Розкриття змісту питання 3.

Показники використання основних фондів переважно поділяють на дві групи:

• натуральні;

• вартісні.

До натуральних належить показник – продуктивності на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Так продуктивність називають технологічною і вимірюють в натуральних одиницях(штуко-годин; тонно-годин; кілометро-годин). Її значення заноситься в технічний паспорт об'кту основних фондів.

До вартісних умовно можна віднести дві групи показників:

1. Показники, що характеризують рух основних фондів на підприємстві:

• коефіцієнт вибуття(К^в._о.ф.). Він характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду (року) і розраховується за формулою:

К^в. _оф.= Ф^в.  Ф_п.р.п., (7)

де Ф^в – вартість основних фондів, що вибули, грн;

Ф_п.р.п. – вартість основних фондів на початок розрахункового періоду (року), грн..

• коефіцієнт оновлення( К^о._о.ф.). Характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних фондів упродовж розрахункового періоду і розраховується за формулою:

К^о_.о.ф = Ф^о.  Ф_к.р.п., (8)

де Ф^о – вартість уведенних основних фондів, грн.;

Ф_к.р.п – вартість основних фондів на кінець розрахункового періоду(року), грн..

Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів відбувається нерівномірно протягом року, то виникає необхідність у розрахунку(окрім початкової або балансової; початкової за мінусом зносу(залишкової) та відновної) середньорічної вартості основних фондів.

Вона може бути розрахована декількома способами:

• середньорічна вартість, що рухається протягом розрахункового періоду(року) інтенсивно:

Ф_с.р = Ф_п.р.п. + (Ф^о. х М_п. – Ф^в. х М_н.п. )  12, (8)

де Ф_с.р – середньорічна вартість основних фондів,грн.;

Ф_п.р.п. – вартість основних фондів на початок розрахункового періоду(року);

Фо,Фв – вартість основних фондів, що відповідно введено та виведено протягом розрахункового періоду(року) грн.;

М_п. , М_н.п – кількість місяців, коли фонди протягом розрахункового періоду(року) відповідно працювали і не працювали;

12 – кількість місяців на рік.

• середньорічна вартість фондів на підприємствах, що рухається неінтенсивно, протягом розрахункового періоду(року):

Ф_с.р = [(Ф_п.р.п + Ф_к.р.п. )  2 +∑Ф_і ]  12, (9)

де Ф_п.р.п , Ф_к.р.п. – вартість основних фондів на початок та кінець розрахункового періоду(року) відповідно, грн.;

Ф_і – вартість основних фондів на початок кожного місяця протягом розрахункового періоду(року) починаючи з лютого, і = 2 – 12, грн..

• укрупнений розрахунок середньорічної вартості основних фондів:

Ф_с.р = (Ф_п.р.п + Ф_к.р.п. )  2, (10)

Застереження:

1. Якщо конкретні дати введення в дію нових чи вибуття діючих основних фондів на момент здійснення розрахунків є невідомими, то для обчислення середньорічних значень уведення в дію і вибуття основних фондів застосовується, встановлений дослідним шляхом, коефіцієнт – 0,35. З цією метою дозволяється використовувати інше числове значення такого коефіцієнта в межах 0,35 – 0,50.

2. Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (травень 1997 р.) балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового періоду (року) (БВ_о.ф.) обчислюється за формулою:

БВ_о.ф. = БВ_о. + В_н.о.ф. + В_к.р. + В_рек. – В_в. – АВ_о., (11)

де БВ_о. – балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітньому;

В_н.о.ф – витрати на придбання нових основних фондів;

В_к.р – вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

В_рек. – витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

В_в – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітньому;

АВ_о – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітньому.

3. Для визначення початкової(балансової) вартості основних фондів на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величинивведення в дію та вибуття впродовж звітнього року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття основних фондів за звітний рік.

II. Показники, що характеризують озброєність праці основними фондами. За своїм змістом показник озброєності праці відображає обсяг основних фондів у розрахунку на одного середньоспискового (середньооблікового) робітника або на одного працюючого.

Розраховується він не на дату, а як середньорічний. Для його вирахування необхідно володіти данними про:

• середньорічну вартість основних фондів(Ф_с.р.);

• середньоспискову(середньооблікову) чисельність робітників або працюючих за рік (Ч_с.р.).

При цьому використовується формула:

Ф_оз. = Ф_с.р.  Ч_с.р , (12)

Застереження:

• обсяг основних фондів для цього розрахунку визначається за початковою(балансовою) вартістю, через те , що в процесі праці основні фонди приймають участь цілком, а їх повний обсяг відображає початкова (або балансова) вартість;

• при здійсненні розрахунків за ряд років необхідно враховувати основні фонди за відновною вартістю якогось одного року (в незмінних цінах);

• при здійсненні розрахунку озброєності одного працівника основними фондами слід виходити не з чисельності всіх працівників, а з чисельності працюючих тільки у найбільшу зміну через те, що (наприклад, за коефіцієнта змінності – 2.0) основні фонди приводяться в рух списковим складом працівників не один раз, а двічі.

Таким чином, озброєність одного працівника основними фондами, тобто фондоозброєність праці вираховується шляхом співвідношення середньорічної вартості основних фондів та середньоспискового(середньооблікового) числа працівників в найбільшу зміну.

III. Показники, що характеризують ефективність використання основних фондів:

• фондовіддача(ФВ). Характеризує обсяг продукції, у вартістному вираженні, що припадає на на одну грошову одиницю основних фондів витрачених на її випуск( інакше, величину випуску продукції на 1 грош. од. основних фондів). Визначається за формулою:

ФВ = Q  Ф_с.р. , (13)

де Q – вартість виробленої протягом року продукції, грош. од.;

Ф_с.р – середньорічна вартість основних фондів підприємства.

• фондомісткість(ФМ). Обернений до фондовіддачі показник, що характеризує величину основних фондів у вартістному виразі, що припадає на одну грошову одиницю випущеної, за їх допомогою продукції (інакше, на яку суму потрібно було основних фондів для випуску продукції вартісю 1 грош. од.). Визначається за формулою:

ФВ = Ф_с.р  Q _. , (14)

• рентабельність основних фондів(R_о.ф.). Характеризує отримання балансового прибутку на 1 грош. од. основних фондів. Визначається за формулою:

R_о.ф.= П_б  Ф_с.р , (15)

де П_б – балансовий прибуток підприємства, що отриманий протягом розрахункового року, грн..

• взаємозалежність між фондоозброєністю, продуктивністю праці та фондовіддачею характеризується співвідношенням,

В = Ф_озб. х ФВ, (16)

І_п.п = І_ФВ х І_Фозб , (17)

де І_п.п , І_ФВ , І_Фозб – індекси зміни показників відповідно продуктивності праці, фондовіддачі та фондоозброєності праці;

В – продуктивність праці, що визначається за виробіткою продукції на одного працюючого.

• пофакторний аналіз використання основних фондів проводиться за формулою:

∆Q_нчп = ∆Ф_с.р ( ФВ ^п.п. + ∆ФВ  2 ) + ∆ФВ ( Ф_с.р^п.п.+ ∆Ф_с.р  2), (18)

∆Ф_с.р = ∆ФМ (∆Q_нчп ^п.п. + ∆Q_нчп  2 ) + ∆Q_нчп ( ФМ ^п.п. + ∆ФМ  2 ), (19)

де ∆Q_нчп ,∆Ф_с.р – зміни за звітом проти плану відповідно обсягів НЧП(нормативно-чистої продукції) та основних фондів;

ФВ ^п.п,∆ФВ – планова фондовіддача та її зміна за період, що аналізується;

ФМ ^п.п. , ∆ФМ – планова фондомісткість продукції та її зміна за період, що аналізується;

Ф_с.р^п.п , ∆Q_нчп ^п.п. – обсяги основних фондів та НЧП за планом відповідно.

IV. Показники, що характеризують використання обладнання:

• коефіцієнти використання наявного (К_н.о) та встановленого(К_в.о) обладнання:

К_н.о =N_в.о.  N_н.о. , (20)

К_в.о =N_д.о.  N_в.о. , (21)

де N_н.о , N_в.о , N_д.о. – кількість одиниць обладнання відповідно наявного, встановленого, діючого(одиниць).

• змінний режим роботи парку обладнання характеризується коефіцієнтом змінності, що може бути розрахований для встановленого та діючого обладнання:

К_зм = t _з  t _з-д , (22)

К_зм = t _в.г.  t _м.в.г. , (23)

де t _з , t _в.г. – кількість відпрацьованих за аналізуємий період верстато (машино-) -змін та верстато(машино-) -годин;

t _з-д , t _м.в.г. – кількість відпрацьованих за період, що аналізується верстато(машино-) -днів та верстато(машино-) -годин, які могли бути відпрацьовані за той же період усім обладнанням за однозмінної роботи.

• коефіцієнт використання обладнання за часом відповідно: календарного, номінального(режимного), ефективного:

q_к= Ф_ф  Ф_к , (24)

q_н= Ф_ф  Ф_н , (25)

q_еф= Ф_ф  Ф_еф , (26)

де Ф_к , Ф_н , Ф_еф , Ф_ф – річні фонди часу роботи обладнання відповідно: календарного, номінального(режимного), ефективного, фактичного.

Річні фонди часу роботи обладнання дорівнюють:

• календарного: (Ф_к) = 365 х 24 = 8760 годин;

• номінального: (Ф_н) = [t_зм ( Д_к – Д_в – Д_с ) – t_н х Д_п.с.] х К_зм, (27)

де t_зм – тривалість робочої зміни, годин;

Д_к – число календарних днів на рік;

Д_в – число вихідних днів на рік;

Д_с – число святкових днів на рік, що співпадають за датами з робочими днями;

t_н – кількість неробочих годин у передсвяткові дні;

Д_п.с. – число передсвяткових днів;

К_зм – число змін роботи одиниці обладнання.

• ефективного, (Ф_еф):

• для неперервного процесу виробництва:

Ф_еф = Ф_к – (Р_к + Р_пп), (28)

• для перервного:

Ф_еф = Ф_н – (Р_к + Р_пп), (29)

де Р_к , Р_пп – планові затрати часу відповідно на капітальні та поточні ремонти, годин.

• коефіцієнт інтенсивного використання обладнання:

• за продуктивністю в одиницю часу:

q_п = Q_ф  Q_пл , (30)

де Q_ф , Q_пл – річний обсяг виробленої продукції на даному обладнані, відповідно фактичний та плановий (за встановленими нормами або максимально можливий), штук (або одиниць).

• за умови виробництва на даному обладнані різних виробів:

q_п = ∑Q_і х t_i^п ∑Q_і х t_i^ф, (31)

де Q_і – обсяг випуску і-го виробу за період, що аналізується, одиниць;

t_i^п, t_i^ф – трудомісткість і-го виробу відповідно за нормою та фактично, годин;

n – кількість виробів, що виробляються, і = 1,2,..., n.

• інтегральний коефіцієнт використання. Характеризує використання обладнання за продуктивністю та часом:

q_∑ =q_еф х q_п = Ф_ф х Q_ф  Ф_еф х Q_пл , (32)

V. Показники, що характеризують технічний стан основних фондів.

Знаходячись тривалий час в процесі виробництва, основні фонди піддаються зношуванню, поступово втрачаючи споживчу вартість. Розрізняють два види зношення:

• фізичний;

• моральний.

Фізичне зношення визначається шляхом:

• встановлення фактичного технічного стану об'єкту;

• аналізу термінів служби;

• порівняння вартістних величин.

Аналіз термінів служби (К_зн.ф^т.с), можна визначити за такою формулою:

К_зн.ф^т.с. = Т_ф  Т_н , (33)

де Т_ф , Т_н – відповідно фактичний та нормативний термін служби обладнання, роки.

Розмір фізичного зношення( К_зн.ф^в.в.) у вартістному вираженні, можна встановити за формулою:

К_зн.ф^в.в.= В_к.р.  Ф_б , (34)

К_зн.ф^в.в.= В_зн.^о.ф. Ф_б , (35)

де В_к.р. – вартість капремонтів обладнання від початку служби, гривень;

В_зн.^о.ф. – сума зношення основних фондів, на певну дату, гривень;

Ф_б – початкова(балансова) вартість на ту саму дату, гривень.

Моральне зношення розглядається у двох формах:

1–а форма: Це знецінення основних фондів, що відбувається внаслідок зростання продуктивності праці. Дія цієї форми враховується при встановленні норм амортизації шляхом періодичних оцінок основних фондів за відновною вартістю. Визначається моральне зношення першої форми (К_зн.^м.1) за такою формулою:

К_зн. ^м.1 =( Ф_б – Ф_в )  Ф_б х 100, (36)

де Ф_б , Ф_в – відповідно початкова та відновна вартості основних фондів.

2–а форма: Це знецінення основних фондів в результаті науково-технічного прогресу. Враховується шляхом скорочення амортизаційного періоду та збільшення норми амортизації, а також проведенням модернізації обладнання. Визначається моральне зношення другоїї форми (К_зн.^м.2) за формулою:

К_зн. ^м.2 =( П_об. ^н – П_об. ^с )  П_об. ^н х 100, (37)

де П_об. ^н , П_об. ^с – відповідно продуктивність нових та морально застарілих конструкцій машин та обладнання.

Методика визначення економічної доцільності заміни морально-застарілого обладнання новим

Економічну доцільність заміни у споживача морально застарілого обладнання новим, можна встановити за такою формулою:

( В₂ (С₁ –С₂ ) – (Ф_н – Ф_с ) х Б_о.ф.  100) 

 (Ф_н х Т_ц.с.  Т_ц.н. + Ф_с х Т_зал.( Н_а.п.в. + Н_а.к.р.)  100 – (R_к – Л) ) ≥ Е_н, (38)

де В₂ – річна продуктивність нового обладнання;

С₁ ,С₂ – собівартість одиниці продукції(роботи), що виробляється відповідно на старому та новому обладнанні ;

Ф_с , Ф_н – балансова вартість відповідно старого та нового обладнання;

Б_о.ф. – норма плати за основні виробничі фонди, %;

Т_ц.с.,Т_ц.н. – тривалість міжремонтного циклу відповідно старого та нового обладнання, років;

R_к – допустимі витрати на капітальний ремонт старого обладнання(за вирахуванням витрат на його демонтаж);

Л – ліквідаційна вартість старого обладнання (за вирахуванням витрат на його демонтаж);

Т_т.с. ^н , Т_зал. – термін служби старого обладнання відповідно нормативний та залишковий, років (Т_зал. = Т_т.с. ^н –Т_т.с. ^ф);

Н_а.п.в., Н_а.к.р. – норми амортизації об'єкта відповідно на реновацію та капітальний ремонт,%.

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів,(З_заг ) визначається за такою формулою:

З_заг = 1 – (1 – К_зн.ф ) х (1 – К_зн. ^м) , (39)

Рис.2. Види зносу основних фондів та форми його усунення.

Відшкодування фізичного зносу основних фондів проводиться за рахунок ремонтів.

Ремонт основних фондів – це комплекс робіт з підтримки основних засобів у робочому стані пртягом терміну їх служби. Залежно від його ролі в процесі відтворення та оновлення основних фондів всі види ремонтів поділяються на:

• капітальний;

• поточний.

Капітальний ремонт обумовлюється нормальним закономірним зношенням основних фондів. В процесі його проведення відбувається повне розбирання об'єкту, заміна або відновлення зношених конструктивних елементів. Цей різновид ремонту зводиться до оновлення основних фондів, а затрати на його проведення носять одноразовий характер.

За рахунок поточного ремонту усуваються пошкодження та поломки основних фондів, а також здійснюється підтримка їх у робочому стані.

В міжремонтний період працездатність основних фондів підтримується в результаті заходів з їх обслуговування( усунення дрібних несправностей, чистка, змащування, регулювання тощо). Сукупність таких заходів, що проводяться за планом з метою попередження їх раптового виходу з ладу являє систему планово-попереджувального ремонту (СППР).

Зменшення втрат від морального зношення другої форми забезпечується за рахунок модернізації.

Модернізація – це конструктивне вдосконалення діючих машин, що підвищує їх технічний рівень і покращує економічні показники.