Розкриття змісту питання 2.

Основні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, що тривалий час приймає участь у виробничому процесі, зберігає свою натурально-речову форму і властивості та частинами переносить свою вартість на готовий продукт.

До їх складу включають (рис. 2):

• виробничі основні фонди (функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства);

• невиробничі основні фонди (функціонують у невиробничій сфері підприємства: об’єкти житлово-комунального господарства, клуби, об’єкти охорони здоров’я тощо).

Виробничі фонди підприємства

Основні фонди підприємства

Основні виробничі фонди

Основні невиробничі фонди

Активні

Пасивні

Рис. 2 Структура (загальна) основних фондів підприємства.

Неоднорідність основних фондів за натурально-речовим складом та функціональним призначенням в процесі виробництва обумовлюють необхідність їх класифікації.

Видова класифікація основних фондів: За радянських часів та перші роки незалежності України видова класифікація основних фондів складалася з 12 груп. В дійсний час, в Україні, діють два підходи щодо обліку та оцінки основних фондів зокрема і їх видової класифікації, а саме:

• бухгалтерського обліку;

• податкового обліку.

У нижчеподаній таблиці, з метою порівняльного аналізу, наводиться видова класифікація основних фондів згідно положень, що:

• діяли в минулому (радянський період);

• діють в дійсний час.

Так на сьогодні, облік та оцінка основних фондів регулюється відповідно до:

1. Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (бухгалтерський підхід).

В тому числі:

• плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №892 / 4285;

• інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186;

• положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р №92 з прийняттям якого остаточно розмежовано податковий та бухгалтерський облік тих матеріальних цінностей які за колишніх часів (до 01.07.2000 р) іменувались основними засобами (фондами).

Якщо раніше “основні засоби” і “основні фонди” можна було назвати синонімами , то сьогодні у визначенні цих понять існують значні (принципові) відмінності.

2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями (податковий підхід).

Таблиця 2

Видова класифікація /групування за елементами/основних фондів /засобів/ . (порівняльний аналіз).

Економічний підхід (дореформенний період)		Підхід бухгалтерського обліку (дійсний час) згідно ЗУ“ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”			Підхід податкового обліку (в дійсний час) згідно ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”
№ групи	Назва групи	Рахунок	Суб-раху- нок	Назва рахунку відповідно до п.п.5 П(С)БО7	№ групи	Зміст групи (елементи групи) відповідно до п.8.2.2. Закону
За функціональним призначенням		За функціональним призначенням
1.	Будівлі (виробничі, ад-міністративні, госпо-дарські)	10* Основні засоби	101	Земельні ділянки	1.	Будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загаль-ного користування);
2.	Споруди (стовбури, ша-хти, столи)		102	Капітальні витрати
3.	Передавальні пристрої (електро- та тепломере-жа, трубопроводи тощо)		103	Будинки та споруди	2.	Автомобільний тран-спорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові елект-ронні, оптичні, електро-механічні прилади та інструменти, включа-ючи електрообчислю-вальні машини, інші ма-шини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, прилади і пристрої до них;
4.	Машини та обладнання (силові, робочі, вимірю-вальні, обчислювальні)		104	Машини та облад-нання
5.	Транспортні засоби (ло-комотив, вагон, авто, електрокари)		105	Транспортні засоби
6.	Інструменти та присто-сування (відбійні моло-тки, лещата, патрони)		106	Інструменти, прила-ди та інвентар.
			107	Робоча і продукти-вна худоба
7.	Виробничий інвентар та причандалля (верстаки, столи, контейнери)		108	Багаторічні наса-дження
8.	Господарський інвентар		109	Інші основні засоби
9.	Робоча та продуктивна худоба	11’ Інші необорот-ні матері-альні ак-тиви	111	Бібліотечні фонди
10.	Багаторічні насадження		112	Малоцінні необоро-тні матеріальні ак-тиви
11.	Капітальні витрати на покращення та рекуль-тивацію земель		113	Тимчасові (не титу-льні) споруди
12.	Інші основні виробничі фонди		114	Природні ресурси	3.	Будь-які інші основні фонди невключені до груп 1 та 2
			115	Інвентарна тара
			116	Предмети прокату
			117	Інші необорні мате-ріальні активи

* В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87 по статті “Основні засоби” наводиться вартість елементів основних засобів, які віднесено до їх складу згідно із П (С) БО 7 по рахунках 10 та 11 в сукупності. Причому по рядку 030 (баланс ф №1) – вказується залишкова вартість, по 031 – первісна, – по 032 – знос.

Структура основних фондів

Видова структура основних фондів характеризується питомою вагою кожної групи в загальній (балансовій) їх вартості:

_фі = (Ф_і  Ф_з) х 100; (1)

де _фі – питома вага і-ої групи основних фондів в загальній вартості (%);

Ф_і – вартість і-ої групи основних фондів;

Ф_з – загальна (балансова)вартість основних фондів.

Ступінь прогресивності структури основних фондів визначається питомою вагою активної частини в загальній (балансовій) їх вартості:

 _а.ф.= (Ф_а  Ф_з) х 100, (2)

де _а.ф. – питома вага активної частини основних фондів в загальній їх вартості (%);

Ф_а – вартість активної частини основних фондів;

Ф_з – загальна(балансова) вартість основних фондів.

Активна частина основних фондів – приймає безпосередню участь у процесі виробництва, сприяє збільшенню випуску продукції (машини, обладнання, устаткування).

Пасивна частина – здійснює опосередкований вплив на виробництво продукції (виробничі будівлі, споруди, інвентар).

Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп основних фондів в їх загальній вартості.

Облік основних фондів підприємства ведеться у натуральних та вартісних показниках [8, -С.229-230].

Облік основних фондів у натуральних показниках ведеться для:

• розрахунку виробничої потужності;

• складання балансів обладнання;

• визначення технічного складу та стану основних фондів.

Технічний склад визначається за даними технічних паспортів обладнання.

Технічний паспорт – це документ в якому вказується:

• дата виготовлення;

• кількість ремонтів та модернізацій;

• проведена реконструкція;

• встановлений ступінь зносу;

• технічна продуктивність і т.і.

Облік основних фондів у вартісних показниках ведеться для:

• обліку динаміки основних фондів;

• планування розширеного відтворення;

• встановлення зносу;

• нарахування амортизації;

• розрахунку собівартості;

• розрахунку рентабельності підприємства.

Облік основних фондів у вартісному (грошовому) вираженні називається оцінкою.

Таблиця 3

Відмінності у визначенні одиниць обліку основних засобів (фондів)

з точок зору економіки, бухгалтерського та податкового обліків (порівняння)

Підхід бухобліку згідно Положення (стандарт) БО7		Підхід податкового обліку згідно ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”
№ п/п	Для цілей бухобліку п.п7. П(С) БО7	№ п/п	Для цілей оподаткового обліку п.п.8.3.4, 8.3.5 Закону
1.	Одиницею обліку основ-них засобів є об’єкт осно-вних засобів.	1. 2.	Облік балансової вартості основних фондів, що підлягають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді, або їх структурному компоненту і в цілому по групі 1 як сума бала-нсових вартостей окремих об’єктів такої групи. Облік балансової вартості основних фондів, що підпадають під визначення груп 2.3., ведеться за сукупною балансовою вартістю від-повідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію. При цьому окремий облік балансової вартості індиві-дуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.

Розрізняють наступні види вартісної (грошової) оцінки основних фондів:

• початкова (балансова);

• відновна;

• залишкова.

Залишкова (або балансова) вартість основних фондів це їх вартість в рік придбання (або завершення будівництва):

Ф_б = Ц + В_т + В_м , (3)

де Ф_б – початкова (або балансова) вартість основних фондів;

Ц – ціна придбання (або кошторисна вартість) об’єкту основних фондів;

В_т, В_н – витрати відповідно на транспортування та монтаж.

Відновна вартість – вартість відтворення такого ж об’єкту основних фондів в сучасних умовах.

В загальному випадку визначається корегуванням початкової вартості раніш придбаного об’єкту на величину процента її зменшення (збільшення) до рівня вартості в сучасних умовах (індексація основних фондів).

Ф_в = Ф_б х (1 ± ΔФ_в  100), (4)

де Ф_в – відновна вартість основних фондів;

ΔФ_в – величина корегування початкової вартості об’єкту до рівня вартості в сучасних умовах (%).

3.Залишкова вартість (Ф_з) – характеризує реальну вартість на даний рік.

Визначається частиною вартості об’єкту (початкової або відновної), яка ще не перенесена на продукт:

Ф_з.б. = Ф_б (1 – Т_сл^ф х Н_а.п.в.  100), (5)

Ф_з.в. = Ф_в (1 – Т_сл^ф х Н_а.п.в.  100), ( 6)

де Ф_з.б. і Ф_з.в. – початкова та відновна залишкові вартості об’єкту відповідно;

Т_сл^ф – фактичний термін служби даного об’єкту, років;

Н_а.п.в. – норма амортизаційних відрахувань на реновацію (повне відновлення) даного об’єкту, %).

Таблиця 4

Переоцінка (індексація) основних засобів(фондів) з точок зору бухгалтерського та податкового обліків (порівняння)

Підхід бух обліку згідно Положення (стандарту) БО 7		Підхід податкового обліку згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”
№ п/п	Для цілей бух обліку п.16 П(С) БО 7	№ п/п	Для цілей податкового обліку п.8.3. Закону
1.	Підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більше ніж 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У випадку переоцінки об’єкта основних засобів на ту ж дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів до якої належить цей об’єкт	1.	Платник податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів і нематеріальних активів на коефіцієнт індек-сації, що визначається за формулою: Кі = [І (а-1) – 10]/100 де І(а–1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не здій-снюється.