2.5. Внутрішнє законодавство україни з міжнародного приватного права

Багато країн світу, передусім континентальної системи права, мають окремі закони про міжнародне приватне право. Польща прийняла такий закон ще в 1965 р. за соціалістичного режиму, Австрія — у 1978 p.,

Угорщина — в 1979 p., Туреччина—у 1982р., Швейцарія — у 1987р., Румунія — у 1992 р. Очевидно, в окремих країнах такі закони справед­ливо можна вважати кодексами. Наприклад, у Швейцарії Закон з міжна­родного приватного права налічує близько 200 статей. Закони з міжна­родного приватного права є комплексними. Вони містять як колізійні, так і матеріально-правові норми (розглянемо їх у наступному розділі).

Для загального уявлення про міжнародне приватне право у контексті англосаксонської системи права наведемо коротку інформацію про його розвиток в Англії. Дослідники дивуються, що до XIX ст. в Англії цього права фактично не було, хоча Англія відома як торговельна країна з дав­ніх часів. Ця гілка права сформувалася протягом ХТХ-ХХ ст. Міжнарод­не приватне право було створене суддями, тобто його джерелом вважа­ється судовий прецедент. Протягом кількох останніх десятиліть XX ст. певний внесок у розвиток міжнародного приватного права зробив парла­мент, приймаючи відповідні закони, які британські правники називають "статутним законодавством".

Найдавніші судові справи стосувалися надання чинності іноземним судовим рішенням. У другій половині XVIII ст. помітний внесок у роз­виток міжнародного приватного права зробив суддя лорд Менсфілд, яко­му доводилося вирішувати справи про іноземні контракти, делікти, чин­ність іноземних судових рішень.

Міжнародне приватне право почало інтенсивно розвиватися у другій половині XIX ст. Цьому сприяли швидкі темпи розвитку міжнародної торгівлі та збільшення обсягу фінансових операцій. Суди сформулювали положення про доміцилій, дійсність шлюбів, визнання іноземних за­конів, відповідний закон контракту, деліктну відповідальність, визнання та виконання іноземних судових рішень. Суди враховували доктрини відомих юристів — голландця У. Губера та американця Дж. Сторі. Анг­лійський правник А. Дайсі вперше систематизував міжнародне приватне право Англії і, як уже зазначалося, у 1896 р. опублікував свій трактат "Конфлікт законів".

Окремі положення статутного законодавства, що стосуються інозем­ного елемента, використовуються в Англії з 1868 р. Статутне законо­давство стосувалося визнання і виконання іноземних судових рішень. Дослідники звертають увагу на ту обставину, що колізійних норм (пра­вил вибору права — rules of choice of law) у ньому тривалий час не було.

Участь Великої Британії у міжнародних конвенціях сприяла прийнят­тю парламентом законів у сфері міжнародного приватного права і нині значна його частина має статутне походження.

В Україні поки що немає окремого закону з міжнародного приватно­го права, відомо тільки, що існує кілька його проектів.

Нині норми, що стосуються міжнародного приватного права, розпо­рошені на правничому полі України — від Конституції до нормативних актів центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих у Міні­стерстві юстиції України. У цьому посібнику наведено багато норм з різ­них нормативно-правових актів України.

З огляду на зазначене в нашій державі існує потреба створити влас­ний кодекс з міжнародного приватного права, зібравши у ньому всі нор­ми, що стосуються іноземного елемента, систематизувати найважливіші з них, не вносячи до кодексу норм, що зустрічаються рідше. Зрозуміло, у законотворчому процесі постійно виникають нові норми, які перебува­тимуть поза межами кодексу.

У Стародавньому Римі Закон 12 таблиць був чинним упродовж ти­сячі років. Нинішнім законам таке довге життя не судилося. Образно ка­жучи, нинішня ситуація з міжнародним приватним правом в Україні на­гадує архіпелаг. Подібно до того, як у ньому є великі та дрібні острови, так само чинне законодавство України містить і великі нормативно-пра­вові акти, і невеликі за обсягом положення.

Існують акти, які стовідсоткове стосуються іноземного елемента. Класичним прикладом може бути Закон України "Про зовнішньоеконо­мічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. Він, власне, й виник з огляду на потребу врегулювати зовнішньоекономічну діяльність, коли її основни­ми суб'єктами стали фізичні особи — підприємці та юридичні особи, а не держава, що було характерно для періоду командно-адміністративної економіки, за якої існувала державна монополія на зовнішню торгівлю.

Повністю стосується іноземного елемента коротенька постанова Ка­бінету Міністрів України від 27 серпня 1999 р. № 1569 "Про відчуження на митній території України транспортних засобів, що належать інозем­ним дипломатичним представництвам, консульським установам інозем­них держав, представництвам міжнародних організацій, їх персоналу та членам сімей персоналу"

Для того щоб нормативно-правовий акт стосувався міжнародного приватного права, він повинен обов'язково містити іноземний елемент.

У більшості нормативних актів України питома вага іноземного еле­мента істотно коливається. Багато нормативно-правових актів присвя­чують іноземному елементу лише спеціальні, а то й окремі норми. Від-

соток, що припадає на іноземний елемент, можна було б визначити при­наймні двома способами—питомою вагою сторінок, що припадають на іноземний елемент, у загальному обсязі відповідного акта або питомою вагою статей (пунктів), що стосуються іноземного елемента, у загальній кількості статей (пунктів) певного юридичного акта.

Розглянемо найбільш відомий в Україні проект кодифікації міжна­родного приватного права. Пропонований перелік містить 71 статтю, на­зви яких свідчать про розмаїття відображених питань.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Види джерел міжнародного приватного права у країнах світу та в Україні.

2. Чи містить Конституція України норми прямої дії, що стосуються іноземно­ го елемента?

3. Коли було прийнято Закон України "Про міжнародні договори України"?

4. Що означає примат норм міжнародного договору над нормами внутрішнього законодавства?

5. Трансформація норм міжнародних договорів у норми національного законо­ давства України.

6. Чи є нині в Україні окремий закон з міжнародного приватного права?

7. Загальна характеристика міжнародного приватного права України.

ЛЕКЦІЯ 3. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА