115. Обсяг цивільно-правової відповідальності

Цив. законодавство виходить з того, що особа, яка спричинила шкоду повинна відшкодувати її в повному обсязі, тобто виходить з принципу повної цив.-правової відп-і. В ряді випадків в законі або договорі може бути передбачено підвищення або зменшення розміру відп-ті. Межі цив.-правової відп-ті обєктивно визначаються розміром спричиненої шкоди. У ЦК встановлюється що, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов-нь встановлена неустойка (штраф, пеня),то збитки відшкодовуються в частині, непокритій в неустойці. Виключення: 1) коли допускається стягнення тільки неустойки без збитків; 2) коли збитки стягують в повному обсязі поверх неустойки; 3) коли за вибором кредитора можуть бути стягнені або збитки, або неустойка.

116. Поняття та система речового права

Речові права - це права, що забезпечують задоволення інтересів власника шляхом безпосереднього впливу на річ, яка перебуває у сфері його господарювання.

Головне місце у системі речових прав посідає право власності, оскільки право власності - це право на свою річ, тому воно і породжує повне панування над річчю. Сутність права на ч у ж і речі полягає у тому, що особа може користуватися чужою річчю, а інколи навіть розпоряджатися нею. До речових прав належать права, похідні і залежні від права власності, які виникають як за волею власника, так і відповідно до закону. ЦК України до речових прав, окрім права власності, відносить і речові права на чуже майно. Право на чужу річ має такі особливості:

- є похідним від права власності;

- має обмежений характер і його обсяг вужчий ніж право власності;

- зберігається при зміні власника;

- захищається такими самими способами як і право власності;

- може захищатися і від власника.

У ЦК України наводиться перелік видів прав на чуже майно, який не є вичерпним:

а) право володіння;

б) право користування (сервітут);

в) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

г) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Право на ч у ж у річ є важливим речовим правом. У цьому випадку право власності на річ належить одній особі, в той час, як інша особа має на цю річ певне речове право, але обмежене за змістом. Наприклад, ми маємо посеред поля ділянку, на якій посадили картоплю. Оскільки у вас з вами, як правило, гелікоптера немає, для того, щоб восени вивезти картоплю, необхідно отримати дозвіл на проїзд вантажівкою у власника сусідньої земельної ділянки, тобто своєрідний дозвіл на використання чужого майна, оскільки без допомоги сусіда наше право власника може перетворитися на своєрідну фікцію, мертве право.

Право володіння.

Володільцем чужого майна є особа, яка фактично утримає його у себе. Володіння може бути як законним, так і незаконним. Право володіння виникає внаслідок договору, який укладено із власником.

117. Поняття права власності

Право власності закріплює матеріальну основу будь-якого суспільства - економічні відносини власності. Тому відносини власності і право власності - взаємопов'язані категорії. Право власності є юридичним вираженням, формою закріплення економічних відносин власності. Можна сказати, що власність являє собою відносини між людьми з приводу матеріальних благ, що полягають в приналежності даних благ одним особам (або їх колективам) і у відчуженості від них всіх інших осіб. Приналежність або присвоєнність матеріальних благ складає суть відносин власності, що складаються з їх приводу між людьми. ЦКУ – право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах : приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються ЗУ “Про власність”, ЦКУ, іншими законодавчими актами. - це сукупність правових норм, що закріплюють, регулюють та охороняють стан належності матеріальних та інших благ конкретним особам.