212. Елементи договірного зобов’язання міни

Для характеристики договору міни з метою виявлення його істотних ознак в порівнянні з іншими типами цивільно-правових договорів, що складають єдину категорію договорів на передачу майна, використовується, як і у випадку з договором купівлі-продажу, поняття «елементи договору ». Під елементами договору зазвичай розуміються: суб'єкти договору, його предмет, форма договору, зміст договору (права та обов'язки сторін).

Предметом договору міни (бартеру) є товар, тобто матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи. Крім того, договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Міна (бартер) може здійснюватися як суто господарська операція із притаманними їй обмеженнями, зокрема щодо її суб'єктів, або як цивільно-правова, за якої таких обмежень немає.

Згідно ЦК України сторона договору міни вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Обмін товарами, роботами, послугами за договорами міни (бартеру) не опосередковується рухом грошових коштів, що є головною відмінністю цих договорів від договору купівлі-продажу.

Строки договорів міни та бартеру в межах України законодавством не встановлені, тому у цьому питанні можливе застосування положень щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації.

213. Предмет договору міни

Предметом договору міни (бартеру) є товар, тобто матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи. Крім того, договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Предметом договору міни є дії кожної зі сторін з передачі у власність (господарське відання, оперативне управління) іншого боку обмінюваного товару. Предмет договору міни включає в себе два роди об'єктів: об'єктом першого роду служать дії зобов'язаних осіб з передачі один одному обмінюваних товарів; об'єктом другого роду є самі обмінювані товари .

Законодавство не містить спеціальних правил, що регламентують предмет договору міни, тому його регулювання здійснюється нормами про купівлю-продаж, якщо це не суперечить суті міни.

Якщо говорити про окремі об'єкти, що становлять предмет договору міни, то необхідно підкреслити, що відсутність у тексті договору умов (пунктів), що визначають об'єкт першого роду (дії зобов'язаних сторін), які безумовно відносяться до числа істотних умов договору міни, не тягне за собою визнання договору міни неукладеним, оскільки зазначені умови будуть визначатися відповідними диспозитивними нормами про купівлю-продаж.

214. Форма договору міни

Визначаючи спеціальні правила, що регламентують договір міни, законодавець не передбачив будь-яких особливих вимог, що пред'являються до форми цього договору. Беручи до уваги законоположення, згідно з яким до договору міни застосовуються відповідно правила про купівлю-продажу, можна зробити висновок про те, що договір міни повинен укладатися в формі, тотожною тій, в якій слід укладати договір купівлі -продажу відповідного товару .

У свою чергу, стосовно договору купівлі-продажу спеціальні правила, пов'язані з формою договору, передбачені лише щодо таких видів купівлі-продажу, як договір продажу нерухомості та договір продажу підприємства.

Вимоги до форми договору продажу нерухомості зводяться до того, що такий договір повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа, підписаного сторонами .

Договір продажу підприємства також укладається в письмовій формі шляхом складання одного документа, підписаного сторонами.

Названі вимоги до форми договору в повній мірі відносяться і до договорів міни, за якими хоча б один з обмінюваних товарів є об'єкт нерухомості або комплекс майна, що визнається відповідно до законодавства підприємством.

Що стосується договорів міни, об'єктами яких є рухоме майно, то форма таких договорів має визначатися відповідно до загальних вимог, що пред'являються до форми всякого цивільно-правового договору. Маються на увазі перш за все правила, згідно з якими договір може бути укладений в будь-якій формі, передбаченої для здійснення операцій. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним після надання йому обумовленої форми, хоча б законом для договорів даного виду така форма не була потрібна. Договір в письмовій формі може бути укладений не тільки шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором.