266. Загальні положення про договір перевезення

Відповідно до ЗУ “Про транспорт” – перевезення пасажирів, вантажів, багажу, експлуатація та ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями пароплавствами, автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами, якщо це передбачено їх статутами.

Підпр-ва транспорту здійснюють перевезення пасажирів і вантажів шляхом укладення державних контрактів і договорів на надання таких послуг.

За договором перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов‘язується сплатити за цю послугу встановлену плату.

Договори на організацію таких перев-нь є консенсуальними – вважаться укладеними з моменту надання угоді сторін належної (письмової) форми. Сторонами такого Д є перевізник (трнсп. організація) і відправник вантажу (який має право власності, право повного госп.відання, право оперативного управління (чи ін. підства) на вантаж). Крім них існує таке поняття як вантажоодержувач учасник перевезення, який перебуває у договірних відносинах з відправником вантажу і в силу свого зобов‘язання повинен прийняти доставлений йому вантаж. Перевезення вантажу оформляється спец. документом - накладна – у якому зазначаються найменування учасників, характеристика вантажу, дата прийому його для перевезення тощо. За договором перевезення пасажироперевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання багажу особі; пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і за провіз багажу. Договори перевезення пасажирів укладаються усно. Доказом укладення договору є пасажирський квиток. Проте квиток не можна вважати письмовою формою договору, оскільки на ньому не має підписів протилежних сторін. Дог. пер-ня укладається і шляхом вчинення конклюдентних дій без видачі квитка (опускання жетона в метро). Умови перевозки вантажів, пасажирів та багажу і відповідальність сторін по цих перевозках визначаються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що видаються у встановленому порядку.

267. Договір перевезення вантажу

Одна сторона (перевізник (П.)) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником (В.)) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві (О.)), а В. зобов'язується сплатити за п/в встановлену плату. Юридичні ознаки Д.: взаємний, реальний або консенсуальний (на морському транспорті) та відплатний. Д. п/в має публічний характер, однак за умови дотримання умов, які випливають зі змісту ст.915: П. повинна виступати спеціалізована юр. особа, яка здійснює перевезення транспортом загального користування; згідно із законом, ін. нормативно-правовими актами або ліцензією, виданою цій організації, вона має здійснювати перевезення за зверненням будь-якої особи. Сторонами Д. є П. і В.. П. - це ті транспортні організації, які мають права юр. особи та яким надано право укладати Д. перевезення безпосередньо або через свої підрозділи транспортними статутами (кодексами), а В.ами вантажів можуть бути як організації (юр. особи), так і фіз. особи.

Особа, яка має право на одержання вантажу від П., є О.. Предметом Д. є послуги щодо доставки ввірених П.ові матеріальних цінностей (вантажу) до пункту призначення. До таких послуг належать не лише саме переміщення вантажу, а й ін. дії, зокрема, збереження, видача вантажу О., завантаження та вивантаження. Форма Д. - письмова. Для укладення Д. застосовують систему єдиного документу. Напр., залежно від виду документу розрізняють: систему накладної, яка застосовується майже на всіх видах транспорту; систему коносаменту, яка застосовується на морському транспорті; систему чартеру, яка застосовується на морському та повітряному транспорті. Д. п/в належить до строкових Д. Крім того ЦК надає можливість укладення довгострокового Д.