Питання для самоконтролю:

1. Яка , на вашу думку, роль громадськості в охороні довкілля?

2. Які громадські природоохоронні організації ви знаєте?

Теми рефератів:

• Українські організації захисту природи і навколишнього середовища(«Зелений світ», «УМЕЛ, «Грінпіс»)

49. Екологічне право.

Вивчення антропогенного впливу на довкілля показало, що навіть коли людина своєю діяльністю змінює лише один з природних компонентів, наприклад, забирає безконтрольно воду або створює штучні водойми! вирубує ліси або збільшує території, покриті лісом, то результати такої діяльності завжди торкаються кількох природних сфер, а самі зміни відбуваються як у межах, так і далеко за межами прямого впливу люди­ни. Нині практично немає жодного впливу людини на природу, яке б не дало доказів недостатнього пізнання людиною законів навколишнього світу. Тому виникла гостра потреба в оцінці антропогенної діяльності не лише для визначення обсягів шкоди, відшкодування збитків на віднов­лення екологічного стану природи, здоров'я людини, а й для прогнозу­вання ситуації, оптимізації втручань у природні процеси та коригуван­ня законів охорони природи.

Провідну роль у забезпеченні сприятливого навколишнього середо­вища для людини може відігравати право.

Основою законодавства є Конституція країни, яка відповідно до міжнародних норм визначає загальні підходи держави до регулювання екологічних відносин.

В екологічному праві особистість розглядається, з одного боку, — як суб'єкт господарської діяльності, що впливає на природне середовище і несе за це відповідальність, а з другого, — як об'єкт такого впливу з правами щодо запобігання екологічній шкоді та її відшкодування. Пра­во громадян на навколишнє середовище визначається двома основними положеннями: екологічною освітою і вихованням та державною гаран­тією цих прав. Кожний громадянин незалежно від спеціальності і поса­ди повинен опанувати основи екологічних знань.

Зростання впливів антропогенної діяльності .викликало потребу у запровадженні особливого виду правової діяльності — екологіч­ної експертизи. Це комплексний аналіз технологій, матеріалів, устаткування, техніки, проектів, планів, прогнозів, який проводять висо­кокваліфіковані спеціалісти та експерти з метою визначення відповід­них матеріалів чинному законодавству і розробки конструктивних про­позицій щодо охорони довкілля. Екологічну експертизу проводять на підставі Закону України "Про екологічну експертизу" (1995 p.). Про­ведення такої експертизи є обов'язковим для будь-якого виду діяль­ності, що впливає на навколишнє середовище.

Існує державна і громадська екологічні експертизи. Першу прово­дять експертні підрозділи чи спеціально створювані комісії природо­охоронних органів на основі принципів законності, наукової обгрунто­ваності, гласності, довгострокового прогнозування.

Громадську експертизу здійснюють незалежні групи спеціалістів з ініціативи громадських об'єднань, а також місцевих органів управління за рахунок їхніх власних коштів або на громадських засадах.

Держава гарантує своїм громадянам право на:

безпечне для їхнього життя і здоров'я довкілля;

участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо будівництва нових та реконструкції існуючих об'єктів, які можуть нега­тивно впливати на навколишнє середовище, та внесення пропозицій з цих питань до державних та господарських установ;

участь у розробці та проведенні заходів охорони довкілля;

повну і правдиву інформацію про стан довкілля та його вплив на здоров'я людей;

здобуття екологічних знань;

подання до суду позовів до державних органів про відшкодування збитків та шкоди здоров'ю внаслідок негативного впливу навколиш­нього середовища;

об'єднання в громадські природоохоронні формування;

участь у проведенні громадської екологічної експертизи.

Екологічними обов'язками громадян України є:

дотримання вимог нормативних актів щодо збереження природи і раціонального використання її ресурсів;

внесення плати за використання природних ресурсів, за погіршення якості навколишнього середовища і штрафів за екологічні правопору­шення;

компенсація шкоди, завданої забрудненням та іншими негативними впливами на довкілля.

Порушення законодавства щодо охорони навколишнього середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність. До відповідальності притягуються особи, що: порушу­ють права громадян на екологічно безпечне природне середовище, норма­тиви екологічної безпеки, вимоги законодавства при проведенні екологіч­ної експертизи та вимоги екологічної експертизи; допускають наднорма­тивні викиди і скиди забруднювальних речовин, самовільне використан­ня природних ресурсів, порушення строків внесення платежів та ін.

Законодавчі функції щодо охорони навколишнього середовища ви­конують Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республі­ки Крим та відповідні місцеві органи. Виконавчі функції покладено на Кабінет Міністрів України, виконавчі та розпорядчі органи місцевої влади, а також на спеціально уповноважені державні органи — Мінеко-безпеки та його органи на місцях.

Утвердженню правових засад у регулюванні ефективного використан­ня природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки сприяли законодавчі акти, які були прийняті у розвиток основних принципів та положень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р.

Основними нормативними документами в галузі охорони навколиш­нього природного середовища в Україні є:

1. Положення "Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України", затверджене Указом Президента України від 10 лютого 1995 р.

"Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 бе­резня 1999 р.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середо­вища" — від 25 червня 1991 р.

"Земельний кодекс України" — від 13 березня 1992 р.

Водний кодекс України — від 6 червня 1995 р.

Кодекс України "Про надра" — від 27 липня 1994 р.

"Лісовий кодекс України" — від 21 січня 1994 р.

Закон України "Про тваринний світ" — від 3 березня 1993 р.

Закон України "Про охорону атмосферного повітря" — від 16 жовтня 1992 р.

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" — від 16 червня 1992 р.

Закон України "Про екологічну експертизу" — від 9 лютого 1995 р.

Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" — від 8 лютого 1995 р.

Закон України "Про поводження з радіоактивними відхода­ми" - від ЗО червня 1995 р.

Закон України "Про пестициди і агрохімікати" — від 2 березня 1995 р.

Основне право людини

Усі люди мають основне право на навколишнє середовище, сприятливе для їхніх здоров'я і благополуччя.

• Рівність між поколіннями

Держави зберігають і використовують навколишнє середовище й при­родні ресурси в інтересах сучасного та прийдешніх поколінь.

• Збереження і стійке використання екосистем

• Екологічні норми і моніторинг

Держави встановлюють відповідні норми охорони навколишнього сере­довища, здійснюють моніторинг змін в якості довкілля та використання ресурсів, а також публікують усі дані про це.

• Попереднє екологічне оцінювання

• Попереднє оповіщення

• Стійкий розвиток і допомога