Тема 1. Предмет і проблема макроекономіки
Макроекономіка – дисципліна, що вивчає основне протиріччя між зростаючими суспільними потребами і обмеженою кількістю ресурсів для їхнього вивчення з позиції національної економіки в цілому.
Основні проблеми макроекономіки:
стійкий економічний ріст – відповідність продукту, виробленого в економіці, за структурою і обсягом потребам суспільства на даному історичному етапі;
досягнення повної зайнятості ресурсів – залучення у виробничий обіг всіх ресурсів вироблених потужностей: трудових, використання землі;
забезпечення стабільності грошової системи – відповідність цін наявній грошовій масі;
досягнення активного зовнішньоторговельного балансу.
Із цією метою макроекономіка розглядає національну економіку з позиції взаємодії наступних економічних агентів:
домашнє господарство – власник всіх ресурсів у державі і основний споживач продукції, виробленої в системі; формує свої доходи за рахунок надання ресурсів для виробництва продукції;
фірма – її основою є відособлений капітал, що належить домашнім господарствам; поновлення капіталу фірм відбувається шляхом амортизаційних відрахувань;
держава – формує свої доходи у формі бюджету за рахунок податкових надходжень. Виконуючи свої державні функції, є споживачем продукції, виробленої в системі. Крім того, виконує функції регулювання взаємин, що виникають у системі.
зовнішні економіки (закордон) – впливає на систему імпортом (відтік коштів); експортом (приплив коштів). Позитивне явище – наявність перевищення експорту над імпортом.
Взаємини між економічними агентами розглядаються у формі агрегування показників. Національна економіка представляється так, ніби вона складається з одного сукупного споживача і однієї єдиної фірми, що виробляє один єдиний товар, придатний як для особистого, так і виробничого споживання, що реалізується по одній єдиній ціні, яка складається під впливом однієї єдиної ставки відсотка, встановлюваної грошовим ринком.
Макроекономіку цікавлять не деталізація відносин, а вивчення тенденції в цих взаєминах. Інструментом вивчення є макромоделі:
вербальні;
графічні;
табличні;
у формі економіко-математичних залежностей:
а) поведінкові (ф. споживання
)
б) технічні (
);
в) інституціональні (податкова
)
Механізм регулювання в макроекономіці – фіскальна (бюджетно-податкова) і імпортна (грошово-кредитна) політика держави.
Макроекономічні моделі являють собою формалізовані описи різних економічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних взаємозв’язків між ними. Будь-яка модель (теорія, рівняння, графік і т.д.) є спрощеним абстрактним відбиттям реальності, тому що все різноманіття конкретних деталей не може бути одночасно прийняте до уваги при проведенні дослідження. Тому жодна макроекономічна модель не абсолютна.
За допомогою таких узагальнених моделей визначається комплекс альтернативних способів управління динамікою рівнів зайнятості, випуску, інфляції, інвестицій, споживання, процентних ставок, валютного курсу і інших внутрішніх (ендогенних) економічних змінних, імовірнісні значення яких встановлюються у результаті розв’язання моделі. У якості зовнішніх (екзогенних) змінних, величина яких визначається поза моделлю, нерідко виступають основні інструменти фіскальної політики уряду і монетарної політики Центрального Банку – зміни у величинах державних витрат, податків і грошової маси.
Такі узагальнені макроекономічні моделі, як модель кругових потоків, АD-АS, хрест Кейнса, IS-LМ, криві Філліпса, Лаффера, модель Солоу і т.д., являють собою загальний інструментарій макроекономічного аналізу і не мають якої-небудь національної специфіки. Специфічними можуть бути значення емпіричних коефіцієнтів і конкретні форми функціональних залежностей між економічними змінними в різних країнах.
Поряд із класифікацією економічних змінних на ендогенні і екзогенні важливе і інше групування, пов’язане зі способом виміру їх у часі. Змінні запасу можуть бути обмірювані тільки в певний момент часу і характеризують стан об’єкта дослідження на певну дату – початок або кінець року і т.д. Прикладами запасу можуть служити державний борг, обсяг капіталу в економіці, загальне число безробітних і т.д. Змінні потоку вимірюються в одиницю часу (на місяць, у квартал, у рік і т.д.) і характеризують власне «плин» економічних процесів у часі: розмір споживчих витрат за рік, обсяг інвестицій за рік, число втративших роботу протягом кварталу і т.д. Потоки викликають зміни в запасах: нагромадження бюджетних дефіцитів за ряд років приводить до збільшення державного боргу; зміна запасу капіталу наприкінці поточного року в порівнянні з його величиною на кінець минулого року може бути представлена як потік чистих інвестицій за рік і т.д. Взаємозв’язок запасів і потоків становить основу вихідної макроекономічної моделі кругових потоків.