
- •План лекційного заняття:
- •Фактори, що впливають на формування (величину) виробничої потужності та ефективність її використання.
- •Розкриття змісту питання 2
- •Фактори щодо оптимізації рішення (варіантів рішення) виробляти або закуповувати?
- •Характерні риси неперервного та перервного процесу виробництва:
- •Відповідність процесу різновиду продукції гнучкості обладнання, вимогам щодо обсягу:
- •Умовні позначення аналізу типу "затрати-обсяг".
ВІДКРИТЕ ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ З КУРСУ
«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
Тема лекційного заняття :
«Виробнича потужність – як узагальнення ресурсного потенціалу підприємства»
План лекційного заняття:
Виробнича потужність та фактори, що впливають на її формування.
Методичне забезпечення розрахунку виробничої потужності підприємства.
Мета лекційного заняття:
Розглянути типи виробничої потужності, оцінюючи її за вхідними/вихідними параметрами;
Визначити часовий аспект визначення виробничої потужності, а саме: ВП на початок/кінець року та середньорічна (методика визначення);
Пояснити сутність різновидів виробничих потужностей, зокрема: фактична, ефективна, проектна, резервна;
Обґрунтувати методику визначення показників ефективного використання виробничої потужності, зокрема: коефіцієнт змінності (Кзм.), коефіцієнт ефективності (Кеф.), коефіцієнт навантаження (Кн.), коефіцієнт використання (Кв.);
Пояснити як здійснюється оптимізація виробничої потужності (мінімальні витрати та оптимальний випуск);
Розібрати фактори, що впливають на формування (величину) ВП та ефективність її використання;
Пояснити основні кроки з розрахунку виробничої потужності;
Обґрунтувати розрахунок ВП ливарних, термічних, плавильних цехів;
Обґрунтувати розрахунок ВП цеху (дільниці), що випускає: одне найменування виробу, до 10-ти та більше 10-ти найменувань виробів;
Рекомендована література:
Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів: В-во "Сполом".– 2006. – 212с. 3
Економіка підприємства.: Підручник. – За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: Вид-во "Хвиля -Прес", 2003. – 400с. 2
Примак Т.О. Економіка підприємств: Навч.посібник. – К.: МАУП, 2007. – 108с. 18
Розкриття змісту питання 1
Серед усіх відомих тлумачень виробничої потужності найпоширенішим є його робочий варіант.
Виробнича потужність (ВП) – це максимально можливий випуск продукції.
Незважаючи на простоту та зручність постає необхідність в його уточненні.
Вихідною компонентою, що випливає із визначення, безперечно є продукція у формі товарів та послуг. Ще на етапі проектування підприємства приймається рішення щодо його кінцевої продукції, як за номенклатурою та асортиментом, так і за обсягами та термінами протягом яких вона буде випускатись. Усі решта рішень є похідними від нього. Це передусім рішення щодо вибору сировини та матеріалів, рівня спеціалізації підприємства, типу обладнання, технології за якою буде організовано працю та виробництво, рівня кваліфікації персоналу і т.і.
В подальшому ці рішення уточнюються залежно від сталості попиту, технологічних змін в обладнанні, прогресивності технології, змін в продукції та її структурі, конкурентній ситуації.
Так, наприклад, рішення виробляти високоякісну сталь вимагатиме певного типу виробничого обладнання, певної спеціалізації та кооперації робітників та обумовить тип розташування обладнання. Це рішення вплине на розмір та тип виробничих будівель, а також на місцерозташування підприємства.
Від вибору товарів та послуг, що підприємство вирішило виробляти залежить рішення щодо:
типу виробничої потужності;
обсягів виробничої потужності;
терміну, коли (або протягом якого) виробнича потужність буде потрібною.
Іншою компонентою, що випливає із першої є вибір виробничої одиниці. Нею може бути:
одиниця обладнання, що складає виробничу потужність робочого місця;
сукупність робочих місць, що складає виробничу потужність виробничої дільниці;
сукупність дільниць, що складає виробничу потужність цеху;
сукупність цехів, що складає виробничу потужність підприємства.
Окрім цього виробничою одиницею може бути ресторан, магазин, лікарня тощо.
Потужність виробничої одиниці є важливою інформацією для планування: вона дозволяє розрахувати виробничі можливості з точки зору вхідних/вихідних параметрів та на основі їх обсягів приймати рішення або складати виробничі плани.
Виходячи з цього виробничу потужність можна розглядати, як верхню межу навантаження на виробничу одиницю. Навантаження може визначатися вхідними та вихідними параметрами.
Використання вхідних або вихідних потужностей залежить від вибору, а інколи і від ситуації. Відповідно розглядають 2-а типи виробничої потужності, а саме вхідну та вихідну.
Виробничу потужність можна розглядати залежно від часового відрізку як: годинну, змінну, денну, декадну, місячну, річну.
Вхідна/вихідна потужність може розраховуватись на початок/кінець року. Виробнича потужність, щодіє протягом року є середньорічною.
Виробнича потужність на кінець року та середньорічна розраховуються за наступними формулами:
,
(1)
та
,
(2)
де:
– потужність
на кінець року;
– потужність
на початок року;
Nо.т.з. – приріст виробничої потужності за рахунок оргтехзаходів;
– приріст
потужності за рахунок технічного
переозброєння, розширення та реконструкції
підприємства;
Nа – збільшення (зменшення) потужності за рахунок зміни номенклатури та асортименту продукції;
Nв – вибуття потужності;
– середньорічна
потужність;
Nвв – потужність, що вводиться протягом року;
Nл – потужність, що ліквідується протягом року;
–
кількість
місяців роботи введеної потужності;
–
кількість
місяців з моменту вибуття потужності
до кінця року.
Для узгодженості виробничої програми з потужністю підприємства розробляється баланс виробничих потужностей. В ньому відображається потужність на початок/кінець року, середньорічна, а також введення/вибуття потужностей.
Отже, виробнича потужність залежить від двох компонентів рішення щодо:
початкового вибору продукції;
рівня навантаження виробничої одиниці.
Перша компонента є вихідною, а друга – похідною від першої. Проте дана пріоритетність є дещо умовною так само, як щодо питання первинності "яйця та курки", яке і досі не вирішено. Відтак рішення щодо рівня навантаження виробничої одиниці суттєво позначається на фактичному обсязі продукції, що випускається. У зв'язку із цим розглядають потужність:
фактичну (реальний випуск);
ефективну;
проектну;
резервну.
Реальний випуск – дійсний (фактичний) обсяг продукції. Він не може перевищувати ефективну потужність та навіть буває нижчим від ефективної потужності через поламки обладнання, відсоток браку, несвоєчасність постачання матеріалів, відсутність робітників на робочих місцях та інших проблем, що не підпорядковані менеджеру.
Ефективна потужність – максимально можливий обсяг випуску з врахуванням різновидів продукції, робочих графіків, експлуатації обладнання, факторів якості і т.і..
Проектна потужність – максимальний обсяг випуску, якого в принципі можливо досягти за ідеальних умов.
Резервна потужність – має формуватися і постійно існувати в певних галузях народного господарства (електроенергетиці, газовій промисловості, на транспорті для покриття так званих пікових навантажень).
Ефективна потужність менше проектної внаслідок змін в структурі виробничої програми, планово-попереджувального та капітального ремонтів, регламентованих перерв тощо. Ефективність використання виробничої потужності зводиться до наступних показників:
коефіцієнт змінності устаткування та обладнання (Кзм.);
коефіцієнт ефективності (Кеф.);
коефіцієнт навантаження (Кн.);
коефіцієнт використання (Кв.).
1. Коефіцієнт змінності устаткування та обладнання виражається формулою:
,
(3)
де:
– загальна
кількість відпрацьованих машино-змін
за 1 добу на підприємстві;
Nу – загальна кількість машин, обладнання або устаткування.
2.
Коефіцієнт ефективності – це співвідношення
реального випуску продукції
до ефективної потужності
і
виражається формулою:
,
(4)
3.
Коефіцієнт навантаження – це співвідношення
реального випуску продукції до проектної
потужності
і виражається формулою:
,
(5)
4.
Коефіцієнт використання виробничої
потужності – це співвідношення реального
випуску продукції до середньорічної
виробничої потужності
і виражається формулою:
,
(6)
Виробнича потужність вимірюється використовуючи наступні одиниці виміру:
натуральні (тонна, штука, м2 тощо);
вартісні (грошові одиниці національної або іноземних валют).
Проте, практичний вимір потужності зустрічає деякі труднощі, що викликані:
різноманітністю тлумачень терміну "ВП";
проблемою вибору одиниць виміру для кожної конкретної ситуації.
Обираючи одиницю виміру слід обирати такі, що не потребуватимуть в подальшому перерахунку.
Отже:
Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції, або обсяг переробки сировини виробничою одиницею за певний час (годину, зміну, день, добу, декаду, місяць, квартал, рік) в номенклатурі та асортименті встановленому планом за повного завантаження обладнання та площ з врахуванням прогресивної технології, передової організації праці та виробництва, а також інших факторів, що впливають на формування та використання її величини.
Фактори, що впливають на формування виробничої потужності див. табл.1
Таблиця 1