169. Поняття та система недоговірних зобов’язань в цивільному праві

Зобов'язання можуть виникати не лише з договорів, а й з інших правових підстав, наприклад, односторонніх правочинів, завдання шкоди та безпідставного набуття, збереження майна. В юридичній літературі їх визначають як недоговірні зобов'язання.

Правове регулювання недоговірних зобов'язань здійснюється окремим підрозділом ЦК.

Законодавець розрізняє такі види недоговірних зобов 'язань:

1) зобов'язання із публічної обіцянки винагороди;

2) зобов'язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення;

3) зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи;

4) зобов'язання із створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

5) зобов'язання із відшкодування шкоди;

6) зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

В юридичній літературі зобов'язання із публічної обіцянки винагороди, із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення та із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи називають зобов'язаннями із односторонніх дій. Особливість таких односторонніх дій полягає в тому, що при їх здійсненні однією особою права, а іноді й обов'язки, виникають у іншої особи, внаслідок чого і формуються зобов'язальні правовідносини.

170. Зобов’язання з публічної обіцянки винагороди

Публічна обіцянка винагороди — це звернена до невизначеного кола осіб обіцянка майнової винагороди за досягнення обумовленого , результату.

Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу має юридичне значення лише за наявності певних ознак, а саме: 1) вона має бути публічною. 2) винагорода повинна мати майновий, грошовий та інший матеріальний зміст. 3) умовою одержання винагороди є надання визначеного результату, на який вказувала особа, що обіцяє винагороду.

Публічна обіцянка винагороди, як родове поняття, є підставою до визначення конкурсу як різновиду поняття публічної обіцянки винагороди, спрямованого на досягнення не тільки бажаного результату, а й найкращого серед досягнутих.

Предметом публічної обіцянки винагороди можуть бути тільки дії. Суб’єктами конкурсних правовідносин є засновники конкурсу й учасники конкурсу. Суб’єктами цих відносин можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи.

Суб’єктами відносин, що виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Незалежно від форми сповіщення про винагороду, вона має містити такі умови: зміст, строк і місце виконання завдання, форма та розмір винагороди, які заздалегідь визначає особа, що обіцяє винагороду.

Оголошення конкурсу є одним із видів публічної обіцянки винагороди.

Оголошення конкурсу може бути зроблене в будь-якій формі, частіше їх оголошують через засоби масової інформації.

Основною метою проведення конкурсу для його влаштовувача є виявлення найкращих результатів, власне для цього і проводиться конкурс. Про результати конкурсу його засновник має повідомити в тій самій формі, у якій його було оголошено.

Учасники конкурсу мають право оскаржити в суді прийняте рішення про результати конкурсу на загальних підставах.