273. Поняття договору позики

Позика — це типова договірно-правова форма кредиту для усіх форм креди­тування. Водночас позика є самостійним договором, що опосередковує кредитне відносини та зумовлює місце позики у системі цивільно-правових інститутів.

Договір позики є підставою і правовою формою регулювання позикових відносин, які передбачають передачу однією стороною у власність іншій стороні грошей або речей, визначених родовими ознаками, під зустрічне зобов'язання повернути в майбутньому таку саму кількість грошових коштів або речей того ж роду та такої ж якості.

Характеристика договору позики.

Предметом договору позики є грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, що позикодавець передає у власність позичальнику.

Економічна суть позики полягає в можливості користування чужими речами, визначеними родовими ознаками, в тому числі грошами. Проте у вужчому юридичному розумінні позика зводиться не до користування, а до розпорядження предметом відповідного договору (витрачання грошей, використання палива та інших речей, визначених родовими ознаками), а відтак — до передачі речей, що є предметом договору позики, не у користування, а у власність позичальника. Відповідно, поверненню (тобто зворотному переходу з власності позичальника у власність позикодавця) підлягають не ті самі речі чи грошові кошти, а речі (кошти) такого ж роду, якості (суми).

Поняття речей, визначених родовими ознаками, наводиться у ЦК, згідно з якою річ вважається визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Перехід відповідного майна за договором позики у власність, а не в інший правовий режим відрізняє цей договір від схожого договору — договору позички. Останній передбачає передання речі в користування протягом встановленого строку, тому предметом цього договору на відміну від договору позики, можуть бути лише індивідуально визначені речі і, відповідно, не можуть бути речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти.

274. Елементи договірного зобов’язання позики

Звичайно під елементами договору розуміють юридичну структуру правовідносин, що передбачають необхідність виявлення суб'єктів, об'єкта та змісту договору позики.

За загальним правилом, суб'єктами договору позики виступають позикодавець і позичальник. Учасниками договору позики можуть виступати фізичні особи відповідно до обсягу їх дієздатності.

Надавати позики одне одному або своїм працівникам можуть будь-які організації за наявності відповідних можливостей. Обмеження чи заборона позик можуть встановлюватись статутом або рішенням власників (учасників, засновників) організації.

Цивільне законодавство, яке регулює договір позики, не містить заборон на отримання юридичними особами позик від фізичних осіб. Єдиною умовою припустимості таких угод є додержання сторонами договору позики загальних умов дійсності позики як цивільно-правової угоди, зокрема щодо повернення позикодавцю грошового еквівалента.

Позикові кошти не є прибутком і внаслідок цього не є об'єктом оподаткування на прибуток, ПДВ, різними обов'язковими зборами і платежами. Проте, нараховуючи заробітну плату, навіть виплачену за рахунок позикових коштів, підприємство-позичальник зобов'язане заплатити всі передбачені чинним законодавством податки і збори із сум витрат на оплату праці.