Тема 1. Предмет, завдання регіональної економіки та її зв'язок з іншими науками

1. Географічний простір як окремий об’єкт дослідження.

2. Економічний зміст географічного простору.

3. Співвідношення розміщення продуктивних сил, економічної географії, теорії розміщення та регіональної економіки.

4. Виробничо-технологічні уклади

5. Головні завдання теорії розміщення в умовах перехідного періоду до ринкових відносин.

1. Географічний простір як окремий об’єкт дослідження.

Сучасний розвиток цивілізації пов’язаний з двома групами проблем, які залежать одна від одної і як би витікають одна з одної. Передусім, це екологічна проблема, загострення якої пов’язане із просторовою проблемою або проблемою використання простору.

Проблема використання і освоєння географічного простору завжди цікавила людину, але сьогодні відійшла в перелік другорядних – тих, які вирішуються на підсвідомому рівні. Кожен з нас оптимізує відстань і простір в залежності від задач, які вирішуються, але для практичних господарських потреб оптимізація географічного простору являє собою спеціальну, досить складну проблему, для вирішення якої розроблена спеціальна теорія розміщення.

Перехід постановки просторової проблеми у підсвідому площину сьогодні віддаляє людство і від вирішення решти глобальних проблем. Між тим, щільність заповнення географічного простору весь час зростатиме, і у зв’язку з цим не слід чекати послаблення антропологічного тиску на поверхню планети. Спроби людини вийти у космічних простір повною мірою підтверджують гостроту проблеми використання земного простору. Отже, окремі наукові напрямки, що вивчають земний простір, поступово зіллються в єдину загальну теорію розміщення, яка буде актуальною для просторів не лише земного походження.

2. Економічний зміст географічного простору.

З середини XIX ст., коли поверхня планети стала активно освоюватись в пошуках ринків збуту та джерел сировини, людство замислилось про територію як окремий об’єкт дослідження, про територію, яка з одного боку являла собою життєво-важливий простір, з іншого – перешкоду, яку треба подолати для досягнення певної мети. Але економічне насичення території почалося на межі XIX-XX ст. з ростом урбанізації та переходом на нові технології. Саме тоді ціна на земельні ділянки стала залежати не від їх площі або родючості, а від місцеположення по відношенню до об’єктів інфраструктури, ринків збуту, джерел сировини та енергії і, найголовніше, до споживача.

Крамниця, кав’ярня, їдальня та інші об’єкти масового відвідування, побудовані вдалині від масового проходження споживача, будуть давати власнику невеликий, але щоденний збиток. Він буде виражатися кількістю ймовірних покупців, які не дійшли до торгівельної точки, керуючись підсвідомим бажанням і законним правом оптимізувати маршрут свого пересування. Проблема вибору місця, його ціни та перспективної прибутковості є однією з найважливіших задач РПС.

3. Співвідношення розміщення продуктивних сил, економічної географії, теорії розміщення та регіональної економіки.

РПС – це частина загальної теорії розміщення (ЗТР), яка займається обґрунтуванням оптимального розміщення об’єктів господарювання з метою зниження витрат на виробництво продукції або здійснення послуг у відповідності з законами економіко-географічного положення.

Загальною теоретичною базою РПС є економічна географія та економічна теорія. Так, розміщення окремих підприємств та формування галузевої структури господарства в умовах ринкової економіки відбувається у відповідності з прагненням досягти максимального прибутку. При цьому враховуються місце розміщення підприємства по відношенню до споживача, джерел сировини та палива, а також асортимент майбутньої продукції.

Всі питання, що охоплюють просторовий аспект людської діяльності, при чому не лише господарської, вивчаються ЗТР, яка ще називається «регіоналістика». В свою чергу РПС являє собою прикладну, практично спрямовану гілку ЗТР, яка вивчає просторовий аспект господарської діяльності людини і в західних джерелах має назву «регіональна економіка». Саме в межах цієї науки було зроблене початкове визначення диференціальної ренти, розмір якої залежить від сукупності природних та економічних чинників, що характеризують будь-яку територію і мають певний грошовий еквівалент. Сучасні уявлення про місце РПС в систему просторових наук дуже тісно пов’язане з ідеологічним моментом у сприйнятті ролі держави в РПС. Отже, умовно можна вважати регіональну економіку і РПС однією наукою.

Сучасні перетворення в економіці країн, що переходять на ринкові відносини, свідчать про дуже важливу роль розміщення виробництва в досягненні максимального прибутку. Особливо це стосується малого та середнього бізнесу. Таким чином, сьогодні регіональна економіка – це один з найважливіших розділів економічної науки, що розглядає просторовий аспект будь-якої економічно активної діяльності. Офіційне оформлення регіональної економіки як окремої наукової гілки, що вивчає економічно активний простір, припадає на початок XIX ст., коли людство вступило у перший виробничо-технологічний уклад, заснований на використанні кам’яного вугілля.