139. Поняття та об‘єкти патентного права

Промислова власність передбачає охорону винаходу, захист певних комерційних інтересів за допомогою законодавства про комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення, а також законодавства про промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, комерційну таємницю.

Патентне право (промислова власність) — це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв’язку зі створенням, оформленням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Патент є основним охоронним документом, який засвідчує набуття інтелектуальної власності на винахід корисну модель, і промисловий зразок.

Первинним суб’єктом права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки є винахідник та автор промислового зразка, тобто фізичні особи, творчою працею яких створено об’єкт інтелектуальної власності. Патентовласники можуть бути як самі винахідники стосовно винаходу і корисних моделей чи автори промислових зразків, так інші особи: роботодавці (стосовно службових об’єктів за наявності згоди працівників) чи правонаступники (особи, яким винахідники, автори промислових зразків чи роботодавці перейти свої майнові права)-

Об’єктами промислової власності є патентоспроможні винаходи, корисні моделі й промислові зразки.

Винахід — це результат інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, що є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Корисна модель — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що є новим і промислово придатним.

Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, якщо він є новим.

140. Правова охорона засобів індивідуалізації товарів і послуг

Поряд з творами літератури, науки і мистецтва та результатами технічної творчості, правом інтелектуальної власності регулюються відносини у сфері використання та охорони спеціальних символів, що застосовуються товаровиробниками для індивідуалізації себе та результатів своєї діяльності. Правова охорона цієї групи спеціальних позначень забезпечується інститутом засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Поступово правом забезпечується правова охорона не лише індивідуалізованих об'єктів - засоби їх розрізнення також отримують самостійну охорону, не пов'язану та незалежну від правового режиму ідентифікованого об'єкта та правового статусу суб'єкта індивідуалізації. Засоби індивідуалізації стають цінністю для їх володільця, а тому потребують самостійної охорони. Часто вартість засобу індивідуалізації значно перевищує цінність позначеного об'єкта. Виникає нагальна потреба у забезпеченні захисту прав суб'єкта на засіб індивідуалізації.

Інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг охоплює правову охорону трьох об'єктів інтелектуальної власності: комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень.

Комерційне найменування являє собою оригінальне позначення юридичної особи, що займається підприємництвом, яке дозволяє індивідуалізувати її серед інших осіб та не вводить в оману споживачів щодо справжнього характеру діяльності особи. Торговельною маркою відповідно до ЦК України визнається будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Географічне зазначення можна визначити як назву географічного місця, що вживається у позначенні товару, який має ряд особливих якісних характеристик, зумовлених місцем його походження. Таким чином, якщо комерційне найменування слугує засобом індивідуалізації суб'єкта - юридичної особи - підприємця, то торговельна марка та географічне зазначення застосовуються для ідентифікації виготовленої продукції чи наданих послуг.

Правова охорона засобів індивідуалізації має свої особливості, зумовлені специфікою об'єкта та функціональним призначенням засобів, індивідуалізації, що дозволяють їх відмежувати від результатів творчості, що охороняються авторським та патентним правом.

Насамперед, засоби індивідуалізації не є технічними рішеннями та самі по собі не є творчими досягненнями у сфері літератури, науки або мистецтва, а являють собою спеціальні позначення словесного, графічного чи іншого характеру, що використовуються для розрізнення суб'єктів цивільних правовідносин, виробленої ними продукції чи наданих послуг.

Для отримання правової охорони позначення має бути новим. При цьому, новизна засобу індивідуалізації розуміється не в абсолютному значенні як світова новизна, а у відносному, тобто позначення має бути новим щодо раніше зареєстрованих чи заявлених на реєстрацію засобів індивідуалізації у межах території відповідної держави щодо однорідних товарів чи послуг або однорідного характеру господарської діяльності.