Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад

‹‹Київський механіко-технологічний коледж››

КУРСОВА РОБОТА

З навчальної дисципліни ‹‹Економіка, організація та планування виробництва››

на тему:“Оборотні фонди ремонтного господарства підприємства”_____________

_______________________________________________________________________

Студента(ки) _III_курсу ТРМП_10/1_ групи

Напряму підготовки 6.050502 ‹‹Інженернамеханіка››

спеціальності 5.05050205 ‹‹Обслуговування та ремонт обладнання металургійних

підприємств››

Тітарчук Я.С.

Керівник Майфет Л. А.

Члени комісії

_____________________________ І. В. Шкарлат

_____________________________ Л. О. Полосіна

_____________________________ Л. А. Майфет

м.Київ – 2013 рік

Зміст

1.Оборотні фонди ремонтного господарства ст.2

2.Складання виробничої програми ЦРБ, графіку ст.6

3.Визначення кількості обладнання виробничих площин та вартості основних фондів ЦРБ ст.14

4.Визначення чисельності працюючих ЦРБ ст.16

5.Визначення фонду заробітної плати ст.18

6.Визначення собівартості річного об`єму робіт по технологічному обслуговуванні та ремонту обладнання і об`єму нормативної вартості ремонту. ст.20

7.Показники використання оборотних фондів. ст.23

8.Техніко-економічні показники ст.25

9.Література ст.27

Розділ 1

Ефективність роботи підприємства залежить від стану активної частини основних фондів машин і устаткування, цей стан підтримується ремонтом устаткування не своєчасний ремонт і не якісне технічне обслуговування зумовлюють зростання його пристроїв і відповідно простоювання робітників, що призводить до порушення ритмічності і зриву графіку виробництва. Позапланові простої устаткування вимагають організацію додаткових змін і понад урочних робіт, зростання трудових і вартісних затрат.

Основними затратами ремонтного господарства підприємства є:

• забезпечення постійної працездатності устаткування

• модернізація устаткування

• скорочення часу простою устаткування в ремонті

• скорочення витрат на технічне обслуговування і ремонт устаткування.

Суть ремонту: забезпечення якісного відновлення працездатності устаткування шляхом заміни чи відновлення спрацьованих деталей і регулювання механізмів.

Принципи системи планово-запобіжних ремонтів:

• попередження

• плановість

• своєчасність

Очолює ремонтне господарство головний механік підприємства, який здійснює керівнитство через відділ головного механіка. Відділ головного механіка виконує конструкторно-технологічну виробничу і планово-економічну роботу для всього ремонтного господарства. Головному механіку підпорядкований ремонтно-механічний цех, функціями якого є: проведення капітального ремонту, модернізація складного обладнання, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, спияння в роботі цехово-ремонтним службам.

Цехова ремонтна база (ЦРБ) складається із механічної майстерні, слюсарної дільниці, ремонтних бригад, комірки. Керують ремонтними роботами майстри і бригадири, які функціонально підпорядковані начальнику і механіку ремонтного цеху. До складу структур ремонтного цеху входять:

адміністративна дільниця, заготівельна, механічна,

слюсарно-складальна, ковальська, зварювальна,

відновлення деталей, фарбування.

Технічна база ремонтного господарства передбачає кількість і структуру обладнання, виробничі площі, засоби модернізації ремонтних робіт і технологію їх виконання.

Ефективна організація технічного обслуговування і ремонту обладнання забезпечуються системою планово-заробітнього ремонту(ПЗР), яка охоплює сукупність запланованих організаційних і технологічних засобів за доглядом, наглядом

обслуговування і ремонту обладнання. Система ПЗР включає різні за призначенням, змістом, обсягом вид робіт, зокрема: технічне обслуговування і планові ремонти: поточний, середній, капітальний.

Поточний ремонт – ремонт, який забезпечує або відновлює працездатність устаткування і включає зміну або відновлення окремих частин.

Середній ремонт – ремонт виконуючий для відновлення справності і часткового відновлення ресурсу устаткування заміною або відновлення частин номенклатурою.

Капітальний ремонт – ремонт виконуючий для відновлення справності і повного або близького до повного відновлення ресурсу устаткування з заміною або відновленням частин будь-яких включаючи базові.

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову і вартісну форму. До обліку оборотних фондів включають –

виробничі запаси

незавершене виробництво

напівфабрикати власного виготовлення

витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси – запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.

Незавершене виробництво – це предмети праці обробку яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. Напівфабрикати власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено у даному виробничому підрозділі підприємства, або які потребують дальшої обробки в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну структуру. Це залежить від типу виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення) і змінюються в часі повільно, без різких коливань.

По Україні виробничі запаси = 70%

незавершене в-во = 25%.

Динаміка оборотних фондів по окремих елементах така – відносні розміри виробничих запасів у цілому зменшується, а незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів ростут Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає такі принципи – прогресивність, технологічно же економічна обґрунтованість, динамічність, забезпечення можливості зниження норм.

Норма витрати – це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини найвищого ґатунку.

Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує відповідна система техніко-економічних показників.

1. На підприємствах, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, кольорова металургія – коефіцієнт видобутку міді з руди, цукровий завод – вихід цукру з буряків.

2. На окремих підприємствах використовують витрати сировини на одиницю готової продукції. Наприклад, підприємства чорної металургії – витрати залізної руди, коксу на 1 тону чавуну, на підприємстві мінеральних добрив – витрати сірчаної кислоти на 1 тону суперфосфату.

3. На підприємствах обробної промисловості використовують коефіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ваги до норми.

4. На окремих підприємствах розраховують коефіцієнт використання площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра).

5. Коефіцієнт використання об’єму матеріалу (деревина).

Джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела показують за рахунок чого можна досягти економії, шляхи показують як саме, за допомогою яких заходів можна заощадити ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Джерела економії матеріальних ресурсів:

- зниження ваги виробів;

- зменшення питомої витрати матеріалів;

- скорочення витрат і відходів сировини і матеріалів;

- використання відходів та побічних продуктів;

- утилізації вторинних ресурсів;

- заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами

Відходи виробництва – залишки сировини і матеріалів, які втратили первісну споживчу вартість (обривки, стружка, технічне масло, жом).

Відходи споживання – виробничого споживання (брухт, гума, тара) побутового споживання (ношені речі, одяг, макулатура).

Масштаби використання дуже малі. Особливо це стосується побутових відходів .