вилучення = ін’єкціям S = I.
У макроекономіці під інвестиціями мають на увазі кошти, які йдуть на відтворення і приріст основного капіталу в економіці (у т.ч. житлові будинки) і на приріст виробничо-матеріальних запасів (нереалізованих товарів). Перерозподіл капіталу (покупка акцій) інвестиціями не буде. Різниця між всією сумою інвестицій і амортизаційних відрахувань – чисті інвестиції (приріст капіталу в економіці).
При включенні в схему кругообігу держави з’являються нові грошові потоки:
податки – вилучення коштів з метою формування державного бюджету. Діляться на:
непрямі – не залежні від результатів господарської діяльності (ПДВ, акциз, митні збори);
прямі:
а) пропорційні – залежні від результатів діяльності (податок на прибуток, прибутковий);
б) автономні – в основному податки на використання ресурсів (земля, майно, комунальний, власники транспортних засобів).
трансферти – однобічні безтоварні грошові потоки, що представляють собою повернення коштів з метою виконання соціальних програм державою (пенсії, стипендії, лікарняні).
субсидії – однобічні грошові потоки з метою стимулювання діяльності державних підприємств.
державні видатки – видатки держави на товари і послуги, що необхідні для виконання державних функцій (зарплата держслужбовців).
державні позики – кошти, отримані від реалізації державних цінних паперів і інших зобов’язань для фінансування дефіциту держбюджету.
Включення в схему впливу іноземних економік формує такі грошові потоки як:
експорт – приплив коштів при реалізації товару за кордон;
імпорт – відтік коштів за товар, вироблений за кордоном;
чистий приплив (відтік) капіталу – у результаті продажу-купівлі акцій, репатріації прибутку, іншої форми обміну коштів.
У загальній схемі кругообігу виділяють вилучення (заощадження, податки, імпорт) і ін’єкції (інвестиції, держвидатки, експорт).
Аналіз замкнутої схеми кругообігу дозволяє сформулювати 2 макроекономічні тотожності:
1) доходи системи = видаткам.
Y = E
Y = C + I + G + (X - M)
X - M = NX - чистий експорт.
С - витрати на споживання
І - інвестиції
G - держвидатки
2) ін’єкції = вилученням (заощадження = інвестиціям).
S = I
Під заощадженнями маються на увазі заощадження всіх економічних агентів системи:
S = SЧ + SG + SNX (приватні, державні, закордонні)
SЧ = (Y + TP + N – T) – C (національний доход, трансферти, відсотки по державному боргу, податки, споживання)
SG = (T – TP – N) – G (G – держвидатки)
SNX = M – X = -NX (імпорт, експорт, чистий експорт);